
- •IV. Тахеометричне знімання
- •IV.1. Основні формули та прилади тахеометричного знімання
- •IV. 1.1. Суть тахеометричного знімання
- •IV. 1.3. Нитковий віддалемір. Теорія ниткового віддалеміра у трубі із зовнішнім фокусуванням
- •IV.1.4. Визначення сталих к і с ниткового віддалеміра
- •IV. 1.5. Теорія ниткового віддалеміра в трубі з внутрішнім фокусуванням
- •IV.1.6. Експериментальне визначення змінної Рт
- •IV.1.7. Тахеометричні рейки
- •IV. 1.8. Приведення похилих віддалей, виміряних нитковим віддалеміром, до горизонту
- •IV. 1.9. Перетворення основної формули тригонометричного нівелювання
- •IV. 1.10. Точність тригонометричного нівелювання
- •IV.1.11. Точність ниткового віддалеміра
- •IV.1.12. Будова вертикального круга тахеометра з циліндричним рівнем при алідаді вертикального круга
- •IV.1.13. Будова вертикального круга тахеометра з циліндричним рівнем тільки при алідаді горизонтального круга
- •IV.1.14. Виведення формул для визначення місця нуля (мо) і кутів нахилу тахеометром 2т-30
- •IV. 1.15. Виведення формул для визначення місця нуля (мо) і кутів нахилу тахеометра т-30
- •IV. 1.16. Приведення значення місця нуля (мо) до нуля
- •IV.1.17. Перевірки кругових тахеометрів
- •IV. 1.18. Будова номограм ного тахеометра
- •IV.1.19. Теорія номограмного тахеометра
- •IV.1.20. Перевірка номограмного тахеометра
- •IV. 1.21. Електронні тахеометри та автоматизовані системи відлічування
- •IV. 1.22. Будова електронного тахеометра Leica тс 403l
- •IV.2. Виконання тахеометричного знімання поверхні
- •IV.2.1. Знімальна основа для тахеометричного знімання
- •IV.2.2. Створення пунктів знімальної основи тахеометричними ходами
- •IV.2.5. Прокладання тахеометричного ходу
- •IV.2.7. Послідовність роботи на станції під час тахеометричного знімання
- •IV.3. Камеральні роботи за результатами тахеометричного знімання
- •IV.3.1. Опрацювання журналу тахеометричного ходу
- •IV.3.3. Обчислення висот пунктів тахеометричного ходу
- •IV.3.4. Опрацювання журналу тахеометричного знімання
- •IV.3.5. Складання плану тахеометричного знімання
Тахеометричне
знімання
ження
другої пари діодів. У разі зміни напрямку
обертання круга, навпаки, трубу
спрямовують на перший, а нульовий
діаметр - на другий напрямок кута.
Завдяки
діаметральному протилежному розташуванню
систем відлічування F
і
Р
та
К
і
К
та
обертанню круга під час вимірювання у
двох протилежних напрямках не
виникають похибки ексцентриситету -
незбігання центрів кругів та систем
відлічування. Значення горизонтального
і вертикального кутів та похибок
висвічується на центральному
мікропроцесорі. Прилад має додаткові
системи компенсації впливу нахилу
вертикальної осі теодоліта (неточного
горизонтування приладу) на значення
горизонтальних та вертикальних
кутів. Зафіксовані фотодетектором
зміни нахилу приладу перетворюються
на поправки і вводяться у виміряні
горизонтальні та вертикальні кути.
Сьогодні
в геодезичній практиці все ширше
застосовують не оптичні, а електронні
тахеометри. Ці прилади призначені для
оптимізації виробничих процесів,
зменшення непродуктивних витрат та
поліпшення якості робіт. Передові
технології, реалізовані в цих тахеометрах,
дають змогу підвищити швидкість і
продуктивність праці.
Рис.
IV.
1.26. Загальний вигляд електронного
тахеометра Leica
TC403L
Відомі
світові фірми Sokkia
(Японія),
Leica
(Швейцарія)
виробляють різні серії електронних
тахеометрів, які використовуються як
для знімальних робіт, так і для розв’язання
інженерних задач. Внутрішні програми
тахеометрів даютьIV. 1.22. Будова електронного тахеометра Leica тс 403l
Розділ
IV
Візують
на цю саму точку центром сітки ниток,
коли вертикальний круг праворуч, і
натискають клавішу (шЗ. На дисплеї
висвітиться нове значення місця нуля
(рис.
IV.
1. 34, б).
Щоб ввести це значення у пам’ять приладу
і повернутися до вимірювань, ще раз
натискають клавішу ІстУ.
Колімаційну
похибку та місце нуля треба визначати
перед початком вимірювань, після
переїздів та великих переходів, якщо
температура повітря змінюється більше
ніж на 10°.
Для
виконання тахеометричного знімання
пунктами знімальної основи можуть бути
пункти:
Державної
геодезичної мережі (ДГМ);
геодезичної
мережі згущення;
знімальної
геодезичної мережі.
Геодезичні
мережі поділяють на планові та висотні.
Планові геодезичні мережі створюють
методами тріангуляції, трилатерації,
полігонометрії та GPS-
методами. За
точністю вимірювань, схемою та
послідовністю побудови їх поділяють
на:
Державну
геодезичну мережу 1-го, 2-го, 3-го класів.
Це мережа пунктів, координати яких
визначені з високою точністю. їх
використовують для поширення єдиної
системи координат на всій території
України і вони є основою для створення
інших мереж та для розв’язування
наукових завдань. Густота пунктів
Державної геодезичної мережі є
недостатньою для виконання топографічного
знімання;
геодезичну
мережу згущення, яку за точністю
поділяють на 4-ий клас, 1-й
та 2-й
розряди. Її створюють для забезпечення
великомасштабного топографічного
знімання, інженерно-геодезичних
вишукувань, проектування та будівництва
інженерних споруд. Мережі згущення
спираються на пункти Державної
геодезичної мережі;
знімальну
геодезичну мережу, пункти якої визначають
додатково до точок Державної геодезичної
мережі та мереж згущення для забезпечення
топографічного знімання. Її створюють
аналітичними (мікротріангуляція,
теодолітні та тахеометричні ходи,
засічки) і графічними (прямі, обернені
та комбіновані засічки, мензульні
ходи) методами. Густота знімальної
мережі повинна забезпечувати
360IV.2. Виконання тахеометричного знімання поверхні
IV.2.1. Знімальна основа для тахеометричного знімання