12.3 Вимірювання в процесі технічної експлуатації

В даний час прийнято відокремлювати службу каналів ТЧ від служби групових, лінійних трактів і широкосмугових каналів. Ці служби розміщаються тепер звичайно в різних цехах.

Універсальними приладами для багатьох вимірювань у таких цехах служать вимірювальні пульти ИП (див. § 12.9). В експлуатації ще збереглися пульти ИП-300 з генераторами, що видають частоти 0,2—300 кГц, і вимірювачами рівня до 600 кГц, але в даний час через недостатню їхню точність для частот у діапазоні 0,03—15 кГц випускаються пульти тональної частоти ИП-ТЧ, і для групових і лінійних трактів — пульт ИП-2,1 з діапазоном частот від 12 кГц (для самих низькочастотних трактів) до 2,1 МГц, що дає можливість проводити вимірювання в групових і лінійних трактах ВЧ систем передачі ємністю до 300 каналів ТЧ.

У залежності від системи передачі контрольні і періодичні вимірювання проводяться по відповідних інструкціях і зазначеними в них способами.

Параметри каналів і трактів звичайно перевіряють після проведення вимірювання станційної апаратури. У каналах тональної частоти нормуються і можуть вимірятися: смуга ефективно переданих частот, амплітудна характеристика каналу, середньоквадратичне відхилення залишкового згасання, вхідний опір, згасання асиметрії, захищеність від виразної перехідної розмови, середня псофометрична напруга шуму, частоти переданого сигналу, відносний груповий час запізнювання, а також зміни фази переданого сигналу. Найчастіше перевіряється залишкове згасання на частоті 800 Гц і напруга шуму.

При контролі параметрів групових трактів і широкосмугових каналів можуть вимірятися: смуга частот, номінальний рівень передачі в точці комутації, частотна характеристика рівнів і її нерівномірність, вхідний опір, згасання непогодженості й асиметрія, частотна залежність групового часу запізнювання, середній за годину рівень шуму, середнє квадратичне відхилення залишкового згасання, або підсилення, амплітудна характеристика тракту, захищеність від взаємних впливів, зміна частоти і фази переданого сигналу, частота появи короткочасних завищень рівня сигналу. Ці величини контролюються як для кабельних, так і для радіорелейних ліній.

Телеграфні канали перевіряють з апаратного цеху телеграфу (проводять телеграфні проби, посилку і прийом виклику, перевіряють величину вхідного струму, струму перешкод і відсоток викривлення телеграфних посилок). Канали для факсимільної передачі перевіряють при подачі з апаратного цеху фототелеграфу машинного тексту, факсиміле і напівтонових знімків. Канали ВЧ, використовувані для факсимільної передачі, перевіряють, як і всі інші ВЧ канали.

Найбільш сприятливі для контролю звичайно ранні ранкові години, коли обсяг передачі інформації по каналах зв'язку мінімальний. Якщо в процесі контролю виявляють ушкодження, то ушкоджений ланцюг або елемент устаткування негайно заміняють запасними і вживають термінових заходів до відшукання місця ушкодження і його ліквідації. Якщо ушкодження відбулося на лінії, то технічний персонал цеху повинний контролювати роботи з усунення ушкодження.

Результати вимірювань документуються. Усі діючі і знову організовані канали зв'язку паспортизують за установленою формою. У паспорті вказують порядок, і умови проведення електричних вимірювань каналу і норми, яким він повинний задовольняти.

При настроюванні магістралі до вимірювань трактів і каналів між станціями, що обслуговуються, роблять настроювання устаткування НУП (перевірка і регулювання напруги живлення, установка діаграми рівнів, коректування частотних характеристик службових каналів, трактів і широкосмугових каналів, перевірка амплітудної характеристики, контроль рівня завад).

Крім згаданих вище пультів використовуються комплекти вимірювальних приладів ИК-300; КС, що складаються з генераторів і вимірювачів рівня (широкосмугових і вибіркових) для різних діапазонів частот; вимірювальні пульти з фіксованими частотами ИПФЧ (для магістралей з коаксіального кабелю); панорамні прилади (X1-17; X1-10 і Ін.), комплекти КИПЗ-300; прилади ВИЗ, Ф4-10, Ф4-11, ИУ-НУП, ИУП-2,5 і ін.