108 Допит

тою ним позицією, зацікавленістю у результатах справи, індивідуальними особливо­стями особи та деякими іншими обставинами.

за суо єкггом

інформація, що виходить від слідчого

інформація, що виходить від інших осіб

інформація, що виходить від допитуваного

за

фу нкці ональним призначенням

за

характером вираження

за

характером виявлення

за характером

відображення

ді йсиості

8-

.3

І

■І І

письмова

за формою вираження

О -

о

6

в т о

а, с

а, Р о

Рис. 44. Класифікація інформації в процесі допиту

Процес формування показань 109

Залежно від різних підстав допит може бути поділений на ті або інші види. Так, залежно від процесуального становища допитуваного розрізняють допит: свідка; потер­пілого; підозрюваного; обвинуваченого; підсудного; експерта. За віковими особливос­тями допитуваного допит поділяється на допит неповнолітнього, дорослого, особи похилого віку. За послідовністю проведення — допит первісний, повторний (з'ясову­ються обставини, про які допитуваний вже давав показання під час попереднього допиту); додатковий (отримання показань щодо обставин, про які не йшлося під час попередніх допитів). За суб'єктом проведення — допит, який здійснюється слідчим, дізнавачем, прокурором, суддею. Особливим різновидом допиту є допит під час оч­ної ставки та перехресний допит.

§ 2. Процес формування показань

Сприйняття, запам'ятовування, відтворення є взаємопов'язаними етапами фор­мування показань. Правильне розуміння цих процесів сприяє ефективному застосу­ванню тактичних прийомів допиту, правильній оцінці показань.

Першим етапом у формуванні показань є сприйняття. Сприйняття — це не тіль­ки сума відчуттів, але й діяльність мислення. Відчуття є суб'єктивним за змістом дже­релом, а тому відчуття і сприйняття певним чином залежать від розвитку нервової системи, стану організму в цілому, рівня розвитку людини.

Сприйняття має різноманітні відтінки і характер залежно від особи, що сприй­має (емоційного ставлення, інтересу до того, що сприймається, спрямованості ува­ги). До чинників, які в той чи інший спосіб впливають на сприйняття, його емоційне забарвлення, належить темперамент. Правильність сприйняття залежить від суб'єк­тивних і об'єктивних чинників: суб'єктивні — це стан органів відчуття людини, її су­б'єктивна можливість правильно сприйняти, а об'єктивні — умови сприйняття, по­года, освітлення, тривалість події, за якою спостерігають, тощо.

Розглядаючи об'єктивні чинники, що впливають на правильність сприйняття, не можна відокремити їх від суб'єктивних особливостей особи, яка «забарвлює» сприйняття. До таких особливостей належать спрямованість сприйняття та його емо­ційність. Спрямованість сприйняття залежить від того, було воно навмисним чи ні. Ненавмисне сприйняття характеризується тим, що людина не готується попередньо до нього, воно виникає раптово і триває, доки діє відповідний подразник. Навмис­не ж сприйняття характеризується цілеспрямованістю, а тому є повнішим і пов'яза­не з так званою професійною увагою. Сприйняття особою предметів чи явищ, по­в'язаних з її професією, часто є більш правильним і містить найменший відсоток помилок.

Другим етапом формування показань є запам'ятовування, як здатність утворю­вати умовні зв'язки, зберігати і відновлювати їхні сліди. Як і сприйняття, воно має вибірковий характер. Людина запам'ятовує не все, що сприймає, а тільки те, що вик­ликає в неї глибокі переживання чи має якесь істотне значення.

Експерименти з перевірки пам'яті свідчать про те, що вона з часом може пере­кручувати сприйняту подію. Повну розповідь про те, що спостерігалося, можна одер­жати тоді, коли свідок допитується через найкоротший від події проміжок часу.

У слідчій практиці переважно зустрічаються показання осіб, які не ставили собі за мету обов'язково запам'ятовувати факти для викладу їх потім на допиті. Цією об­ставиною і визначаються складність відтворення зафіксованого, уривчастість, непов­нота відомостей і деталей події.