
- •Матеріал для самостійного опрацювання Еволюція обчислювальної техніки
- •Хронологія розвитку обчислювальної техніки Нульове покоління
- •Покоління сучасних еом
- •Персональні комп'ютери
- •Шляхи розвитку комп’ютерної техніки
- •Класифікація За призначенням
- •Калькулятор
- •Консольний комп'ютер
- •Мінікомп'ютер
- •Мейнфрейм
- •Персональний комп'ютер
- •Робоча станція
- •Суперкомп'ютер
- •За системою счислення
- •За елементною основою
- •Фізична реалізація
- •Механічний комп'ютер
- •Пневматичний комп'ютер
- •Основні положення
- •Представлення інформації
Основні положення
На початку розгляду курсу “Інформатика та комп’ютерна техніка” необхідно визначити його основні поняття.
Інформація – відомості про осіб, предмети, події, явища, процеси, які використовуються з метою здобуття знань і прийняття практичних рішень.
Збирання, оброблення та передача інформації становлять інформаційний процес.
Комп’ютерная техника – комплексне поняття, що описує весь спектр комп’ютерних систем, від КПК до надпотужних супер-комп’ютерів.
В останній час цим поняттям узагальнюється також периферійне та офісне обладнання, а іноді навіть комплектуючі для різних типів комп’ютерів. Однак частіше всього під поняттям комп’ютерна техніка мають на увазі самі комп’ютери чи обладнання що стоїть окремо і працює разом з комп’ютером та забезпечує деяку додаткову функціональність (друк, сканування, захист від звоїв в постачанні електроенергії та інші).
Поняття комп’ютерної техніки включає в себе не тільки апаратне, а і програмне забезпечення, що встановлюється на даного типу пристрій і забезпечує виконання його базових функцій. Практично самі пристрої і програми, що працюють разом з ними розглядаються як частини єдиного програмно-апаратного комплексу.
Програмно-апаратний комплекс – технічні і програмні засоби, які дозволяють автоматизувати виконання комплексних задачі забезпечують функціонування електронних інформаційних систем і інформаційних ресурсів.
Інформатика – теоретична та прикладна (технічна, технологічна) дисципліна, що вивчає структуру і загальні властивості інформації, а також методи і (технічні) засоби її створення, перетворення, зберігання, передачі та використання в різних галузях людської діяльності.
Проблемною сферою інформатики є дослідження систем і процесів управління, розроблення апаратних та програмних засобів інформаційних систем, методів і засобів одержання, передачі, використання накопиченої інформації в різних інформаційних середовищах. Як самостійна наука інформатика має власні методи дослідження, такі як метод інформаційного підходу, метод інформаційного моделювання.
Інформаційні технології (ІТ) – сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.
Драйвер – програма, за допомогою якої операційна система отримує доступ до керування апаратним забезпеченням.
Інтерфейс – це комплекс програм, які забезпечують комфортну взаємодію користувача і комп’тера.
Представлення інформації
Комп’ютер обробляє інформацію подану тільки в цифровому вигляді. Це означає, що будь-яка інформація (символьна, звукова, відео, графічна тощо) має перетворювати на цифри. Такий процес називається кодуванням інформації. Код установлює відповідність між елементами повідомлень та сигналами і є комбінацією цифр 0 та 1. Отже, вся інформація, що обробляється комп’ютером, подається в двійковій системі числення.
Виражають інформацію в бітах. 1 біт – це двійковий розряд, що може мати два значення: 0 або 1. Як правило, інформація комп’ютера є комбінацією 8 бітів, яка називається байтом. Один символ (текстовий або числовий) займає 1 байт, сукупність 1024 байти – 1 Кбайт, сукупність 1024 Кбайт – 1 Мбайт, сукупність 1024 Мбайт – 1 Гбайт, сукупність 1024 Гбайт – 1 Тбайт.
Тобто,
1 байт |
8 біт |
1 Кбайт |
1024 байти |
1 Мбайт |
1024 Кбайт |
1 Гбайт |
1024 Мбайт |
1 Тбайт |
1024 Гбайт |
Кодування символів
Для зручності кожен значущий символ перетворюється на десяткове число в діапазоні від 0 до 256 (тобто 1 байт), яке зберігається в основній (а не розширеній) кодовій таблиці. Як стандарт у світі прийнято таблицю ASCII, перша половина якої (від 0 до 127) зберігає коди всіх існуючих символів. А друга – (від 127 до 255) призначається для розміщення символів національних алфавітів. Кожному символу відповідає свій власний код (ось чому літера А латинська і літера А в кирилиці – це різні літери). При сортуванні програми під час аналізу використовують саме коди символів. Символи з кодами від 0 до 31 є керуючими. Найчастіше в програмах використовуються такі коди:
13 – коди натиснення на клавішу Enter, означає закінчення набору або вибір пункту меню;
10 – новий рядок;
27 – код натиснення на клавішу Esc, означає скасування команди або завершення роботи.
Файлова структура
Вся інформація зберігається на дисках у вигляді файлів.
Файл – логічно пов’язана сукупність даних, що має власне ім'я.
Ім'я файлу складається із двох частин – власне імені та його розширення. Ім’я може містити будь-які символи (літери, цифри), крім спеціальних: >, <, ?, *, :, ;, | та прогалин. Розширення визначає, в якій програмі було створено файл.
Наприклад, doc – документ Word, xls – таблиця Excel, mdb – файл БД Access тощо. Окрему групу становлять завантажувальні, або виконавчі, файли, які мають розширення exe, com, bat і використовуються для завантаження (або виконання) програм.
Працюючи з файлами, можна застосувати імена груп. Така група файлів має власне ім’я і називається папкою (або каталогом). У папці можуть бути вміщені інші папки, файли. Найвищий рівень – кореневий каталог (папка). Будь-яка папка не може містити файли з однаковим іменем.