10.7. Вимірювання перехідних згасань

При вимірюваннях у техніці зв'язку необхідно контролювати не тільки зміни потужності переданих сигналів, але і потужності перешкод. Перехідні струми перешкод, що виникають через паразитні зв'язки між ланцюгами, характеризуються перехідними згасаннями між ланцюгом, що впливає, і ланцюгом, підданим впливові, або, як говорять, захищеністю другого ланцюга від першого. Якщо обидва ланцюги по обидва боки навантажені узгоджено, то співвідношення удаваної потужності Р₁ сигналу на вході впливаючого ланцюга та удаваної потужності Р₂ перехідних струмів на вході (на тій же станції) ланцюга, підданого впливові, характеризується в децибелах величиною . Ця величина називається перехідним згасанням на ближньому (передавальному) кінці. Таким же вираженням визначається перехідне згасання на далекому (прийомному) кінці: але тут у чисельнику та ж удавана потужність сигналу на вході ланцюга, що впливає, а в знаменнику – величина удаваної потужності перехідних струмів на далекому (на іншій станції), прийомному кінці лінії, підданої впливові. Чим більше перехідні згасання, тим менше перехідний (заважаючий) струм.

На мал. 10.9 представлені схеми для вимірювання перехідних згасань.

Рисунок 10.9 – Схема вимірювань перехідного згасання: а) на ближньому кінці; б) на дальньому кінці

Величина перехідного згасання, як правило, велика (по нормах від 50 до 139 дБ). Тому в ланцюзі, що підпадає під вплив, доводиться контролювати досить малі рівні, оскільки подача при вимірюваннях у ланцюг, що впливає, занадто великої вхідної напруги неприпустима (це не відповідало б нормальному режимові роботи ланцюга, що впливає, і, крім того, викликало б у всіх сусідніх, працюючих, а не вимірюваних ланцюгах занадто великі перешкоди). Природно, що ці обставини змушують в обох схемах рисунок 10.9 використовувати метод порівняння. Для обох схем фіксують значення згасань магазинів, коли показання високоомного індикатора однакові при обох положеннях ключа K. Перехідне згасання на ближньому кінці для схеми рисунок 10.9а визначають по формулі

(10.14)

а перехідне згасання на далекому кінці для схеми рисунок 10.9б знаходять з формули

(10.15)

де Z_c1 і Z_c2 — відповідно характеристичні опори ланцюга I, що впливає, і підданому впливові ланцюга II; a_c1 - характеристичне згасання ланцюга, що впливає.

Різниця рівнів сигналу і завади, яка визначається з (10.15) величиною , характеризує захищеність ланцюга II від ланцюга І на далекому кінці і чисельно дорівнює їй, якщо напрямок передачі по обох ланцюгах від станції А до станції Б, а рівні передачі і згасання обох ланцюгів однакові. Захищеність на ближньому кінці при однакових напрямках і рівнях передачі збігається по величині з перехідним згасанням на ближньому кінці, а при різних же напрямках передачі істотно менше його.

Широко розповсюдженим приладом для вимірювання перехідних згасань є прилад КИПЗ-300. Замість магазина згасань у ньому використовується високоомний дільник напруги (тому при складанні схеми, аналогічної рисунку 10.9б, вихід ланцюга навантажується на Z_c1). Погрішність вимірювання приладом КИПЗ-300 порядку ±2,0 дБ, діапазон частот — від 0,2 до 300 кГц.

Як правило, перехідне згасання на передавальному кінці вимірюють з обох кінців підсилювальної ділянки, але без зміни місць впливаючого і підданого впливові ланцюгів за принципом взаємності це не змінило б згасання. Захищеність же на далекому кінці вимірюють з однієї сторони підсилювальної ділянки, але зі зміною місць впливаючого і підданого впливові ланцюгів. Про вимірювання захищеності в каналах і трактах зв'язку див. § 12.8.