2. Зміст і порядок складання додатків до Наказу про облікову політику

Додатками до Наказу про облікову політику підприємства можуть бути:

− робочий план рахунків;

− перелік обраних методів нарахування амортизації за видами необоротних активів;

− перелік обраних методів оцінки вибуття запасів за їх видами;

− перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

− перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат;

− порядок розподілу загальновиробничих витрат на змінні та постійні і між видами готової продукції;

− нормальна потужність основних цехів, допоміжних та обслуговуючих структурних підрозділів;

− перелік створюваних на підприємстві резервів, порядок їх формування та використання.

Додатки до Наказу про облікову політику підприємства оформлюються у вигляді таблиць довільної форми та нумеруються.

Достатньо трудомістким етапом складання додатків до Наказу про облікову політику є розробка робочого плану рахунків підприємства. Він базується на загальноприйнятому, затвердженому Міністерством фінансів України, але відрізняється від нього двома ознаками.

По-перше, у робочій план рахунків не вводяться рахунки і субрахунки, які не використовуються підприємством. Наприклад, торговельні підприємства не вводять у робочій план рахунки 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 91 «Загальновиробничі витрати» тощо.

По-друге, у робочій план рахунків вводяться додаткові рахунки і субрахунки, які відображають специфіку діяльності конкретного підприємства. Зокрема, користуючись правом введення нових субрахунків (рахунків другого і третього порядків), необхідних для потреб управління, контролю, аналізу й звітності, підприємства мають право доповнювати синтетичні рахунки субрахунками, за якими групуються відповідні об’єкти обліку виходячи зі спільності ознак, характерних для діяльності підприємства. Наприклад, до рахунку 641 «Розрахунки за податками» можуть відкриватися субрахунки другого порядку за видами податків: 6411 «Розрахунки з ПДВ», 6412 «Розрахунки з податку на прибуток» і т.д.

При цьому, рівень деталізації рахунків і субрахунків практично не обмежується. Він залежить від інформаційних потреб системи управління та показників внутрішньої і зовнішньої звітності підприємства. Головна вимога - розроблений підприємством робочий план рахунків повинен бути гнучким і зручним у користуванні.

Отже, робочий план рахунків з одного боку є дещо спрощеним, а з іншого боку - більш деталізованим порівняно із загальноприйнятим Планом рахунків.

3. Критична оцінка Наказів про облікову політику вітчизняних підприємств

Критична оцінка Наказів про облікову політику вітчизняних підприємств засвідчує наявність типових помилок при їх складанні. Основними з них є:

1) відсутність Наказу про облікову політику взагалі;

2) об’єднання Наказу про облікову політику та Положення про організацію бухгалтерського обліку;

3) відсутність обов’язкових реквізитів;

4) затвердження Наказу про облікову політику або змін до нього всередині року або на початку звітного року;

5) щорічне перезатвердження Наказу про облікову політику;

6) слабка систематизація та непослідовність викладеного змісту;

7) наявність зайвої інформації, що повторює зміст нормативних документів або не стосується облікової політики;

8) включення до Наказу про облікову політику безальтернативних методів оцінки, обліку та процедур;

9) неповне розкриття обраних підприємством елементів облікової політики;

10) недоцільність застосування окремих елементів облікової політики з урахуванням специфіки та особливостей діяльності підприємства;

11) розкриття організаційних аспектів бухгалтерського обліку (форми організації бухгалтерського обліку, форми ведення бухгалтерського обліку, технології обробки облікової інформації, порядку документообороту тощо);

12) розкриття елементів облікової політики стосовно управлінського обліку;

13) наявність прізвищ посадових осіб по тексту Наказу про облікову політику;

14) відсутність додатків до Наказу про облікову політику або посилань на них по тексту.

Усунення перелічених недоліків може бути досягнуто за рахунок:

– суворого дотримання підприємствами вимог чинного законодавства;

– узгодженості вимог окремих нормативних документів між собою;

– більш докладного розкриття в нормативних документах сутності, особливостей застосування, переваг та недоліків окремих елементів облікової політики;

– встановлення більш жорстких вимог до змісту, порядку складання та затвердження Наказу про облікову політику на законодавчому рівні;

– розробки Міністерством фінансів України типової форми Наказу про облікову політику із обґрунтуванням переліку статей, що мають розкриватися у ньому;

– встановлення чітких вимог щодо строків і порядку внесення змін до Наказу про облікову політику;

– систематичного підвищення кваліфікації облікових працівників.