Контрольні запитання

1. Схарактеризуйте явище синонімії в термінології.

2. З’ясуйте,чим відрізняється поняття синоніма в термінології від поняття синоніма в літературній мові.

3. Як утворюються абсолютні синоніми в термінології?

4. Схарактеризуйте явище антонімії в термінології.

5. Охарактеризуйте основні типи словотвірних антонімів.

Література: [2; 5; 6; 12; 14; 17].

Практичні заняття № 4, 5, 6

Тема. Особливості творення українських термінів

Мета: опанувати основні собливості творення українських термінів.

Короткі теоретичні відомості

Основними моментами, що беруть участь у творенні нового терміна, є:

• використання старої назви для позначення певного наукового поняття,

• використання іншомовного слова,

• використання існуючих у мові словотворчих моделей,

• використання словосполучень.

Вторинна лексична номінація – це використання вже наявних в мові номінативних засобів у новій для них функції – функції найменування. Розрізняють два види вторинної номінації – метафору і метонімію.

Процес метафоризації – це вміння пізнавати одні предмети через інші. А інші явища – через порівняння з уже відомим. Метафора – це завжди порівняння, в якому приховане і переосмислене значення зіставляється з буквальним значенням на основі його внутрішньої форми.

Підставою для метафоричного переносу є:

• подібність зовнішнього вигляду об’єкту номінації: голка, рамка, сітка, стрічка, човник. Порівняйте: човник – невеличке веслове судно і деталь швейної машини;

• функціональна подібність: ключ, котушка, місток, приймач, ручка, провідник. Порівняйте: місток – споруда для переходу або переїзду через річку і частина шасі автомашини;

• функціональна і зовнішня подібність: жила, хвилі, шов. Порівняйте: жила – судина, по якій тече кров, і провід кабелю.

Метонімічний перенос – перенесення назви одного предмета на інший за асоціацією сумісності.

Перенесення за сумісністю має такі види:

• перенесення «процес – предмет»: витік, вихід, вхід, загородження, заземлення, притиск, прокладка. Порівняйте: насадка – дія із значенням «насадити» і зйомна деталь основного валу, що перебуває в контакті з носієм запису;

• перенесення «процес – результат»: виклик, збій, згин, обмотка, повідомлення, розрив, спалах. Порівняйте: збій – дія із значенням «збити» і відмова приладу у роботі;

• перенесення «властивість – кількісний показник»: довговічність, прозорість, різкість. Порівняйте: різкість – властивість із значенням «різкий» (чітко окреслений, виразний) і ступінь розмитості зображень границь предметів;

• перенесення «процес – величина»: гучність, опір, освітлення. Порівняйте: гучність – дзвінке звучання, далека чуткість і суб’єктивна оцінка інтенсивності сприйняття на слух звукового коливання.

Метафоричність та метонімічність зумовлюють образність терміна. Але ця образність не сприймається як така через досить тривале використання слова у контексті наукової термінології. Експресивність характерна для терміна тільки на початковому етапі, з часом, коли термін стає широковживаним, вона втрачається.

За загальномовними словотвірними моделями творяться і терміни-складні слова. Основоскладання полягає в утворенні складного слова шляхом поєднання основ двох або більше слів. Складними називаються слова, що складаються з кількох коренів (основ) і оформлені одним закінченням: вітродвигун, людино-день, літературознавець. Їх можна поділити на кілька груп.

1. Чисте складання – складання основ без сполучного (словотворчого) голосного. Це поєднання незалежних один від одного слів: амперметр, склоцемент, світлотехніка, склопаста.

2. Інтерфіксне складання – складання основ за допомогою сполучних голосних (інтерфіксів) о, е. Це поєднання залежних один від другого слів: звукозапис, стрічкопритискувач, шумопеленгація, товарообіг.

3. Своєрідними різновидами складних слів є складноскорочені назви – абревіатури – слова, утворені зі скорочених елементів твірних слів. Вони утворюються:

• з початкових звуків (букв): АТС, АС, неп;

• поєднанням початкових частин слів: агропром, сільбуд;

• поєднанням початкових частин з повним словом: продподаток, промтовари, зарплата, госпрозрахунок, енергосистема.

За будовою і творенням абревіатури неоднорідні, серед них розрізняють часткові, ініціальні, комбіновані.

Часткові абревіатури утворюються двояко: 1) поєднанням частини першого твірного слова і повного другого слова: держадміністрація, корпункт, дитсадок; 2) поєднанням частин усіх твірних слів: універмаг (універсальний магазин), завгосп (завідуючий господарством).

Ініціальні складноскорочені слова утворюються поєднанням перших звуків твірних слів (загс – запис актів громадянського стану, ЕОМ – електронно-обчислювальна машина) або назв перших букв їх (ФРН –читається «еферен»: Федеративна Республіка Німеччина, МЗС України –читається «емзеес»: Міністерство закордонних справ України).

Комбіновані абревіатури – це абревіатури, утворювані поєднанням частини першого твірного слова та ініціальної абревіатури від інших твірних слів (райуно – районне управління народної освіти).

Поширеність різних абревіатур у мові різна, одні з них є загальновідомими, інші утворюються й активно вживаються лише у вузькому колі мовців. Тому вживання останніх має бути обмежене: тільки у тому колі співрозмовників, які обізнані з такими словами, оскільки широке вживання їх у мовленні викликатиме значні труднощі для порозуміння. Прикладами абревіатур першої групи є переважно часткові абревіатури, окремі ініціальні (загс), переважна більшість ініціальних, комбінованих абревіатур належить до другої групи (КДУ, УДПУ, КП – Київський державний університет, Український державний педагогічний університет, багатозначне КП – це і «Комсомольська правда» (назва газети), і командний пункт, і контрольний пункт).

Разом пишуться:

• усі складноскорочені слова й похідні від них: Нацбанк, міськрада, облвиконком, профспілковий. Сюди належать й усі складноскорочені слова з першими частинами: авіа-, авто-, екзо-, псевдо-, супер-, мікро-, фоно й под.: автострада, велотрек;

• складні терміни, утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука 2-х або кількох основ, одна з яких – дієслівного походження: вертоліт, силосонавантажувач;

• складні терміни, утворені за допомогою сполучного звука від двох іменникових основ: носоріг, шлакоблок;

• складні іменники, утворені з 3-х і більше основ: автомотогурток, світловодолікування.

Через дефіс пишуться:

• літерні абревіатури з належними до них цифрами: Ту-154, ЗІЛ-11;

• терміни, до складу яких входить літера алфавіту: П-подібний, Т-подібний;

• іменники, що означають спеціальність, професію: магнітолог-астроном, лікар-еколог;

• іменники, що означають державні посади, військові, наукові звання: генерал-губернатор, контр-адмірал;

• іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, тонно-кілометр;

• іменники, що означають протилежні за змістом поняття: купівля-продаж, розтяг-стиск;

• складні іменники з першою початковою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, міді-, обер-: міні-футбол, екс-чемпіон;

• назви проміжних сторін світу: норд-вест, норд-ост;

• перша частина складного слова (яке пишеться разом або через дефіс), коли далі йде слово з такою ж другою частиною: радіо- й телеапаратура.

Окремою групою серед складних термінів виділяються слова з міжнародними компонентами-блоками: радіо, теле, фото, аеро, біо, гідро, магніто, електоро, логія, термо, скоп, графія. Вони вживаються в пре- чи постпозиції. Різні вчені називають їх по-різному: афіксоїдами, афіксами, афіксальними радиксоїдами, пре- та постпозитивними блоками, основами слова. Називання їх основами слова зумовлюється тим, що ці елементи зустрічаються на початку слова перед іншими основами, що неможливо для суфіксів. Порівняйте: метролог – логопед, фонограф – графоман, метрампер – газометр.

Міжнародні терміноелементи вносять певну спеціалізацію в термінологію. Препозитивні мають загальнішу орієнтацію. Наприклад: гідро (вода) – все те, що має відношення до води; термо (температура, теплота) – все, що пов’язане з цими поняттями; мікро – дуже маленький.

Постпозитивні виконують систематизуючу функцію. Так, блок граф утворює назви приладів, які здійснюють запис: осцилограф, віброграф. Блок скоп – для передавання зображення: кінескоп, іконоскоп. Блок фон – для передачі звуку: електрофон, магнітофон, мікрофон.

Особливу групу становлять терміни-складені слова: ампер-секунда, діод-тріод, лампа-спалах, диск-матриця. Слова-терміни такого зразка по-різному розглядаються у мовознавстві. Одні автори трактують їх як словосполучення, інші – як складні слова, ще інші – як перехідний вид між словосполученням і складним словом. Як свідчить мовна практика, такі терміни – це утворення, де переважають міжнародні або запозичені елементи з різним ступенем адаптації їх в українській мові.