Товар та його властивості. Особливості медичної послуги

За марксистською теорією товар — корисний людині продукт праці, призначений для продажу. А за визначенням австрійської економічної школи (видатним представником якої є К. Менгер) — специфічне економічне благо, вироблене для обміну. До економічних благ належать ті, що можна отримати у кількості, обмеженій порівняно з потребами. У цьому визначенні продукт товарного виробництва також розглядається як результат праці, однак акцент робиться на його обмеженості, бо сукупність економічних благ лімітована порівняно з необмеженими потребами на них.

Товар має дві властивості. Згідно з марксистською концепцією, споживча вартість (здатність задовольнити певну людську потреб і вартість (здатність обмінюватися на інші товари), яка виявляється міновій вартості (кількісній пропорції обміну). Оскільки товар задовольняє потребу не лише самого виробника, а й інших людей, то с говорити про суспільну споживчу вартість.

Питання, що лежить в основі обміну і визначає вартість товар уперше порушив Аристотель. Надалі економісти відповідали на нього по-різному. У роботах класиків політекономії, які створили і розвили трудову теорію вартості, вартість визначається працею, витрачено на виробництво товару. К. Маркс вважав, що праця товаровиробника двояка. З одного боку, вона характеризується застосуванням певних знарядь, певними професійними навичками виконавця і досить конкретним результатом — певною споживчою вартістю. Тому праця, я її створює, отримала назву конкретної праці. З іншого боку, праця абстрактною. Саме вона створює вартість, тому що є тим спільним роботі різних спеціалістів, що дає змогу зіставляти різні спожив вартості.

Різними були й погляди на міру вартості. А. Сміт вважав такою одиницею робочий час, Д. Рікардо—робочий час на виробництво товару гірших умовах виробництва. К. Маркс вважав суспільну (ринкову) вартість суспільно необхідним робочим часом, який витрачається виробництво продукту при суспільно нормальних умовах виробництва, тобто середньому рівні вміння та інтенсивності праці, яка забезпечує більшу частину товарів певного виду.

Інший підхід до вартості товару демонструє немарксистська австрійська економічна школа. На думку її представників (К. Менге Е. Бем-Баверка, Л. Вальраса, У. Джевонса та ін.) основа обміну — не праця, а корисність та цінність товару. Часто цінність товарів набагато вища, ніж трудові витрати. Та й не всі блага створені працею, при цьому вони мають цінність для людей (наприклад, земля, інші природні багатства). Рідкісні, ексклюзивні товари можуть стати вкрай н обхідними у певний момент. «Корону за коня!», — вигукує герой В. Шекспіра у творі «Король Річард III», і цей вислів визначає найвищу для нього цінність коня. Цінність крові для переливання хворому, який потрапив у ДТП, набагато вища за витрати на її забирання у донор Цінність операції на серці теж визначається самим життям людини. Цінність не виключає вартості, але вона ширша за це поняття. У ринкових умовах цінність товарів визначає попит на них і рівень цін.

Сучасні економісти відійшли від пошуку єдиного джерела вартості і поєднують теорію корисності з теорією попиту й пропозиції та з теорією витрат виробництва. Крім того, досліджуючи товар, вони в той же час приділяють велику увагу аналізові послуг, що пояснюється становленням постіндустріальної цивілізації і перетворенням сфери послуг на домінуючий сегмент економіки. В Україні на початку XXI ст. частка працівників, зайнятих у сфері послуг, складає лише 30 %, проте економісти фіксують її збільшення.

Послуга -це специфічний продукт праці, який не набуває речової форми і споживча вартість якого полягає у корисному ефекті живої праці.

Визначення показує, що послуги відрізняються від готового продукту. Вони невідчутні, бо не мають речової форми. Це ускладнює процес споживчого вибору і підвищує суб'єктивність в оцінюванні її корисності.

Невід'ємність від виконавця свідчить про високу роль людського фактора у кінцевому результаті надання послуги, її індивідуальність. Повернути продавцеві готовий продукт можна, але послугу — ні. Репу­тація надавача послуг страждає від «браку» значно більше, аніж репу­тація продавця традиційного товару.

Незбережність послуг посилює ризик втрати доходу для виконавця. Тому витрати часу зазвичай включаються в ціну послуги. Можливі також їх дефіцит і виникнення черги. Локальність послуг означає їх орієнтацію на обмежену аудиторію. Послуги не транспортуються подібно до товарів між країнами, не підлягають митному контролю, а їх виробництво часто означає й експорт. На якість експортованої послуги впливає ступінь її відповідності домовного та культурного се­редовища, де живе та діє споживач. Тому послуги складніше піддають­ся інтернаціоналізації, ніж товари.

Різновидом послуги є медична послуга. Крім зазначених рис, ме­дична послуга має додаткову специфіку. Вона — підсумок діяльності, спрямованої на якісну зміну стану людини, а саме її здоров'я. Корис­ний ефект від медичної послуги має двоякий прояв. З одного боку, це лікувально-профілактичний (медичний) ефект, завдяки якому зберіга­ється здоров'я пацієнта або полегшуються його страждання. З іншо­го — соціально-економічний ефект, який приводить до поліпшення якості життя кожного громадянина, ефективного відтворення людсько­го капіталу і поліпшення суспільного здоров'я. Між лікувально-профілактичною та соціально-економічною корисністю можуть виник" протиріччя, якщо лікарі нехтують якістю лікування заради прибутку.

Медичні послуги значно більше індивідуалізовані, бо не існує два тотожних людських організмів. Часто це сприяє тривалому спілкуванню між споживачем й надавачем послуги, що є однією з пере,д зростання витрат на охорону здоров'я.

Невідчутність медичної послуги зорієнтована на авансовану довіру між пацієнтом та лікарем. Ризики першого значно вищі, ніж покупця звичайного товару (причому вони не лише фінансові, а й фізичні): вони посилюються через те, що процес лікування може загрожувати додатковою шкодою (побічними ефектами). Наслідком хірургічних о рацій є травматизація, додаткова до первинної патології. Крім того побічний ефект дають майже всі лікарські засоби. Іноді шкода від вивчання лікаря може бути більшою за саму хворобу. Саме на мінімізац¹ побічних ефектів спрямоване законодавче регулювання правочинності тих чи інших дій лікаря.

Оскільки послуги не набувають речової форми, виникають значні труднощі у стандартизації лікувально-діагностичного процесу. Час послуги можуть містити певний речовий елемент. У медицині це можуть бути комп'ютерна томографія, рентгенологічний знімок, рецепт лікаря. Деякі види медичних послуг включають матеріальний продукт. Скажімо, зубопротезування означає і придбання самого протезу. Із требою купівлі протеза пов'язані й деякі операції в травматології, ортопедії, кардіохірургії. Удосконалення медичної послуги означає зниження її невідчутності. Терапія та хірургія супроводжуються написанням історій хвороби, які є юридичним підтвердженням проведення лікування й аналізуються для обрання подальших кроків.

Слід визнати вирішальну роль людського фактора у наданні медичної послуги. Ступінь її індивідуальності, а іноді й унікальності – вищий, ніж у звичайної послуги, адже враховуються особливості організму кожного пацієнта. Саме лікар несе підвищену відповідальність за наслідки будь-якої лікувальної процедури, адже її неможливо переробити. П лема якості лікування та помилок лікарів — надзвичайно болісна навіть у розвинених країнах. За даними Інституту медицини США, 44 смертей щорічно зумовлені помилками американських лікарів. Тільки через неправильні діагнози за рік помирає 7 тис. хворих.

Оскільки предметом економічної теорії є економічні відносини,які виникають у процесі відтворення матеріальних і нематеріальних благ, то постає питання: сукупність яких відносин складається у процесі на­дання медичної послуги? Частина їх — це більш очевидні, суто медич­ні або клінічні відносини — наприклад, між лікарем і пацієнтом, ліка­рем і середнім медичним персоналом з приводу виконання призначень та приписів, між лікарем і консультантами, між персоналом лікарень та поліклінік тощо. Вони пов'язані з природними діями, що необхідні з точки зору медтехнологій і підкоряються непорушним клінічним канонам, їх набір відображає поняття «медична допомога», яке при цьому не містить повноцінного змістового навантаження для економістів. На відміну від медичного змісту, економічна форма медичної послуги відображає економічні відносини, які забезпечують рух фінансових потоків до виробника медичних послуг від потенційного споживача (незалежно від способу цього руху) крізь інституційний устрій суспільства. Тут вже немає безпосереднього інтересу для медичних досліджень, а економісти, навпаки, такий інтерес виявляють. Збалансованість медичного та економічного змісту реформ у цій галузі є умовою формування ефективної національної моделі охорони здоров'я.