Контрольні запитання

1. Пояснітьявище вторинної лексичної номінації.

2. Схарактеризуйте підстави для метафоричного переносу.

3. Охарактеризуйте види метонімічного переносу.

4. Схарактеризуйте моделі, за якими творяться терміни-складні слова.

5. Охарактеризуйте види абревіатур за будовою і творенням.

6. Яки правила українського правопису регламентують написання складних термінів?

Література: [2; 5; 6; 12; 13; 14; 17].

Практичні заняття № 7, 8

Тема. Запозичення в українській термінології

Мета: схарактеризувати причини і шляхи запозинь в українській термінології; з’ясувати особливості інтернаціоналізмів; проаналізувати способи перекладу термінів.

Короткі теоретичні відомості

Суперечки довкола термінів нерідко торкаються проблеми відбору національної чи іншомовної назви для позначення певного наукового поняття. Сучасний аналіз галузевих систем дає змогу констатувати: близько 40% у них посідають слова, запозичені з інших мов.

Усі слова іншомовного походження можна поділити на дві групи: слова запозичення й іншомовні. Запозичення – це одиниці, що увійшли в мову давно, змінилися відповідно до її вимог і сприймаються як власнемовні: шиба (нім.), дах (нім.). Іншомовними називаються слова, які, увійшовши в мову порівняно недавно, не змінились під впливом мови-реципієнта і сприймаються як невласнемовні, наприклад, за фонетичними особливостями: комп’ютер, бартер.

Серед термінів іншомовного походження виділяється пласт інтернаціоналізмів – міжнародних термінів, які вживаються не менше, ніж у трьох неспоріднених мовах, і мають переважно греко-латинську основу.

Запозичення з грецької: медичні терміни – анемія, атеросклероз, бактерія; хімічні – азот, барій, калій, йод; астрономічні, географічні – астероїд, галактика, клімат; математичні, фізичні – катет, теорема; мовознавчі, літературознавчі – афоризм, метафора, морфема, парадигма; суспільно-політичні – анархія, автономія, утопія.

Запозичення з латинської: інфекція, ангіна, вена, агітація, делегат, мотор, кондуктор, революція; циркуляр, абревіація, афікс, дериват, інфінітив, лінгвіст, префікс, суфікс; апарат, локатор, трансляція.

Переклад термінів є однією з найскладніших проблем. Переклад здійснює людина або машина, орієнтуючись на слово або текст.

Способи перекладу термінів:

• калькування;

• транскрипція;

• транслітерація;

• добір синонімів.

Калькування – копіювання іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого матеріалу; поморфемний переклад іншомовного слова. Наприклад, теолог – богослов, телебачення – далекобачення, гідротерапія – водолікування.

Транскрипція – передача звуків іншомовного слова за допомогою букв свого алфавіту. Основний принцип транскрипції – обов’язкова однозначна відповідність знака і звука.

Транслітерація – точна, побуквена передача написання. Вона орієнтована не на звуки, а на букви і служить для запису текстів чи окремих слів однієї мови графічними засобами іншої мови.

Порівняйте: Джиованні – Джованні, гідальго – ідальго, Ван Кліберн - Вен Клайберн, Ісідора Дункан – Айседора Дункан, Ватсон – Уатсон (в кожній парі перше слово записано за принципом транслітерації, друге – транскрипції).