2.5. Декоративна вправа

Вона, як правило, розташовується в центрі підрамника, утворюючи її композиційний центр. Декоративна вправа повинна вписуватись у правильну геометричну форму – круг, квадрат, рівнобічний трикутник, прямокутник. Можуть бути використані й інші геометрично правильні фігури. Приклади декоративних композицій наведені в додатку № 1.

Вправа формується рослинними елементами, бажано з національного орнаменту. Можуть використовуватися принципи та елементи побудови де­коративних композицій епохи класицизму, еклектики і модерну.

Декоративна вправа повинна відзначатися цілісністю та стилістичною єдністю. Вона будується за принципами й закономірностями будь-якої композиції: принцип гармонії (подібність, пропорційність співвідношень, ритмічність), принципи взаємно-однозначної відповідності пластики окремих композиційних елементів, що утворюють єдине пластичне поле (між собою і по відношенню до просторів, які відокремлю­ють композиційні елементи, розмежовують їх) принципи ізоморфізму; принцип єдності, згідно з яким усі композиційні елементи об'єднує єдина за характером, за геометричними ознаками закономірність формоутворення.

Декоративна вправа спочатку старанно розробляється в ескізі, від­шліфовується пластика кожного елемента, кожної лінії, потім, після за­твердження ескізу, через кальку переноситься на чисте поле роботи, остаточно промальовується олівцем середньої твердості і лише потім, після промивання водою та відповідної підготовки поверхні паперу, вправа обводиться розведеною тушшю за допомогою креслярського пера, або рапідографа.

2.6. Напис назви роботи

Виконується простим шрифтом в одну лінію. Співвідношення ширини та висоти вузьких літер (А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е, З, Й, Й, К, Л, Н, П, Р, Т, У, X, Ц, Ч, Я, Ь) становить 2/3, а широких літер (Є, Ж, М, О, С, Ф, Ш, Щ, Ю) – 1/1. Відстань між літерами (інтервал) залежить від композиційного характеру окремих літер. Усі літери діляться на три типи: 1) такі, що вписуються у прямокутник або квадрат – Б, В, Д, Е, Є, Ж, З, Й, Й, К, М, Н, О, П, С, У, Ф, X, Ц, Ч, Ш, Щ, Ю, Я; 2) такі, що вписуються у трикутник вершиною догори: – А, Ь; 3) такі, що вписуються у трикутник вершиною донизу: Г, Ґ, Р, Т. При сусідньому написанні літер однакової геометричної орієнтації інтервал між літерами мас дорівнювати 1/10 ширини літер. Шрифт наведений у додатку № 2.

При поєднанні у тексті літер із протилежною геометричною орієнтацією відстань між ними, тобто між прямокутними полями, у які вписано літери, зменшується до повного зникнення і навіть прямокутні літерні поля можуть накладатись одне на одне, наприклад, у випадку поєднання літер Г та Д, Г та А.

Для того, щоб добре закомпонувати напис, необхідно спочатку підрахувати кількість вузьких літер і визначити загальну довжину рядка, якби вони були написані впритул одна до одної без інтервалів. Таким же чином підраховується довжина широких літер. Нарешті, підраховується кількість та загальна довжина інтервалів між літерами. Інтервал між словами напису дорівнює ширині однієї – двох літер. Загальна довжина напису складається із суми довжини всіх літер та інтервалів між літерами і словами.

Після визначення розмірів слів та напису в цілому розв'язується питання про взаємне розташування слів. Якщо напис компонується в один рядок у верхній частині підрамника, рівновага напису забезпе­чується його симетричним розташуванням відносно країв підрамника. Вільне поле під написом повинно бути більшим від полів паперу над ним, що зумовлюється психофізичними особливостями сприйняття. У випадку однакових відстаней від напису до краю підрамника вгорі та до графічних вправ роботи внизу виникає ілюзія більшого поля над написом. Виникає зорове враження «прилипання» напису до тих вправ, із якими він межує, тобто напис відноситься не до всієї роботи, а до тих вправ, які безпосередньо прилягають до нього. Для нейтралізації цього враження необхідно, щоб відстань від напису до краю підрамника по вертикалі була приблизно на 1/5 частину менша від розміру відстані до композицій, розташованих під написом.

У випадку, коли поле напису займає кутове поле підрамника, можливі такі варіанти компонування слів:

• слова розташовуються в один рядок:

• слова розташовуються одне під одним симетричним порядком:

або перші літери слів лежать на одній вертикалі – у випадку лівостороннього розташування напису, або останні літери розташовані на одній вертикалі – у випадку правостороннього розміщення напису.

У тому випадку, коли напис розташовується між графічними композиціями, найбільш прийнятним є симетричне вирішення напису, за винятком тих випадків, коли напис «вплітається» у загальний композиційний задум як складова частина художньої ідеї. У цьому разі індивідуально вирішується стилістика шрифту та розміри літер, що формують напис.