1 Перелік практичних занять Практичні заняття № 1, 2, 3

Тема. Системна організація українських терміноодиниць

Мета: ознайомити студентів із явищами термінологічної синонімії й антонімії.

Короткі теоретичні відомості

Термінологічна синонімія.

Обґрунтованим з позицій мовного розвитку є розуміння синонімічного гнізда як історичного утворення для позначення одного поняття або тотожних понять. Поняття синоніма в термінології відрізняється від синоніма в літературній мові.

По-перше, у літературній мові синоніми – слова, як правило, однієї частини мови; у термінології синоніми – це терміни, що належать до одного і того ж денотата (поняття, з яким співвідноситься термін), але відрізняються словотвором, етимологією, ступенем сучасності, особливостями функціонування, а головне – відмінні у понятійному плані. Наприклад: лікарня – шпиталь (заст.), ескулап (заст.), цілитель (книж.), коновал (згруб.); колонка – колона (розм.), стовпець, стовпчик, стовп, шпальта.

По-друге, у термінології синонімами можуть бути терміни різних структурних рівнів та різних знакових виражень, наприклад: вода – Н2О.

Синоніми потрібні мові як засоби точного висловлення думки з усіма її нюансами. Синоніми роблять мову барвистою та яскравою, допомагають уникнути одноманітності. У термінології синоніми виникають завдяки прагненню знайти такий термін, який найбільше б відповідав позначуваному поняттю.

Сукупність усіх термінів певного змісту прийнято називати синонімічним рядом. Він очолюється домінантою – стилістично нейтральним словом, що найповніше втілює в собі семантику цього ряду. Наприклад: подорож – мандрівка, вояж, путь, похід, поїздка, експедиція, прогулянка.

Уніфікація терміносистем вимагає відбору того терміна, який найповніше відповідає позначуваному поняттю. Це складний процес. Перед вченими довгий час стоїть питання, який термін вибрати: власний (автохтонний, національний) чи запозичений (інтернаціональний)?

Більшість абсолютних (повних) синонімів, що повністю рівнозначні і загалом тотожні за вживанням (стилістично, за експресією, частотністю, сполучуваністю), – це пари слів: запозичене + власне. Наприклад: вербальний – словесний, асиміляція – уподібнення, гідротерапія – водолікування. Можливі й обидва автохтонні варіанти: возз’єднання – злука.

Синонімічні ряди зі значенням оцінки становлять поняттєві (ідеографічні), поняттєво-стилістичні і поняттєво-пейоративні синоніми. Ідеографічні синоніми різняться відтінками лексичних значень. Порівняйте: лікарня, клініка, госпіталь, лазарет, санаторій, курорт; зустріч, переговори, діалог. Поняттєво-стилістичні виражають різноманітні відтінки почуттів (урочистість, фамільярність, зневагу) та відрізняються сферою застосування (стилістично марковані). Наприклад: журналіст – газетяр, газетник; вступ, пролог, преамбула, передмова, передслово, попереднє слово, вступні уваги.

Поняттєво-пейоративні синоніми мають негативне забарвлення. Наприклад: переговори – зборище, торг, зговір, змова.

Ці синонімічні ряди мають дещо розмиті кордони, але їх поняттєво-оцінна синонімічність наявна.

Паралельне вживання власного і запозиченого термінів є виявом взаємодії міжнаціонально-загального і національно-специфічного. Наприклад: антагонізм – суперечність, екземпляр – примірник, інфляція – обезцінення, тираж – наклад, депозити – вклади.

Еквівалентами багатьох інтернаціональних термінів виступають термінологічні сполучення: іпотека – позика під нерухомість, фритредерство – політика вільної (безмитної) торгівлі, криза – економічний спад. У таких випадках інтернаціональний термін характеризується більшою словотворчою гнучкістю, а у зв’язку з цим зростає його уживаність.

Термінологічна антонімія.

У кожній термінологічній системі антоніми творять елементарні мікрополя, у межах яких реалізуються відношення протилежності.

Поняття, як правило, завжди виникають парами. Кожне з понять містить свою протилежність – відмінність всередині одного й того ж явища (властивості, стану, якості).

Антонімія в термінології – особлива характеристика лексичного значення слова, яке реалізується у відношеннях протилежності.

Більшість антонімічних пар мають мотивацію в загальнолексичних антонімах. Наприклад: прибуток – збиток, збагачення – зубожіння, захворювання – одужання, виробництво – споживання.

Словотвірні антоніми бувають 3-х типів:

1. Однокореневі антоніми. Такі антонімічні пори ґрунтуються на корекції префіксів:

• чергування префікса з його відсутністю: гормони – антигормони;

• використання префіксів з полярними значеннями: перенаселення – недонаселення, переросток – недоросток, сурядність – підрядність.

Найпродуктивніший спосіб передачі протилежного поняття є приєднання до терміна стверджувальної семантики заперечної частки не-: рентабельність – нерентабельність, платоспроможність – неплатоспроможність; префіксів а-, де-, анти-, екстра-, інтра-: градація – деградація, частина – античастина.

Значну частину антонімічних пар становлять інтернаціоналізми, які прийшли на україномовний ґрунт готовими дериватами: позитив – негатив, імпорт – експорт.

Для медичної та біологічної термінологій типовим є вираження протилежних понять через префікси, що вказують відповідно на надмірність, перебільшення (гіпер) та недостатність, пониження установленої норми (гіпо). Порівняйте: гіпервітаміноз – гіповітаміноз, гіпердинамія – гіподинамія.

2. Антонімічні пари змішаного зразка. У них антонімічні відношення побудовані на протиставленні перших компонентів складних слів при однакових інших. Іншомовні усічені основи містять ознаки протилежності при однакових других компонентах. Наприклад: макро-, мікро- містять ознаки протилежності розміру, вираженого другим компонентом: макро-, мікроструктура; макро-, мікросистема; макро-, мікросвіт; моно-, полі- виражають протилежності одиничності – чисельності: моно-, полісемія; моно-, полігамія.

Наявні в українських терміносистемах і відповідні власне українські структури: багато-, однозно-, багато-, низько-, мало-. У наведених прикладах антонімічність одного з компонентів складного терміна спричиняє антонімію всього складного терміну.

3. Антоніми-словосполучення. Як правило, номінації родових термінів-словосполучень виражають єдність протилежних понять, атрибути – протилежні їхні ознаки, тобто значення атрибутів протиставляються за одним із семантичних компонентів: зовнішня торгівля – внутрішня торгівля, пряма мова – непряма мова.