2. Вміти:

   1. Класифікувати виробничий шум за характером спектру та часовими характеристиками.

   2. Визначати інструментальними та розрахунковими методами параметри постійного та непостійного шуму, що нормуються, та надавати їх гігієнічну оцінку.

   3. Розробляти заходи для профілактики шкідливої дії виробничого шуму на організм.

   4. Класифікувати виробничу вібрацію за способом передачі, за джерелом та часовими характеристиками.

   5. Визначати параметри виробничої вібрації, що нормуються, та надавати їх гігієнічну оцінку.

   6. Розробляти організаційно-технічні та лікувально-профілактичні заходи щодо обмеження шкідливої дії виробничої вібрації на працюючих.

1. Питання для самостійної підготовки.

   1. Визначення поняття “шум”, фізичні характеристики шуму.

   2. Джерела шуму на підприємстві, класифікація промислових шумів.

   3. Специфічна дія шуму. Неспецифічна дія шуму.

   4. Принципи гігієнічного нормування промислового шуму.

   5. Основні заходи щодо запобігання (обмеження) несприятливої дії шуму.

   6. Визначення поняття “виробнича вібрація”, фізична характеристика вібрації. Джерела вібрації на виробництві.

   7. Класифікація виробничої вібрації.

   8. Особливості біологічної дії загальної та локальної вібрації. Вібраційна хвороба. Етіологія, патогенез.

   9. Принципи гігієнічного нормування виробничої вібрації.

   10. Основні заходи щодо зниження рівня вібрації та профілактики несприятливого впливу на організм робітників.

2. Структура та зміст заняття.

На початку заняття викладач визначає вихідний рівень знань студентів методом усного опитування та тестового контролю. Далі студенти самостійно вивчають структуру та зміст нормативних документів: ДСН 3.3.9.037-99 «Санітарні норми шуму, ультразвуку та інфразвуку» та ДСН 3.3.9.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації». Використовуючи нормативно-методичні матеріали (ДСН 3.3.9.037-99 та ДСН 3.3.9.039-99), студенти визначають параметри непостійного шуму, коректоване значення (інтегральний показник) і еквівалентно коректоване значення (показник вібраційного навантаження) віброшвидкості або віброприскорення за даними ситуаційних задач. За результатами роботи оформляються гігієнічні висновки, дані заносяться до протоколу.

4. Література.

4.1.Основна:

4.1.1. Гігієна праці (методи досліджень та санітарно-епідеміологічний нагляд). – Вінниця: НОВА КНИГА, 2005. – С. 107-124, 125-143.

4.1.2. Гігієна праці: підручник / А.М. Шевченко, С.В. Алексєєв, Г.О.Гончарук та ін.; за ред. проф. А.М.Шевченко. – К.: Вища школа, 1993. – С. 188-200, 178-188.

4.1.3. Алексеев С.В., Усенко В.Р. Гигиена труда. – М.: Медицина, 1988. – С. 135-150, 150-166.

4.1.4. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене труда: под ред. З.И.Израэльсона, Н.Ю.Тарасенко. – М.: Медицина, 1981. – С. 83-103, 104-117.

4.1.5. Руководство к практическим занятиям по гигиене труда: под ред. А.М.Шевченко. – К.: Вища школа, 1986. – С. 67-91, 91-106.

4.2.Додаткова:

4.2.1. ДСН 3.3.6.037-99. Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку. – Київ, 2000. – 29 с.

4.2.2. ГОСТ ССБТ 12.1.003-83. Шум. Общие требования безопасности. – М. – 14 с.

4.2.3. ДСН 3.3.6.039-99. Державні санітарні норми виробничої та загальної вібрації. – Київ, 1999. – 45 с.

4.2.4. ГОСТ ССБТ 12.1.012-90. Вибрационная безопасность. Общие требования. – М., 1990. – 46 с.

4.2.5. Суворов Г.А., Шкаринов Л.Н., Денисов Э.И. Гигиеническое нормирование шумов и вибраций. – М.: Медицина, 1984.

4.2.6. Физические факторы. Эколого-гигиеническая оценка и контроль. – М.: Медицина, 1999.

4.2.7. Карпова Н.И., Малышев Э.Н. Низкочастотные акустические колебания. – М.: Медицина, 1981.

4.2.8. Измеров Н.Ф., Суворов Г.А., Куралесин Н.А., Овакомов В.Г. Инфразвук как фактор риска здоровью человека. – Воронеж, 1998.

4.2.9. Сперанский А.П., Рокитнянский В. И. Ультразвук и его лечебное применение. – М.: Медицина, 1986.

4.2.10. ДСТУ ENV 25349-2001. Вібрація механічна. Настанови щодо вимірювання та оцінювання дії локальної вібрації на людину.

4.2.11. ДСТУ ENV- 2001. Чутливість людини до вібрації. Вимірювальні прилади. Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики. – Київ, 2002.

4.2.12. ДСТУ ENV ISO 8662-9-2001. Інструменти ручні переносні приводні. Вимірювання вібрації на рукоятці. - Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики. – Київ, 2002.

4.2.13. Методические рекомендации по разработке дифференцированных норм локальной вибрации. – МЗ СССР. - № 1957-78.

4.2.14. Методические рекомендации по разработке норм на допустимые уровни вибрации рабочих мест для разных категорий трудовой деятельности. – МЗ СССР. - № 1956-78.

4.2.15. Тихомиров Ю.Ф. Промышленные вибрации и борьба с ними. – К.: Техніка. – 1975.

4.2.16. Физические факторы. Эколого-гигиеническая оценка и контроль. – Руководство / Под ред. Г.А.Суворова. Т. 2. – Москва: Медицина.

Тема №3. Фізичні шкідливі виробничі чинники (мікроклімат). Гігієнічна характеристика, дія на організм робітників, гігієнічне нормування, заходи профілактики несприятливої дії.

1. Мета: вивчити принципи гігієнічного нормування виробничого мікроклімату, навчитися оцінювати показники виробничого мікроклімату за результатами вимірювань.