Питання для самостійної роботи

1. Сутність політики «воєнного комунізму».

2. Голод 1921-1922 рр.

3. О. Стаханов та стахановський рух.

4. Голодомор 1932-1933 рр.

5. Діяльність ОУН у 30-х роках ХХ ст.

6. Степан Бандера – лідер українського національно-визвольного руху.

Список використаної літератури

1. Голод 1921-1923 років в Україні. Збірн. докум. і матеріалів. - К., 1993.

2. Голод 1932-1933 рр. на Україні, очима істориків, мовою документів. - К., 1990. Даниленко В. М., Касьянов Г. В., Кульчицький С. В. Сталінізм на Україні: 20-30-і роки. - К.: Либідь,1991. - С. 76-148, 202-218, 250-269, 306-321.

3. Касьянов Г., Даниленко В. Сталінізм і українська інтелігенція (20-30-ті рр). - К., 1991.

4. Пристайко В., Шаповал Ю. Справа "Спілки визволення України". – К., 1995.

5. Шаповал Ю. Україна 20-50-х років: сторінки неписаної історії. - К., 1993.

Лекція № 13

Тема: Українська РСР у роки Другої світової війни (1939- 1945 рр.)

Лекція № 13

Тема: Українська РСР у роки Другої світової війни (1939- 1945 рр.)

1. Україна в європейській політиці на початку Другої світової війни.

2. Входження Західної України до складу СРСР і УРСР.

3. Початок Великої Вітчизняної війни. Окупація України гітлерівськими загарбниками та їх сателітами.

4. Битва за визволення України, рух Опору.

5. Наслідки Другої світової і Великої Вітчизняної війни для України.

1. Україна в європейській політиці на початку Другої світової війни.

Напередодні Другої світової війни українські землі були роз'єднані, знаходячись у складі чотирьох держав - СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина (з березня 1939 р. - Угорщина).

Знаходження українських земель у складі цих держав, що мали різний соціально-політичний устрій і займали різну позицію у міжнародній політиці. В цей період чітко визначились три групи країн, зацікавлених у своєму вирішенні українського питання.

Перша група - СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина - країни, до складу яких уже входили українські землі і основною їх метою було втримати ці землі й приєднати нові.

Друга група - Англія, Францій і частково США, які своїм втручанням у вирішення українського питання задовольняли свої геополітичні інтереси.

Третя група - Німеччина, яка, борючись за "життєвий простір", претендувала на українські землі як невичерпний постачальник продовольства і сировини та Угорщина, яка домагалася повернення Закарпатської України. Драматизм ситуації полягав у тому, що багатомільйонний український народ самостійно не міг вирішити українського питання.

Намагаючись відвернути від себе загрозу агресії і спрямувати її на схід, уряди Англії і Франції пішли на Мюнхенську змову (29-30 вересня 1938 р.) і дозволили Гітлеру розчленувати Чехословаччину, до якої входили українці Закарпаття, на яке претендували ще й Угорщина і Польща.

Намагаючись хоч якось врятувати єдність республіки, чехословацький уряд 11 жовтня 1938 р. надав Закарпаттю автономію.

Але 2 листопада 1938 р., за рішенням Віденського арбітражу, 1856 кв. км території Закарпаття з населенням 180 тис. жителів, куди входили такі міста як Ужгород і Мукачів, повинні були відійти до Угорщини.

Це рішення було своєрідним авансом Угорщині, яку Німеччина намагалася перетворити на свого сателіта. Водночас, зберігши частину Закарпаття (Карпатську Україну), Гітлер залишив у своєму активі важелі тиску не тільки на Угорщину, яка не отримала усіх закарпатських земель, до яких прагнула, а й на СРСР і Польщу. Карпатська Україна, що проголосила свою незалежність 15 березня 1939 р., практично того ж дня припинила своє існування. Угорщина повністю захопила Закарпаття.

Суттєві зміни у становищі цих земель мали відбутися у зв'язку з підписанням 23 серпня 1939 р. німецького пакту про ненапад. Пакт Ріббентропа-Молотова передбачав розмежування українських земель в межах двох держав та розв’язував руки Німеччині.

1 вересня 1939 року нацистські війська напали на Польщу, зв’язані з нею договірними зобов'язаннями Великобританія і Франція оголосили війну Німеччині. Це був початок Другої світової війни.