8. Енклітики

Енклітики - це односкладові та двоскладові слова (невизначені займенники та прислівники, деякі особові займенники, форми дієслів «бути» та ін.), з яких наголос переноситься на останній склад попереднього слова. В російській мові в такому разі виступають частки «же», «чи», «би» та окремі слова після прийменників. В словах, що стоять попереду енклітики наголос ставиться за такими правилами:

- гострий наголос на останньому складі зберігається й не переходить у тупий: σοϕός τις якийсь мудрець;

- гострий наголос на передостанньому складі та полегшений наголос на останньому складі залишаються без змін: χώρα τις якась країна, ϕῶς ἐστιν світло (світло є);

- при гострому наголосі на третьому складі від кінця чи при полегшеному наголосі на передостанньому складі слово отримує додатковий наголос, обов`язково гострий, на останньому складі: ἄνϑρωπός τις якась людина, δῶρόν τι якийсь подарунок;

- після слова з гострим наголосом на передостанньому складі двоскладова енклітика зберігає свій наголос: ϕίλοι τινές якісь друзі.

Гострий наголос енклітики може переходити на попередню енклітику чи проклітику: εἴ τίς ποτέ μοι εἶπεν якщо хтось колись мені сказав.

9. Розділові знаки

Крапка та кома вживаються як і у сучасних мовах; крапка нагорі (колон) відповідає сучасним двокрапці та крапці з комою; а крапка з комою є знаком питання.

Заняття 2

1. Загальні відомості про відміни іменників та прикметників

2. Відмінювання артикля

3. I відміна іменників жіночого роду

4. Порядок слів у реченні.

Текст: Περὶ τῶν Ἀϑηνῶν

1. Загальні відомості про відміни іменників та прикметників

Відмінювання (declinatio) іменників (substantivum) та прикметників (adjectivum) має наступні категорії:

три роди: чоловічий – masculinum (m), жіночий – femininum (f), середній – neutrum (n); на рід іменників вказує артикль, однак ознаками роду можуть бути суфікси та закінчення.

три числа: однина – singularis (S., sing.), множина – pluralis (Pl., pl.), дуаліс – dualis, який зустрічається дуже рідко.

п`ять відмінків:

nominativus (N., nom.) – називний,

genetivus (G., gen.) – родовий,

dativus (D., dat.) – давальний,

accusativus (Acc., acc.) – знахідний,

vocativus (V., voc.) – кличний, який вживається при звертанні та звичайно супроводжується вигуком ὦ (о!).

В грецькій мові три відміни. Слова розподіляються за відмінами в залежності від кінцевого звуку основи: в I відміні – α, в II – ο, в III – різні голосні та приголосні звуки та дифтонги. На практиці важливо знати закінчення genetivus singularis (воно подається в словнику), оскільки в nominativus sing. в різних відмінах можуть бути однакові закінчення.

2. Відмінювання артикля

Артиклі чоловічого та середнього роду відмінюються за II відміною, артикль жіночого роду – за I відміною.

Sing.				Plur.
	m	f	n	m	f	n
Nom.	ὁ	ἡ	τό	οἱ	αἱ	τά
Gen.	τοῦ	τῆς	τοῦ	τῶν	τῶν	τῶν
Dat.	τῷ	τῇ	τῷ	τοῖς	ταῖς	τοῖς
Acc.	τόν	τήν	τό	τούς	τάς	τά