1 18 Допит

Система тактичних прийомів, спрямована на актуалізацію забутого, включає й такий прийом, як показ свідку або обвинуваченому речових або письмових доказів. Тут процес пригадування грунтується не тільки на розумових асоціаціях, а й на без­посередніх зорових відчуттях. У процесі показу тих чи інших доказів допитуваний впізнає предмет, сприйнятий раніше, і пригадує обставини, пов'язані з ним.

Тактичним прийомом, який сприяє актуалізації забутого, є демонстрація допи­туваному іншої матеріалізованої інформації з метою оживити у його пам'яті обста­вини баченої ним події. Так, для актуалізації забутого можуть бути успішно вико­ристані різні фотознімки, схеми, малюнки, макети, а також такі системи, як «фото­робот», рисований портрет, альбом з типовими малюнками елементів зовнішності людини, альбоми зразків різних фасонів одягу, кольорові репродукції вантажних і легкових автомобілів тощо. Якщо допитуваний забув якесь прізвище, можна запро­понувати йому ту чи іншу довідкову книгу (наприклад, телефонну), з тим щоб він знайшов це або схоже прізвище (асоціації за схожістю). Отже, суть цього тактично­го прийому полягає в демонстрації (показі) допитуваному аналога раніше сприйня­того предмета або окремих його ознак.

Актуалізації забутого може допомогти й такий тактичний прийом, як допит на місці події. Психологічною підставою його є повторне сприйняття допитуваним об­становки, в якій відбувався злочин. Таке сприйняття збуджує асоціативні зв'язки і стимулює більш повне відтворення обставин, які цікавлять слідчого. Слідча практи­ка свідчить про ефективність використання допиту на місці події.

Так, Л. була зґвалтована групою юнаків за таких обставин. Біля кінотеатру до неї підійшли хлопці, які попросили її викликати з сусіднього будинку їх знайому. Л. погоди­лася їм допомогти. Коли вони підійшли до вказаного будинку, хлопці схопили Л. за руки і завели до під'їзду, а потім на горище будинку, де й зґвалтували її. На допиті Л. повідоми­ла, що вона не пам'ятає, де розташований цей будинок, в який бік від кінотеатру вони пішли, до якого під'їзду заходили. Слідчий вирішив провести допит на місці події. При­бувши до кінотеатру, Л. згадала, якою дорогою вони йшли, впізнала будинок та під'їзд, до якого вони заходили, і навіть пригадала, як у розмові ґвалтівники одного зі своєї компанії називали «Рудий». Показання потерпілої сприяли визначенню місця події, встановленню злочинців і розкриттю злочину.

До системи тактичних прийомів, яка сприяє актуалізації забутого, належить ого­лошення показань інших осіб. У процесі оголошення показань необхідно пред'явля­ти не протокол у цілому, а зачитувати фрагменти, що стосуються тільки обставин, за яких певний факт мав місце. Так, якщо слідчого цікавить якась розмова конкрет­ної особи, то свідку оголошується витяг з показань не про розмову, а про місце зуст­річі та час, коли ця розмова відбулася.

§ 7. Викриття неправди в показаннях

Під час допиту свідків (потерпілих) або обвинувачених (підозрюваних) в їхніх показаннях можливе виникнення перекручень, які є наслідком свідомої неправди. Попередження, виявлення та усунення таких перекручень є важливим завданням слід­чого при допиті.

Практичне значення мають запропоновані у криміналістичній літературі критерії відповідності показань допитуваного дійсності. Зокрема, такі критерії включають: 1) ком­петентність допитуваного (коли характер його показань, його особливості дозволяють зробити висновок про те, що він не здатний вигадати повідомлене); 2) його непоінфор­мованість (незнання допитуваним тих обставин, які мали бути відомі та не могли бу-

Викриття неправди в показаннях 1 19

ти забутими, якщо його показання є правильними); 3) рівень мовлення допитуваного (відповідність мовних особливостей показань його культурному рівню, професійній на­лежності, лексичному запасу); 4) унікальність показань (якщо повідомлення має свою індивідуальність, то більш обгрунтовано вважати його правдивим); 5) емоційна наси­ченість показань (правдиві показання мають порівняно більшу кількість суто особис­тих, емоційних моментів, посилань і вказівок на переживання); 6) критерій невідпо­відностей (сумлінний допитуваний описує фрагменти і деталі події, не завжди і не в усьому узгоджує їх між собою; допитуваний, який повідомляє неправду, робить спро­би усунути невідповідності). Запропоновані критерії мають орієнтуючий характер.

У криміналістичній теорії зазначається необхідність спостереження в процесі до­питу за поведінкою обвинуваченого або свідка та його психофізіологічними реакція­ми. Виявити неправду у показаннях таке спостереження не дозволяє, однак воно ре­єструє зовнішні прояви, які відбивають динаміку стану допитуваного у ході допиту, різне реагування на те чи інше запитання або пред'явлений доказ. Ці зовнішні про­яви не мають доказового значення, виконують орієнтуючу функцію.

У процесі попередньої оцінки показань можливо виявлення негативних обставин, які при допиті можуть виступати у двох формах: а) відсутності у показаннях допи­туваного даних, які повинні мати місце; б) наявності у показаннях даних, яких не повинно бути. Так, у разі наявності даних, яких не повинно бути, негативні обста­вини при допиті можуть проявлятися у вигляді обмовок та винної поінформованос­ті допитуваного. Значення негативних обставин у допиті полягає в тому, що вони виступають специфічними сигналами неправди у показаннях і потребують викорис­тання відповідних тактичних прийомів.

Виявлення неправди у показаннях обвинувачених або свідків передбачає їх по-тгзреднє дослідження шляхом зіставлення таких показань з різними даними, які є у розпорядженні слідчого (зіставлення окремих елементів у показаннях допитуваних, вставлення з показаннями інших осіб тощо).

Повідомлення неправди свідками чи обвинуваченими — це вольовий і свідомий

-Хі, спрямований на перекручення істини. Отже, для запобігання і встановлення не-

"тззвди слідчий повинен знати її можливі мотиви. Засобами усунення мотивів не-

~гзвди при допиті є тактичні прийоми, розроблені на підставі методу переконання.

Тіким чином неправда може бути відвернута на стадії встановлення психологічного

* гнтакту з допитуваним. Використання тактичних прийомів, спрямованих на вста-

ізлення психологічного контакту, сприяє побудові безконфліктної ситуації допиту

глержанню правдивих показань. Проте усунути мотиви неправди і одержати об'єк-

' нні показання за допомогою даної системи прийомів не завжди можливо.

Побудова системи тактичних прийомів, спрямованої на викриття неправди в по-

^ігннях допитуваного, передбачає необхідність урахування його процесуального ста-

тз форми неправдивого повідомлення. Можна виділити шість підсистем, харак-

:т:-:их для допиту обвинуваченого (підозрюваного), які мають таку спрямованість:

гикриття неправди при повному запереченні обвинуваченим своєї вини і вису-

:-:-:: ним своєї версії; 2)викриття неправди у ситуації часткового визнання обвину-

- - гним своєї вини; 3) подолання замовчування обвинуваченим фактів, які інтере-

■:~ь органи розслідування; 4) викриття неправдивої заяви про алібі; 5) встановлен-

::мови; 6) встановлення самообмови.

Кожна з названих підсистем включає комплекс найбільш доцільних тактичних

змів. Наприклад, підсистема тактичних прийомів, спрямована на викриття не-

■'„;■'..- "..зо/ заяви про алібі, передбачає: а) постановку деталізуючих запитань щодо пе-