3. Валуєвський циркуляр (1863 р.)та Ємський указ (1876 р.).

У 1863 р. міністр внутрішніх справ Валуєв видав таємний циркуляр про заборону українських наукових, релігійних і особливо педагогічних публікацій. Малоросійською "говіркою" дозволялося друкувати лише художні твори. Громади були розпущені. Припинив своє існування часопис "Основа".

Валуєвський циркуляр завдав величезної шкоди розвиткові українського руху. Лише на початку 70-х років, унаслідок деякого пом’якшення цензури В. Антонович зі своїми однодумцями відновлює роботу,створивши "Стару громаду". В 1873 р. в Києві засновано відділ Російського географічного товариства.

Олександр II створює спеціальну комісію та забороняє публікацію українських книжок, використання української мови, викладання її у початковій школі, заборонили діяльність громад. Усі ці поліцейські заходи були зведені у спеціальному указі, який цар підписав у травні 1876 р. в м. Ємс (Німеччина). Ємський указ поклав край надіям українофілів на можливість культурницької діяльності в умовах самодержавства.

Питання для самостійної роботи

1. Столипінська аграрна реформа в Україні та її наслідки.

2. Декабристський рух в Україні.

3. Кирило-Мефодіївське товариство – перша політична організація. Т.Г. Шевченко.

Список використаної літератури

1. Калугін Ю. Декабристи в Україні. - К, 1971.

2. Кондратюк К. Нариси історії українського національного руху XIX ст. - Тернопіль. 1993.

3. Кармазін М. С. Ідея державності в українській політичній думці (кінець XIX - початок XX століття). - К., 1998.

4. Ланчуковська Л. Україна в складі Російської імперії XIX ст. // Історія в школі. - 2000. - № 3. - С.27-30; № 7. - С 32-34; № 9. - С. 29-33.

5. Наумець Л. Товариство об'єднаних слов'ян. - Житомир, 1997.

6. Половець В. М. Кооперативний рух в Лівобережній Україні (1861-19! 7 рр.). - Чернігів, 1996.

7. Сергіенко Г. Т. Г. Шевченко і Кирило-Мефодіївське товариство. - К, 1983.

8. Сергіенко Г. Я. Декабристи та їх революційні традиції в Україні. - К„ 1975.

9. Сергіенко Г. Я. Кирило-Мефодіївське товариство: утвердження ідеї національного відродження України в слов'янському світі (1861-1918 рр.) // УІЖ. - 1997. - № 1.

10. Теплицький В. П. Реформа 1861 року і аграрні відносини на Україні. - К., 1959.

11. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. - К, 1992. Вип. 1; Львів, 1995.-Вип. 2.

Лекція № 8

Тема: Українські землі у складі Австро – Угорської імперії в ХІХ на поч. ХХ ст.

Лекція № 8

Тема: Українські землі у складі Австро – Угорської імперії в ХІХ на поч. ХХ ст.

1. Соціально – економічне становище українських земель (Галичина, Буковина, Закарпаття) у складі Австро – Угорської імперії (реформи Марії – Терезії та Йосифа ІІ).

2. Політичне становище українських земель у складі Австро – Угорської імперії («Руська трійця», « Просвіта», НТШ) та виникнення інших політичних організацій.

3. Українські землі в роки Першої російської революції 1905-1907 рр. та І Світової війни 1914-1918 рр. Діяльність УСС та СВУ.

1. Соціально – економічне становище українських земель (Галичина, Буковина, Закарпаття) у складі Австро – Угорської імперії ( реформи Марії – Терезії та Йосифа ІІ).

Наприкінці XVIII ст. внаслідок трьох поділів Польщі західноукраїнські землі площею понад 60 тис. кв. км з населенням 2,5 млн. осіб (у тому числі 2 млн. українців) стали колонією Австрійської імперії. її населення жило в умовах жорстокого соціально-економічного визиску з боку абсолютистської монархії. Вкрай незадовільним було й культурне становище українців. У Галичині тривав початий ще значно раніше процес полонізації, на Закарпатті - мадяризації, на Буковині - румунізації. Східна Галичина разом із частиною польських земель входила до складу "королівства Галіції та Лодомерії" з центром у Львові. В адміністративному відношенні край поділявся на 12 округів. На чолі Галичини стояв губернатор, який призначався Віднем.

Галичина, Буковина, Закарпаття були найвідсталішими австрійськими провінціями. На західноукраїнських землях розвивалися головним чином винокуріння, пивоваріння, металообробна, фарфоро-фаянсова, цукрові,лісова, добувна галузі. Кріпосництво заважало розвиткові як промисловості так і сільського господарства.

Промисловість залишалася відсталою, важкої промисловості майже не існувало, машинобудування було розвинуто недостатньо. Провідними галузями були нафтодобувна, деревообробна галузь та харчова промисловість.

У промисловості домінував іноземний капітал: австрійський, німецький, французький.

Повільно йшов процес зростання міст.

Па початку XX ст. у промисловості Східної Галичини, Буковини, Закарпаття помітне місце відіграють промислові об'єднання та акціонерні товариства, динамізується процес концентрації виробництва: з 1902 по 1910.

Кількість робітників Галичини збільшилася на третину., а число підприємств зменшилося майже вдвічі. Однак великих фабрик і заводів тут були лише одиниці. Нові явища спостерігалися у сфері фінансів та кредиту, банківській справі. Розгортався кооперативний рух.

Галичина, Закарпаття, Буковина були відсталою аграрною провінцією Австро-Угорської імперії. У цьому секторі економіки було зайнято близько 90 % населення. Зміни в сільському господарстві відбувалися повільно, воно йшло переважно пруським шляхом.

Політика Австро-Угорщини була спрямована на те, щоб закріпити за Україною статус аграрно-сировинного придатку до розвинутих частин імперії: західноукраїнські землі були джерелом дешевої сировини та ринком збуту для промислових товарів і машин.

У зв’язку з цим з кінця XIX ст. почалась масова еміграція селян до Канади, США, Бразилії, Аргентини, а також на Балкани. До Першої світової війни із західноукраїнських земель виїхало і поселилося за кордоном близько одного мільйона осіб.