3. Вимова приголосних

Сполучення губного (β, π, ϕ, μ) з сигмою передає літера ψ, сполучення задньоязикового (γ, ϰ, χ) з сигмою - ξ. Сигма між приголосними не озвончується та завжди вимовляється як «с»: Ἰάσων [І'асон] Язон.

Гамма перед задньоязиковими та ξ вимовляється як «н»: ἄγγελος ['ангелос] вісник, ἄγϰυρα ['анкюра] якір, λόγχη ['лонхе] спис, Σϕίγξ [сфінкс] сфінкс.

В грецькій мові слова можуть закінчуватися на будь-яку голосну, а із приголосних лише на ν, ρ, ς (ψ, ξ). Виняток складають οὐϰ, οὐχ - не та ἐϰ - із, а також семітські імена: Ἰωσήϕ Йосип.

4. Придихання

На початковому голасному ставиться знак придихання. Тонке придихання «᾽» не вимовляється: ἐλέϕας [е'лєфас] слон, ἀνήρ [а'нер] мужчина, чоловік, ἐξ [екс] із. Густе придихання «῾» передається звуком «г»: ἡμέρα [ге'мера] день, ἕξ [гекс] шість.

П υ и ρ завжди мають густе придихання: ὕδωρ ['гюдор] вода, ῥήτωρ ['ретор] оратор; на двох сусідніх ρ в середині слова ставляться знаки придихання: тонкого над першою буквою, густого - над другою: ϰαταῤῥίπτω [катар'ріпто] зруйновую. Придихання над ρ не вимовляється, в латинській транскрипції ρ передається через rh.

5. Наголос

Наголос різний та рухомий, але далі третього складу з кінця не буває. Існують три види наголосу, в сучасній вимові вони істотно не розрізняються.

Гострий наголос «´» може бути на будь-якому з трьох останніх складів, як довгому, так і короткому, проте на третьому складі з кінця лише у випадку короткості останнього складу: στρατηγός полководець, λόγος слово, ἄνϑρωπος людина, τιμή честь, εἰρήνη мир, εὐώνυμος сприятливий.

Гострий наголос на останньому складі переходить в тупий «`», якщо за цим словом без розділового знаку йдуть інші слова: στρατηγὸς λέγει полководець каже.

Полегшений наголос «῀» може знаходитися на одному з двох останніх довгих складів, причому на передостанньому лише тоді, коли останній склад короткий: μνῆμα пам`ятник, τιμῶ шаную.

6. Місця надрядкових знаків

Знаки придихання та наголосу ставляться над літерою та збоку з лівої сторони при великих літерах. Якщо придихання та наголос стоять на одній літері, то знаки гострого та тупого наголосу ставляться після знаку придихання, а знак полегшеного наголосу - над знаком придихання: ἄϰρα, Ἄϰρα - фортеця, ἓξ ὀβολοί, Ἓξ ὀβολοί - шість оболів, ἦσαν, Ἦσαν - (вони) були.

У дифтонгів з йотою, що вимовляється, а у сполучення οὐ знаки придихання та наголосу ставляться над другою літерою: εἶχον - мали, οἶϰος - житло, αἷμα - кров, υἱός - син, Ζεύς - Зевс, αὐτός - сам, δοῦλος - раб. Знаки наголосу та придихання ставляться разом із початковою літерою дифтонгу, якщо він має в собі йоту, що не вимовляється: ᾄδω, ᾌδω - співаю, ᾠδή, ᾨδή - пісня.

7. Проклітики

Проклітиками називаються десять односкладових слів, що не мають наголосу: артиклі чоловічого та жіночого роду в обох числах ὁ, ἡ, οἱ, αἱ; прийменники ἐν, εἰς - в, на, ἐϰ, ἐξ - з; сполучники εἰ - якщо, ὡς - як, що, щоби; заперечна частка «не» οὐ (οὐϰ перед голосною з тонким придиханням, οὐχ перед голосною з густим придиханням).