Тема 6. Вплив облікової політики на показники фінансової звітності та оцінку фінансового стану підприємства

Вивчаючи цю тему, студенти повинні:

─ розуміти взаємозв’язок між обліковою політикою та показниками фінансової звітності;

─ вміти оцінювати вплив облікової політики на показники фінансової звітності;

─ вміти оцінювати вплив облікової політики на показники фінансового стану підприємства;

─ вміти оцінювати вплив облікової політики на показники ділової активності підприємства.

Ключові терміни: ділова активність, ліквідність, майновий стан, платоспроможність, рентабельність, фінансова звітність, фінансовий стан, фінансова стійкість.

Методичні рекомендації до вивчення теми Перелік питань лекції (4 год.)

1. Взаємозв’язок облікової політики та показників фінансової звітності

2. Вплив облікової політики на оцінку фінансового стану підприємства

3. Вплив облікової політики на оцінку ділової активності підприємства

1. Взаємозв’язок облікової політики та показників фінансової звітності

Вибір елементів облікової політики обумовлює вплив на показники усіх форм фінансової звітності підприємства, у тому числі:

– ф.1 Баланс;

– ф.2 Звіт про фінансові результати

– ф.3 Звіт про рух грошових коштів

– ф.4 Звіт про власний капітал

– ф.5 Примітки до річної фінансової звітності

Це обумовлено тим, що кожен із обраних підприємством способів обліку чи оцінки прямо або опосередковано впливає на вартість активів, зобов’язань, власного капіталу та/або розмір доходів, витрат і фінансових результатів.

Наприклад, елементом облікової політики підприємства є вибір методів нарахування амортизації основних засобів.

Впровадження у практику прямолінійного методу забезпечує при рівних обсягах виробництва рівну собівартість, а отже і порівнюваний фінансовий результат у різні періоди. Але він не відображає економічної суті відтворення основних засобів і призводить до викривлення їх залишкової вартості.

За таких умов найбільш виправданим є застосування виробничого методу, як найточнішого з точки зору формування фінансових результатів. Адже згідно з ним сума амортизаційних відрахувань напряму залежить від обсягів виготовленої продукції, отже понесені витрати повністю відповідають отриманим доходам, фінансові результати є об’єктивними.

Проте використання виробничого методу ускладнюється проблемою визначення очікуваного обсягу виробництва із використанням амортизованого об’єкту, величина якого застосовується для розрахунку виробничої ставки амортизації.

Якщо основні засоби більш інтенсивно використовуються у перші роки експлуатації, то доцільним є використання прискорених методів нарахування амортизації (зменшення залишкової вартості основних засобів, прискореного зменшення залишкової вартості основних засобів, кумулятивного методу).

Використання прискорених методів призводить до завищення собівартості у перші роки використання об’єктів основних засобів і, як наслідок, заниження прибутковості. У той же час позитивним є прискорення повернення авансованого капіталу та зменшення морального зносу основних засобів.

Звичайно, за допомогою всіх цих методів нарахування амортизації вартість об’єкта в кінцевому підсумку списується на собівартість повністю. Якщо, наприклад, при використанні прискорених методів амортизації в першому періоді підприємство отримає менший прибуток, то у наступних – вже більший, і таким чином за сумою періодів прибуток буде отриманий такий же, як і при використанні, наприклад, прямолінійного методу. У той же час з метою усунення негативного впливу інфляції та швидшого відновлення основних засобів (особливо тих, яким притаманний швидкий моральний знос) підприємству вигідніше застосовувати прискорені методи нарахування амортизації.

На фінансові результати також впливає вартісна межа щодо об’єктів, які належать до основних засобів та метод нарахування амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА).

Так, якщо на підприємстві обраний метод 100 % списання МНМА, то у період введення їх у експлуатацію собівартість буде завищена, тоді як у наступних періодах вони ніякої участі у формуванні витрат підприємства брати не будуть, хоча фізично будуть використовуватися і приноситимуть доходи.

Значний вплив на фінансові результати має вибір методів оцінки вибуття запасів.

Так, метод ФІФО завищує фінансові результати в умовах інфляції, адже при його застосуванні занижується собівартість внаслідок списання запасів за нижчими цінами, ніж вони реально коштують на момент їх списання. Проте вартість залишків запасів є об’єктивною, оскільки їх оцінка здійснюється за цінами останніх надходжень, що відповідають ринковим.

Метод ціни продажу не є абсолютно точним у зв’язку із математичними розрахунками середнього відсотку торгової націнки.

Оцінка вибуття запасів за нормативними витратами взагалі рідко застосовується на практиці внаслідок відсутності реального механізму її використання.

Отже, найбільш об’єктивним з точки зору формування фінансових результатів є метод ідентифікованої собівартості. Адже при його застосуванні собівартість і, як наслідок, фінансові результати формуються за цінами фактичного надходження запасів, що забезпечує їх достовірність. Проте цей метод є неприйнятним для застосування на підприємствах із значною номенклатурою запасів.

У цьому випадку доцільною є оцінка вибуття запасів за середньозваженою собівартістю, коли і собівартість, і фінансові результати формуються за усередненими цінами, наближеними до реальних.

Значний вплив на формування фінансових результатів підприємства має вибір методу нарахування резерву сумнівних боргів. Проте кожен із трьох дозволених методів не позбавлений суб’єктивізму, адже норми чи базові показники для визначення коефіцієнту сумнівності не достатньо прописані у стандарті. У цьому випадку посадові особи покладаються виключно на свою інтуїцію та власний професійний досвід, що є неприйнятним для об’єктивної оцінки дебіторської заборгованості та формування фінансових результатів. Водночас, ці недоліки призводять до відмови підприємствами від нарахування резерву сумнівних боргів, і як наслідок, до викривлення фінансових результатів та неадекватної оцінки дебіторської заборгованості.

Вплив елементів облікової політики на показники фінансової звітності підприємства узагальнено в табл. 9.

Таблиця 9

Вплив елементів облікової політики на показники фінансової звітності підприємства

Елементи облікової політики	Вплив на показники фінансової звітності
	Баланс	Звіт про фінансові результати	Звіт про рух грошових коштів	Звіт про власний капітал	Примітки до річної фінансової звітності
Строк корисного використання об’єкта основних засобів	+	+			+
Методи нарахування амортизації основних засобів	+	+			+
Поріг переоцінки основних засобів	+	+	+	+	+
Величина вартісного критерію належності матеріального активу до інших необоротних матеріальних активів	+				+
Методи нарахування амортизації інших необоротних матеріальних активів	+	+			+
Строк корисного використання нематеріальних активів	+	+			+
Методи нарахування амортизації нематеріальних активів	+	+			+
Методи оцінки біологічних активів	+				+
Методи нарахування амортизації довгострокових біологічних активів	+	+			+
Методи обліку транспортно-заготівельних витрат	+				+
Методи оцінки вибуття запасів	+				+
Методи нарахування резерву сумнівних боргів	+	+			+
Підхід до обліку фінансових витрат	+	+	+		+
Порядок визнання та оцінки фінансових інвестицій, в. т.ч. дооцінки	+	+		+	+
База розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу	+	+		+	+
Методи оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг	+	+			+
Методи визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом	+	+			+
Застосування чи незастосування для перерахунку доходів, витрат і руху грошових коштів середньозваженого валютного курсу відповідного місяця	+			+
Методи оцінки активів та зобов’язань в операціях пов’язаних сторін	+	+

В основу вибору елементів облікової політики має бути покладена обрана підприємством стратегія.

При дотриманні стратегії «більш рентабельного підприємства» обираються такі елементи облікової політики, що забезпечать мінімальні витрати та максимальні доходи і фінансові результати підприємства. Для цього варто передбачити максимально можливий термін експлуатації та обрати прямолінійний метод нарахування амортизації для всіх видів необоротних активів; обрати метод ФІФО для оцінки вибуття запасів; залежно від стану платіжної дисципліни обрати метод нарахування сумнівних боргів, що забезпечить його мінімальну величину; передбачити обов’язковість капіталізації витрат, пов’язаних зі створенням кваліфікаційних активів; залежно від особливостей діяльності обрати спосіб оцінки завершення робіт, що забезпечить максимальний дохід. Проте, такий підхід призведе до зростання податкового тиску, зменшення розміру прибутку до оподаткування у майбутньому та зниження показників ділової активності підприємства.

Якщо за мету ставиться «зменшення вартості підприємства» (така ситуація можлива, коли підприємство бажають продати за найнижчою ціною), то при формуванні облікової політики обирають найменший строк корисного використання основних засобів та нематеріальних активів, прискорені методи нарахування амортизації необоротних активів, витрати, пов’язані із створенням кваліфікаційних активів відносять до витрат звітного періоду. Результатом застосування цієї стратегії є зниження прибутку або, навіть, «збитковість» підприємства, зниження показників його ділової активності та погіршення фінансового стану.

Таким чином обрані підприємством елементи облікової політики суттєво впливають на оцінку фінансового стану та ділової активності підприємства (табл. 10).

Таблиця 10