4. Архівна діяльність на початку та в середині XX століття

У роки Першої світової війни (1914-1918) багато архівів зазнали суттєвих втрат, тому що не були своєчасно евакуйовані; скоротилися і без того малі асигнування на потреби архівної справи в країні.

Після повалення монархії в березні 1917 р . були зроблені спроби чиновниками державного апарату знищити документи, що компрометують дії влади. Найбільший збиток був нанесений архівів поліцейських охоронних відділень, судів. Знищувалися важливі документи, і в першу чергу - агентурні.

Таким чином, хоча в дореволюційному Россііском державі і склалася значна мережа архівів, над ними не було єдиного керівного органу, всі вони перебували в підпорядкуванні різних відомств. Дореволюційна Росія була одним з небагатьох європейських держав, в якому не відбулася централізація архівної справи, хоча подібні проекти пропонувалися уряду вченими.

І все-таки, незважаючи на наявні недоліки в роботі історичних архівів, вони зіграли важливу роль у збереженні найбільш цінних історичних документів, які дійшли до наших днів.

Після Жовтневої революції на колишній території Російської імперії утворилося 13 країн. П'ять з них (прибалтійські країни, Польща і Фінляндія) стали незалежними. В інших, у тому числі і в Україну після ліквідації УНР, сформувалась і утвердилась радянська форма державності. [4]

І справді, за 74 роки Радянської влади був побудований міцний і консервативний адміністративно-командний апарат. Всі основні питання вирішувалися під контролем Комуністичної партії. Республіки, які увійшли в Радянський Союз, формально були рівноправними, але реально домінувала Російська. У 1969-1970 рр.. була розроблена і затверджена серія загальносоюзних стандартів управлінської документації. З 1972 р . в СРСР почали діяти єдині правила підготовки та оформлення організаційно-розпорядчих документів і єдині правила роботи з документами У 1975 р . був прийнятий ГОСТ 6.15.1-75 Уніфіковані системи документації. Система організаційно-розпорядчої документації. Основні положення ». Згідно з ними визначалися вимоги до уніфікованих форм організаційно-розпорядчих документів. Загальна науково-методичне керівництво уніфікацією та стандартизацією документів, розробка відповідних уніфікованих систем документації (УСД) і уніфікованих форм документів покладалася на Держстандарт. Останнім з цієї пачки стандартів став ГОСТ 6.38-90. Ці нормативні документи також зіграли позитивну роль. [5, с.30]

У 20-х роках розробки в галузі теоретичного судочинства здійснював спеціально створений в 1926 р . Державний інститут техніки управління (проіснував до 1932 р .). Найбільшим досягненням діяльності вчених та практиків 20-х років XX ст. вважається розробка ними правил організації архівної частини судочинства в державних, професійних і кооперативних установах і організаціях РРФСР (у 1928 р .) Та проекту «Загальних правил документації і документообігу» ( 1931 р .), Які передбачали впровадження єдиної організації судочинства для всіх установ. [6]

5. Розвиток архівної справи в незалежній Україні

8 грудня 1991 р . керівники трьох республік (РРФСР, УРСР, БРСР), що входили до складу СРСР, таємно зібралися в Біловезькій пущі і заявили, що СРСР припиняє своє існування; відповідно була припинена діяльність органів СРСР. Так припинив своє існування Союз Радянських Соціалістичних Республік і почалася історія незалежної України.

Висловлюючи волю і прагнення українського народу, Верховна Рада України 16 липня 1990 р . прийняла Декларацію про державний суверенітет України, в якій проголосила невід'ємне право української нації на самовизначення, верховенство і самостійність, повноту і неподільність влади уряду республіки в межах її території. Після спроби державного перевороту в Росії 19 серпня 1991р. Верховна Рада України, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, 24 серпня 1991р. проголосила незалежність України та створення самостійної Української держави - Україна.

В даний час на території України діють 32 архіву. Із завданням керівництва архівними будівництвом справляється Центральне архівне управління (Укрцентрархів).

Мережі архівних установ: а) Укрцентрархів; б) центральні архіви; в) місцеві архівні органи.

Таким чином, в даний час триває процес розвитку архівної справи в Україні, Розбудова держави неможлива без відродження і розвитку культури документаційного забезпечення управління. За роки створення нової Україна накопичено певний досвід практичного вирішення різноманітних за обсягом, характером і значенням управлінських завдань. Отримано чимало оригінальних рішень, обумовлених особливостями перехідного періоду управління, становленням економіки, впровадженням різних форм підприємництва. Введено в дію Примірна інструкція з діловодства в міністерствах і відомствах України, органах державної влади, місцевого і регіонального самоврядування, розроблений Державний стандарт України з діловодства та архівної справи, введено в дію державний класифікатор управлінської документації, державний класифікатор професій, декретами Кабміну Україні представлено законодавство про нормативні документи (технічні норми), Мінстатом Україні затверджені нові типові форми документів, набув чинності Закон України «Про державну службу», розроблена Програма розвитку архівної справи на період до 2016р включно.