Походження, сутність та функції грошей

Сутність та походження грошей були предметом постійного інтере­су як науковців, так і звичайних людей. Історія свідчить, що у процесі розвитку товарно-грошових відносин з маси товарів виділився один, до якого прирівнювали у процесі обміну інші товари. У цьому єдиному товарі почали виражати вартість усіх товарів. Отже, гроші —це товар особливого роду в ролі загального еквівалента.

У різних народів аналогом грошей виступали найпопулярніші пред­мети. У Стародавньому Китаї це були особливо коштовні мушлі, у вікінгів у Північній Європі — ювелірні прикраси, у Тібеті — брусочки висушеного чаю, у Російській імперії — хутро.

У XVI—XIX ст. за гроші вважали золото й срібло (біметалізм), у XIX — 20—30-і рокиXXст. — золото (монометалізм). Такої ролі зо­лота сприяли його якісна однорідність, кількісна ділимість, портатив­ність (у невеликій кількості золота втілюється велика кількість праці) та збереженість. Але після світової кризи 1929—1933pp. золото з обігу практично зникло. Настала ера паперових грошей.

Історія знає винятки із цієї схеми: ще населення стародавньої Лідії (Туреччина) були першими, хто карбував монети у вигляді срібного зливка з додаванням золота (приблизно 2700 р. тому), а перші паперові гроші з'явилися в Китаї в XI ст. Перший Рубль (у вигляді срібного зливка) — у ХІІІ ст. у давньому Новгороді.

Карл Великий (742—814) заснував каролінгський фунт, який став базисним трьох грошових систем — французької, італійської, англійської, а також точкою відліку в появі української грошової одиниці — гривні, яка дорівнювала половині ролінгського фунта. Це відбулося за часів київського князя Володимира Великого (960—1015) та польського князя Болеслава І Хороброго (967—1025). На Русі гривнею вважали вагу дорогоцінних металів. Поляки спочатку запровадили германо-скандинавську марку, але в XIV ст. поступово замінили її на гривню. У польській мові це слово («grzywna») збереглося й донині, але зміст його подвійний: на позначення історичних грошей та грошового штрафу (у сучасному тлумаченні).

Володимир Великий на 900 років випередив Західну Європу в оформленні наші на монетах — він звелів карбувати їх кирилицею та мовою наших предків, у той час, у Західній Європі до XVIII ст. написи виконували тільки латинською мовою.

У XV ст. гривня зникла, натомість остаточно утвердився рубль. Її відродила, хоч і ненадовго, Центральна Рада 1 березня 1918p. І вже з Указом Президента від 25 сер 1996 р. «Про грошову реформу в Україні» гривня стала національноювалютою.

Золото як загальний еквівалент має властивості товару особливого роду, тобто має особливу споживчу вартість і особливу форму в~ тості. Споживча вартість грошей полягає у властивості прирівнювати до себе вартості інших товарів. Особливість вартості золота як грошового матеріалу полягає у тому, що воно набуває статусу загально еквівалента й обміну на будь-який товар.

Сутність грошей виявляється у їхніх функціях. Класична політекономія називає п'ять функцій грошей. Найбільш повно їх розкрив^-К. Маркс. Перша функція як міри вартості полягає у здатності грошей порівнювати вартості різних товарів. Для цього не потрібно мати готівку, тобто функцію міри вартості можуть виконувати уявні, ідеальні гроші. Вартість товару, виражена у грошах (вартості золота), називається ціною товару. У сучасній економічній теорії ціна розглядається як комплексне поняття: по-перше, як грошове вираження вартості товару; по-друге, як грошове вираження цінності товару. Крім того, ціну розглядають як результат співвідношення між попитом та пропозицією ринку і як об'єкт договірних відносин між учасниками контрактів. Висловлюючись медичною термінологією, ціна — це «нервовий вузол», якому фокусуються економічні та соціальні проблеми суспільства.

Функцію засобу обігу гроші виконують, коли відіграють роль посередника в обміні товарів за формулою Т—Г—Т, яка розпадається два акти: продаж (Т—Г) й купівлю (Г—Т). Гроші як засіб обігу виступають у формі монет (зливка металу особливої форми та проби) паперових грошей.

Чому в процесі еволюції стала необхідною і можливою заміна справжніх золотих грошей на паперові? Насамперед це мало прав ний сенс. Золото — м'який метал, який у постійному обігу стирається.

Стерті монети — неповноцінні. А скороминучість функції засобу обігу дає змогу замінити золоті гроші. Однак паперові не мають власної вар­тості, тому не виконують функції міри вартості, а є тільки знаками зо­лота. В обігу їх має бути стільки, скільки для цього потрібно золота. Якщо ж кількість паперових грошей перевищує кількість золотих, то вони знецінюються, їх купівельна вартість зменшується, а ціни на товар зростають.

Гроші є абсолютним вираженням багатства, вони мають велику ліквідність, тобто властивість швидко реалізовуватися. Але якщо після продажу одного товару не відбувається купівлі іншого, то золото тим­часово залишає сферу обігу. Так відбувається створення скарбів, функцію створення скарбу та засобу накопичення виконують по­вноцінні гроші у вигляді золотих зливків, предметів розкоші. Золоті за­паси, державні або приватні, складають суттєвучастину національного багатства. Паперові гроші не можуть бути скарбом, бо не мають влас­ної вартості, однак вони виконують функцію засобу накопичення.

В умовах товарного виробництва виникає необхідність продажу то­варів у кредит. Причиною є різні строки виготовлення й реалізації то­варів. Гроші як засіб платежу набувають нової форми існування — кредитні гроші. До них належать векселі, банкноти, чеки. Вексель — це письмове боргове зобов'язання, видане одним суб'єктом іншому, в якому вказано величину грошової суми й терміни її сплати одержува­чем. Банкноти — це вексель банку. Вони мають подвійне забезпечення: кредитне (комерційним векселем) і металеве (золотим запасом банку); випускаються не державою, а центральним емісійним банком. Чек — це письмове розпорядження особи, яка має поточний рахунок, про ви­плату банком грошової суми або її перерахування на інший рахунок. Дедалі частіше замінником грошей виступають кредитні картки. Функ­цію засобів платежу почали виконувати електронні гроші — одиниці вартості, які зберігаються в електронних пристроях і визнаються гро­шовими зобов'язаннями емітента. В Україні ця система перебуває на стадії становлення, а роль емітента зазвичай бере на себе банк.

Виконання грошима функцій засобу обігу та засобу платежу озна­чає безперервний грошовий обіг. Функція грошей як засобу платежу Ще більше посилює загрозупереповнення економіки грошима та їх відриву від золотої основи. За законом грошового обігу кількість гро­шей, необхідних для нормального обігу, розраховується за формулою

КД=Т·Ц-К+П-В ,

О

де Т — кількість товарів; Ц — їх ціни; К — товари, що продаються кредит; П— сума цін на товари, за якими настав термін платежу; ВП взаємопогашувані розрахунки; О — швидкість обігу.

Переповнення сфери обігу грошовими знаками відносно золота, варів та іноземних валют називається інфляцією (від лат.inflatioздуття).

Виконання усіх функцій грошей в обігу між країнами робить світовими грошима. Переміщуючись з однієї країни в іншу, вони стають загальним втіленням суспільного багатства. Роль світових грошей тривалий час виконувало золото, що приймалося на вагу. Однак, як згадувалося, після кризи 1929—1933pp. доба монометалізму закінчилася. Світовими грошима почали виступати долар і фунт стерлінгів валюти розвинених країн, які спочатку вільно обмінювалися на зол але з 70-х років XX ст. відірвалися від золотої основи. З 2002 р. ро світових грошей почала виконувати і нова європейська валюта – євро.

На думку багатьох економістів, відрив грошей від об'єктивного регулятора став однією з передумов світової фінансової кризи 200 2010pp. Звичайно, вони ще не стали етикетками від «Боржомі», на перетворено гроші Воланда у повісті «Майстер і Маргарита» М.О. Булгакова, але явно наближаються до них. Той, хто сьогодні знаходить єгипетських пірамідах мед, придатний для їжі, зазвичай жартує: це і єкраща валюта.

Еволюція грошей породжувала різноманітні теорії.Memалеватеорія грошей (її представниками були меркантилісти) абсолютизувала функції грошей як скарбу та як світових грошей і на цій підставі ототожнювала гроші з благородними металами.

Творці номіналістичної теорії грошей (представники — середньовічні дослідники, а також англієць Дж. Берклі та шотландець Дж. Стюарт), критикуючи «металістів», підносили у вищий ранг інші функції грошей, а саме — засіб обігу та засіб платежу. «Номіналі проголосили гроші виключно умовними знаками, рахунковими одиницями, які обслуговують обмін товарів і є продуктом державної влади.

Засновники кількісної теорії грошей (Дж. Локк, Ш. Монтеск'є Д. Рікардо) обстоювали вартісну основу грошей. Вони вважали, вартість грошової одиниці та рівень товарних цін визначаються кількістю грошей в обігу. Значний внесок у модернізацію кількісної те зробили І. Фішер, А.С. Пігу та ін.

У кожній країні історично склалася певна грошова система, а форма організації грошового обігу, яка законодавчо закріплю державою. її елементами є: національна грошова одиниця, центральний банк країни, система паперових грошей та розмінних монет, інститути грошової системи, тобто державні й недержавні заклади, які регу­люють грошовий обіг. Грошовий обіг включає два блоки: безготівко­вий (обслуговує розрахунки переважно між юридичними особами, державою, громадськими організаціями, частково — між юридичними та фізичними особами) і готівковий (обслуговує розрахунки з населен­ням; регулювання фінансового ринку — див. тему 12). Треба зазначи­ти, що під впливом світової фінансової кризи й нестабільності націо­нальної грошової системи обсяг готівки на руках українських громадян в січні 2009 р. збільшився до 60—70 млрдгрн, що значно вплинуло на зростання інфляції.

Отже, еволюція грошового обігу і самих грошей — це об'єктивний історичний процес розвитку товарного виробництва та ринкової еко­номіки. Але варто розуміти: якщо раніше основна увага вчених при­ділялася проблемам походження, сутності, формування вартості гро­шей, то в сучасних умовах теорії грошей зсуваються у сферу їхнього впливу на розвиток ринкової

економіки, фінансову стабільність, по­м'якшення криз.

Основні поняття: натуральне господарство, товарне виробництво, вільний ТЕМА 6. Сутність, структура та інфраструктура ринку