ження другої пари діодів. У разі зміни напрямку обертання круга, навпаки, трубу спрямовують на перший, а нульовий діаметр - на другий напрямок кута.

Завдяки діаметральному протилежному розташуванню систем відлічу­вання F і Р та К і К та обертанню круга під час вимірювання у двох проти­лежних напрямках не виникають похибки ексцентриситету - незбігання центрів кругів та систем відлічування. Значення горизонтального і вертикального кутів та похибок висвічується на центральному мікропроцесорі. Прилад має додаткові системи компенсації впливу нахилу вертикальної осі теодоліта (неточного горизонтування приладу) на значення горизонтальних та верти­кальних кутів. Зафіксовані фотодетектором зміни нахилу приладу перетво­рюються на поправки і вводяться у виміряні горизонтальні та вертикальні кути.

IV. 1.22. Будова електронного тахеометра Leica тс 403l

Сьогодні в геодезичній практиці все ширше застосовують не оптичні, а електронні тахеометри. Ці прилади призначені для оптимізації виробничих процесів, зменшення непродуктивних витрат та поліпшення якості робіт. Передові технології, реалізовані в цих тахеометрах, дають змогу підвищити швидкість і продуктивність праці.

Рис. IV. 1.26. Загальний вигляд електронного тахеометра Leica TC403L

Відомі світові фірми Sokkia (Японія), Leica (Швейцарія) виробляють різні серії електронних тахеометрів, які використовуються як для знімальних робіт, так і для розв’язання інженерних задач. Внутрішні програми тахеометрів дають

Візують на цю саму точку центром сітки ниток, коли вертикальний круг праворуч, і натискають клавішу (шЗ. На дисплеї висвітиться нове значення місця нуля (рис. IV. 1. 34, б). Щоб ввести це значення у пам’ять приладу і повернутися до вимірювань, ще раз натискають клавішу ІстУ.

Колімаційну похибку та місце нуля треба визначати перед початком вимірювань, після переїздів та великих переходів, якщо температура повітря змінюється більше ніж на 10°.

IV.2. Виконання тахеометричного знімання поверхні

IV.2.1. Знімальна основа для тахеометричного знімання

Для виконання тахеометричного знімання пунктами знімальної основи можуть бути пункти:

• Державної геодезичної мережі (ДГМ);

• геодезичної мережі згущення;

• знімальної геодезичної мережі.

Геодезичні мережі поділяють на планові та висотні. Планові геодезичні мережі створюють методами тріангуляції, трилатерації, полігонометрії та GPS- методами. За точністю вимірювань, схемою та послідовністю побудови їх поділяють на:

• Державну геодезичну мережу 1-го, 2-го, 3-го класів. Це мережа пунктів, координати яких визначені з високою точністю. їх використовують для поширення єдиної системи координат на всій території України і вони є основою для створення інших мереж та для розв’язування наукових завдань. Густота пунктів Державної геодезичної мережі є недостатньою для виконання топографічного знімання;

• геодезичну мережу згущення, яку за точністю поділяють на 4-ий клас, 1-й та 2-й розряди. Її створюють для забезпечення великомасштабного топо­графічного знімання, інженерно-геодезичних вишукувань, проектування та бу­дівництва інженерних споруд. Мережі згущення спираються на пункти Державної геодезичної мережі;

• знімальну геодезичну мережу, пункти якої визначають додатково до точок Державної геодезичної мережі та мереж згущення для забезпечення топографічного знімання. Її створюють аналітичними (мікротріангуляція, теодолітні та тахео­метричні ходи, засічки) і графічними (прямі, обернені та комбіновані засічки, мензульні ходи) методами. Густота знімальної мережі повинна забезпечувати

360