2. Елементи облікової політики

Складовими облікової політики в Україні є:

1) теоретичні засади бухгалтерського обліку – базуються на загальнонаукових основах бухгалтерського обліку та основних законодавчих актах, що регулюють діяльність в цій сфері; включають в себе основні принципи, дотримання яких є основою відображення в обліку господарських операцій;

2) методика – це сукупність методів та критеріїв оцінки, що регламентують облік основних засобів та малоцінних необоротних активів, запасів, фінансових інвестицій, розрахунків, забезпечень, доходів та витрат;

3) практика – включає в себе безпосереднє ведення обліку на вищеперерахованих ділянках шляхом реєстрації в первинних документах та їх обробки; відображення господарських операцій згідно діючого Плану рахунків; узагальнення інформації в облікових регістрах обраної форми обліку; організація внутрішнього контролю та взаємодії бухгалтерії з іншими службами господарюючого суб’єкта.

Розділом ІІІ «Організація та ведення бухгалтерського обліку» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» як право підприємства проголошується самостійне встановлення облікової політики, одночасно із визначенням форми організації бухгалтерського обліку; розробкою системи управлінського обліку, звітності і контролю господарських операцій; встановленням правил документообороту і технології обробки облікової інформації, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Методичними рекомендаціями щодо облікової політики підприємства та Листом Міністерства фінансів України «Про облікову політику» чітко встановлено перелік елементів облікової політики, що мають бути відображені у Наказі про облікову політику; відповідно до зазначених науковцями аспектів облікової політики усі вони відносяться до методичного аспекту, аналогічна інформація щодо складових облікової політики наводиться у інших нормативно-правових актах.

Таким чином, облікова політика підприємства є частиною організації обліку та не повинна включати в себе: вибір форми організації обліку; системи регістрів обліку; розробку графіку документообороту, посадових інструкцій та плану проведення інвентаризацій.

Об’єктом облікової політики підприємства є об’єкт обліку, щодо якого нормативно-правовими документами передбачено альтернативні варіанти обліку.

Елемент облікової політики – це конкретно обраний або самостійно розроблений підприємством виходячи з умов і специфіки його діяльності спосіб (прийом) або процедура обліку конкретного об’єкта облікової політики.

Повний перелік елементів облікової політики наведено у додатку А.

Облікові оцінки – це різновид елементів політики, що встановлюються підприємством самостійно у межах чинного законодавства та мають, зазвичай, числовий вираз (наприклад, тривалість операційного циклу, межа суттєвості при складанні звітності, ліквідаційна вартість основних засобів).

П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» до облікових оцінок відносить попередні оцінки, які використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами.