2. Прикметники I-II відмін.

Прикметники І-II відмін відмінюються подібно до іменників з такими ж закінченнями: чол. рід на -ος та сер. рід на -ον – це II відміна, жін. рід на -α, -η – це I відміна. В nom. sing. -α буває лише purum. В gen. pl. у прикметників жін. роду наголос стоїть на тому ж складі, що і у прикметників чол. та сер. родів.

Зразки:

δίϰαιος, διϰαία, δίϰαιον - справедливий, -а, -е;

ἀγαϑός, ἀγαϑή, ἀγαϑόν – гарний, добрий, -а, -е.

Sing.				Plur.
	m	f	n	m	f	n
N.	δίϰαιος	διϰαία	δίϰαιον	δίϰαιοι	δίϰαιαι	δίϰαια
G.	διϰαίου	διϰαίας	διϰαίου	διϰαίων	διϰαίων	διϰαίων
D.	διϰαίῳ	διϰαίᾳ	διϰαίῳ	διϰαίοις	διϰαίας	διϰαίοις
Acc.	δίϰαιον	διϰαίαν	δίϰαιον	διϰαίους	διϰαίας	δίϰαια
V.	δίϰαιε	διϰαία	δίϰαιον	δίϰαιοι	δίϰαιαι	δίϰαια

Sing.				Plur.
	m	f	n	m	f	n
N.	ἀγαϑός	ἀγαϑή	ἀγαϑόν	ἀγαϑοί	ἀγαϑαί	ἀγαϑά
G.	ἀγαϑοῦ	ἀγαϑῆς	ἀγαϑοῦ	ἀγαϑῶν	ἀγαϑῶν	ἀγαϑῶν
D.	ἀγαϑῷ	ἀγαϑῇ	ἀγαϑῷ	ἀγαϑοῖς	ἀγαϑαῖς	ἀγαϑοῖς
Acc.	ἀγαϑόν	ἀγαϑήν	ἀγαϑόν	ἀγαϑούς	ἀγαϑάς	ἀγαϑά
V.	ἀγαϑέ	ἀγαϑή	ἀγαϑόν	ἀγαϑοί	ἀγαϑαί	ἀγαϑά

Деякі прикметники в nom. sing. мають два родових закінчення: одне спільне в чоловічому та жіночому роді -ος та окреме в середньому роді -ον, наприклад βάρβαρος, -ον - чужоземний, варварський. Два закінчення звичайно мають складні прикметники, наприклад ἄδιϰος, -ον - несправедливий. Цифри 2 чи 3 після прикметників в словнику вказують кількість родових закінчень в nom. sing.

За зразком прикметників I-II відмін відмінюються різні частини мови: дієприкметники, порядкові числівники, більшість займенників.

3. Займенники присвійні, визначальні, взаємні.

а) Присвійні займенники (pronomina possessiva).

ἐμός, ἐμή, ἐμόν - мій, моя, моє

σός σή σόν - твій, твоя, твоє

ὅς, ἥ, ὅν - свій, своя, своє (його, її, його)

ἡμέτερος, -τέρα, -τερον - наш, наша, наше

ὑμέτερος, -τέρα, -τερον - ваш, ваша, ваше

σϕέτερος, -τέρα, -τερον - свій, своя, своє (їх)

Займенники третьої особи вживаються рідко.

б) Визначальні займенники (pronomina determinativa) - αὐτός, αὐτή, αὐτό - сам, сама, саме.

В непрямих відмінках цей займенник може мати функцію особового займенника третьої особи: ὁ ϕίλος αὐτοῦ ­- його друг, λέγω αὐτῷ - я говорю йому, στέργω αὐτόν - я люблю його. Кінцевий голосний артикля може зливатися з дифтонгом займенника αὐτός. Це явище називається красис (змішування). Якщо артикль має густе придихання, то при красисі воно зберігається: ὁ αὐτός — αὑτός, οἱ αὐτοί — αὑτοί. Якщо артикль починается з -τ, то на місці красису ставиться так званий «короніс», знак, подібний до знаку тонкого придихання або апострофу: τὰ αὐτά — ταὐτά, τοῦ αὐτοῦ — ταὐτοῦ.

Красис можуть мати й інші частини мови: τὸ ἔργον = τοὔργον або τοὖργον - справа, τὰ ἀγαϑά = τἀγαϑά - гарне, ϰαὶ ἐάν = ϰἄν та якщо б, ϰαὶ εἶτα = ϰᾆτα та пізніше та ін.

ἄλλος, ἄλλη, ἄλλο - інший, -а, -е; цей займенник, при повторенні з частками μέν та δέ, набуває значення один, одна, одне.., інший (-а, -е). Сполучення οἱ ἄλλοι означає - решта.

в) Взаємний займенник (pronomen reciprocum). Цей займенник походить з подвоєного ἄλλος (інший) з подовженням α в η та відмінюється в непрямих відмінках множини.

G. ἀλλήλων ἀλλήλων ἀλλήλων один одного

D. ἀλλήλοις ἀλλήλαις ἀλλήλοις один одному

Acc. ἀλλήλους ἀλλήλας ἀλλήλα один одного