«Навчальний посібник з давньогрецької мови для студентів філософського факультету»

Заняття 1

1. Алфавіт. 2. Вимова голосних. 3. Вимова приголосних. 4. Придихання. 5. Наголос. 6. Місця надрядкових знаків. 7. Проклітики. 8. Енклітики. 9. Розділові знаки.

1. Алфавіт

Написання	Назва	Латинська транскрипція	Вимова
Α α	ἄλϕα альфа	a	а (коротке та довге)
Β β	βῆτα бета (віта)	b	б (в)
Γ γ	γάμμα гамма	g	г
Δ δ	δέλτα дельта	d	д
Ε ε	ἒ ψιλόν е псилон	e	е (коротке)
Ζ ζ	ζῆτα дзета (зіта)	z	дз
Η η	ἦτα ета (іта)	e	е (і) (довге)
Θ ϑ (θ)	ϑῆτα тхета (фіта)	th	т, тх (ф)
Ι ι	ἰῶτα йота	i	і (коротке та довге)
Κ ϰ (κ)	ϰάππα каппа	c	к
Λ λ	λάμβδα лямбда	l	л
Μ μ	μῦ мю (мі)	m	м
Ν ν	νῦ ню (ні)	n	н
Ξ ξ	ξῖ ксі	x	кс
Ο ο	ὂ μιϰρόν о мікрон	o	о (коротке)
Π π	πῖ пі	p	п
Ρ ρ	ῥῶ ро	r	р
Σ σ ς	σίγμα сигма	s	с
Τ τ	ταῦ тау (тав)	t	т
Υ υ	ὖ ψιλόν ü (і) псилон	y	ü (нім.), u (фр.), (і) (коротке та довге)
Φ ϕ	ϕῖ фі	ph	ф
Χ χ	χῖ хі	ch	х
Ψ ψ	ψῖ псі	ps	пс
Ω ω	ὦ μέγα о мега	o	о (довге)

Строчна сигма на початку та в середині слова передається знаком σ, а в конці слова знаком ς: σεισμός [сейсмос] землетрус.

В навчальному та науковому житті тепер прийнятою є заснована на латинській транслітерації грецьких звуків система Еразма Ротердамського. В церковній сфері утрималась заснована на візантійській традиції система Рейхліна. В алфавіті вона подається в дужках. Звідси варіанти: араб — Аравія, пафос — патетика, метро — митрополит.

2. Вимова голосних

Голосні ε та ο короткі; η та ω довгі; звуки α, ι, υ бувають як довгі, так і короткі. В сучасній вимові довгота та короткість не розрізняються.

В дифтонгах йота приписна вимовляється, а підписна під α, η та ω не вимовляється: αι [ай], ει [ей], οι [ой], υι [üй]; ᾳ [а], ῃ [э], ῳ [о]. Разом з великою літерою йота пишеться лише в строчку: ᾼ.

Дифтонги αυ, ευ вимовляються як один склад: ау, эу. Сполучення ου вимовляється як «у»: Μοῦσα ['Муса] Муза. У випадку окремої вимови голосної та наступної за ним ι або υ над другою літерою ставиться знак розділу - дві крапки: πραΰς [пра'üс] короткий.