
- •Глава 12. Допит
- •§ 1. Поняття, сутність та види допиту
- •108 Допит
- •§ 2. Процес формування показань
- •1 10 Допит
- •§ 3. Підготовка до допиту
- •1 12 Допит
- •§ 4. Зміст тактики допиту
- •1 14 Допит
- •§ 5. Встановлення психологічного контакту
- •1 16 Допит
- •§ 6. Актуалізація забутого в пам'яті допитуваного
- •1 18 Допит
- •§ 7. Викриття неправди в показаннях
- •120 Допит
- •§ 8. Допит неповнолітніх
- •122 Допит
- •§ 9. Тактика очної ставки
- •§ 10. Фіксація результатів допиту
- •Глава 13. Обшук і виїмка
- •§ 1. Поняття та мета обшуку
- •§ 2. Об'єкти пошукової діяльності
- •§ 3. Види обшуку
- •§ 4. Підготовка до обшуку
- •§ 5. Тактика обшуку
- •§ 6. Особливості виїмки
- •§ 7. Фіксація результатів обшуку
- •Глава 14. Пред'явлення для впізнання
- •§ 1. Поняття, мета та об'єкти пред'явлення для впізнання
- •§ 2. Підготовка до пред'явлення для впізнання
- •§ 3. Порядок пред'явлення для впізнання живих осіб, трупів, предметів і тварин
- •§ 4. Фіксація результатів пред'явлення для впізнання
- •Глава 15. Відтворення обстановки
- •§ 1. Поняття та види слідчого експерименту
- •§ 2. Підготовка до слідчого експерименту та його тактика
- •§ 3. Особливості перевірки показань на місці
- •§ 4. Фіксація результатів відтворення обстановки та обставин події
- •Глава 16. Призначення та проведення судових експертиз
- •§ 1. Поняття судової експертизи, її види та значення
- •§ 2. Процесуальні та організаційні питання призначення та проведення експертиз. Система судово-експертних установ в Україні
- •§ 3. Основи підготовки, призначення та проведення судових експертиз
- •§ 4. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі
- •§ 5. Довідкові дані щодо деяких видів судових експертиз
- •Глава 17. Загальні положення криміналістичної методики
- •§ 1. Сутність методики розслідування злочинів
- •§ 2. Основи криміналістичної класифікації злочинів
- •§ 3. Криміналістична характеристика злочинів
- •§ 4. Види і форми взаємодії в розкритті і розслідуванні злочинів
- •§ 5. Ситуаційний підхід у розслідуванні злочинів
- •Глава 18. Розслідування вбивств
- •§ 1. Криміналістична характеристика вбивств
- •§ 2. Початковий етап розслідування
- •Глава 19. Розслідування деяких видів убивств
- •§ 1. Розслідування вбивств на замовлення
- •§ 2. Розслідування вбивств, пов'язаних із виявленням частин розчленованого трупа
§ 6. Особливості виїмки
Виїмка — це самостійна слідча дія, яка провадиться у випадках необхідності вилучення лише певних предметів і документів, коли точно відомо, де і в кого вони знаходяться. Процесуальний режим виїмки регламентується статтями 178—184, 186, 187і, 188, 189 КПК України.
Фіксація результатів обшуку 141
Проведення виїмки не потребує санкції прокурора. Винятком є виїмка документів, що становлять державну таємницю. У цих випадках виїмка проводиться з санкції прокурора або його заступника і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи. Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді (ст. 178 КПК України).
Виїмка здійснюється щодо предметів і документів, які знаходяться у віданні установ, організацій та підприємств. У деяких випадках виникає необхідність у виїмці й в окремих громадян.
Виїмка, як правило, проводиться у денний час, за винятком випадків, коли ця дія є невідкладною. Невідкладною є виїмка, якщо мають місце підстави вважати, що предмети або документи можуть бути сховані або знищені.
При виїмці повинна бути забезпечена присутність особи, у володінні якої знаходяться предмети, що підлягають вилученню, або повнолітніх членів її сім'ї. У разі відсутності цих осіб виїмка може здійснюватись у присутності представника житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради народних депутатів. Виїмку в установах і на підприємствах бажано проводити у присутності особи, у віданні якої знаходяться предмети чи документи.
У приміщеннях, що їх займають дипломатичні представництва, а також у приміщеннях, де проживають члени дипломатичних представництв та їх сім'ї, які користуються правом дипломатичної недоторканності, виїмка може проводитись тільки за згодою дипломатичного представника.
Виїмка проводиться у присутності двох понятих. Про проведення виїмки складається протокол, копія якого вручається особі, в якої проведено виїмку, чи повнолітнім членам її сім'ї або представникові житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради народних депутатів.
Виїмка може бути здійснена у примусовому порядку. Згідно зі ст. 183 КПК України у разі відмови виконати вимоги слідчого виїмка проводиться у примусовому порядку.
§ 7. Фіксація результатів обшуку
Результати обшуку фіксуються в протоколі слідчої дії. Від повноти та об'єктивності фіксації перебігу і результатів обшуку залежить доказове значення цієї дії.
Протокол обшуку має відповідати загальним вимогам, передбаченим ст. 85 КПК України. Тому в протоколі повинні бути зазначені: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, що провадять дію; прізвища осіб, що брали участь у провадженні слідчої дії, адреси цих осіб; роз'яснення їх прав і обов'язків; зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при проведенні даної слідчої дії. Протокол зачитується всім особам, що брали участь у проведенні слідчої дії, при цьому їм роз'яснюється їх право робити зауваження. Зазначені особи можуть ознайомитися з протоколом особисто.
Спеціальні вимоги, запропоновані до складання протоколу, передбачені ст. 188 КПК України. У протоколі обшуку повинні бути зазначені: підстави для обшуку; приміщення або інше місце, у якому був проведений обшук; дії слідчого і результати обшуку. Щодо кожного предмета, що підлягає вилученню, повинно бути зазначено, у якому саме місці і при яких обставинах він був виявлений. До протоколу обшуку заносяться всі заяви і зауваження присутніх під час обшуку осіб, зроблені з приводу тих або інших дій слідчого.
142 Обшук і виїмка
Протокол обшуку складається з трьох частин: вступної, описової і заключної. У вступній частині зазначається коли, де, ким, на якій підставі, у кого, в присутності яких осіб проведено обшук. Тут також зазначається, що перед обшуком слідчий запропонував добровільно видати предмети або документи і яку було дано на це відповідь.
Рис. 46. Пробірні
знаки на виробах із дорогоцінних металів
Фіксація результатів обшуку 143
У протоколі обшуку необхідно зазначити загальні та окремі ознаки виявлених предметів (назва, розмір, форма, вага, колір, маркування, позначки, номери, пошкодження та ін.). Завдання слідчого полягає в тому, щоб охарактеризувати та індивідуалізувати вилучений предмет, зафіксувати ознаки та особливості, що дають змогу відрізнити його від інших подібних предметів, виключити можливість підміни. У разі вилучення виробів із дорогоцінних металів у протоколі обшуку вказують назву виробу, його родові та індивідуальні ознаки, колір або відтінок, розмір, кількість, особливості окремих частин (якщо є можливість — масу і розмір кожної частини), наявність пробірних знаків (фігурних клейм і цифрових позначень проби). Чи виготовлений виріб із дорогоцінного металу, перевіряється насамперед за наявністю клейма («проби», рис. 46). Існує два види проб: «золотникова» і «метрична». Цифра проби в золотниковій системі означає, що на 96 одиниць маси сплаву в ньому міститься стільки таких саме одиниць дорогоцінного металу. У метричній системі «проба» означає кількість дорогоцінного металу на 1000 одиниць сплаву (наприклад, проба «750» означає, що є 750 г дорогоцінного металу на 1000 г сплаву).
Не установивши точного найменування виявленого металу або дорогоцінних каменів, не варто називати їх «золотом», «платиною» або «діамантами». Необхідно мати на увазі, що виявлене клеймо (проба) може виявитися підробленим. При описі вилучених предметів не варто вказувати їх ознаки, що можуть виявитися несправжніми. У протоколі обшуку в цьому випадку достатньо зазначити колір, розміри, форму, кількість об'єктів, наявність проб та ін.
Таблиця 8 Співвідношення старої і нової системи значення проби дорогоцінних металів
Метал Золотникова |
• Метрична |
Метал |
Золотникова |
Метрична |
Золото 28 |
292 |
|
92 |
958 |
36 |
375 |
|
96 |
990 |
48 |
500 |
Срібло |
72 |
750 |
56 |
583 |
|
76 |
800 |
64 |
666 |
|
84 |
875 |
72 |
750 |
|
88 |
916 |
80 |
833 |
Платина |
91 |
950 |
86 |
900 |
|
|
|
При описі виробів із фарфору, фаянсу та майоліки варто звертати увагу на їх маркування (рис. 47).
Певну специфіку має опис зброї і боєприпасів, вилучених при обшуку. Необхідно вказувати тип або вид зброї, систему, марку, номер, розміри, кількість, клеймо виробника. Причому слідчий фіксує лише об'єктивні дані, що виявляє на відповідних предметах. При описі зброї і боєприпасів у протоколі обшуку може бути зазначений їх калібр. При описі боєприпасів у протоколі обшуку необхідно звертати увагу на клейма на донних частинах патронних гільз (рис. 48).
144 Обшук і виїмка
Рис. 47. Маркування деяких виробів із фарфору, фаянсу і майоліки
КАС Е ІСІ
27
Патрони кругового запалювання. Австрія: 1 — Хіртенберзька патронна фабрика; 2 — Кел-лер і К°, Хіртенберг. Великобританія: 3 — Елей, Лондон; 4 — Ай-СІ-Ай. Угорщина: 5 — завод «Нітроген», Будапешт. Німеччина: б — Браун і Блом, Дюссельдорф; 7 і 8 — Г. Геншов і К° (Іеко), Дурлах; 9 — ДВМ, Карлсрує; 10-12 — РВС, Нюрнберг. Італія: 13 — Д. Фіочи, Лекко. СРСР: 14 — клеймо на цільових патронах. США- 15 — «Каскад», Льюістон (Айдахо); 16 — Ю-Зм-СІ, Брідж-порт (Коннектикут); 17 — Федеральна корпорація по виробництву патронів, Міннеаполіс (Міннесота). Фінляндія: 18 — Патронний завод, Лапуа. Франція: 19 — Жевело і Гопиля, Париж. Чехословаччина: 20 — Бланстрой (колиш. Сельє і Белло), Прага.
Шпилькові патрони. Австро-Угорщина: 21 — Хіртенберзька патронна фабрика; 22 — Сельє і Белло, Прага. Бельгія: 23 — Ш. Фусно і К°, Брюссель. Великобританія: 24 — Кайнок Росія: 25, 26 — Московський дроболиварно-патронний завод.
Патрони центрального запалення. Австро-Угорщина: 27 — Г. Рот, Відень; 28 — Хіртенберзька патронна фабрика; 29 — Сельє і Белло, Прага; 30 — Келлер і К°, Хіртенберг. Австрія: 31 — Збройовий завод, Вьоллерсдорф; 32 — Хіртенберзька патронна фабрика. Бельгія: 33 — ФН, Ерсталь
Фіксація результатів обшуку 145
У разі вилучення продовольчих товарів у протоколі зазначаються найменування, маса, об'єм, кількість продуктів, їх стан, якість, упаковка, маркування, дата виготовлення тощо. Цих вимог слід дотримуватися й при описі промислових товарів. При вилученні однорідних предметів необхідно зазначити їх кількість.
Нині багато виробів та товарів мають так званий штриховий код, у якому зашифровані важливі відомості. Такий код присвоюється кожному виду виробу, складається він частіше за все з 13 цифр (ЕАМ — 13). Перші дві або три цифри позначають код країни-виготовлювача або продавця, наступні п'ять цифр (або чотири, якщо код країни має три цифри) позначають код фірми-виготовлювача, наступні п'ять цифр позначають код товару і деякі його споживчі властивості, остання цифра — контрольна, вона використовується для перевірки правильності зчитування коду. Візьмемо, наприклад, цифровий код 4003160042145. Перші дві цифри 40 указують на країну-виготовлювача або продавця продукту, наступні п'ять 03160 — підприємство виготовлювача, ще п'ять 04214 — найменування товару і його споживчі якості, розмір, масу, колір. Остання цифра 5 — контрольна, використовувана для зчитування штрихів сканером.
Товари невеликих розмірів, можуть мати короткий код, що складається з восьми цифр. Код країні присвоюється Міжнародною асоціацією ЕАМ Штриховий код — це ще одна можливість індивідуалізувати товар (або предмет).
II 400316004214
Таблиця 9 Штрихові коди ряду країн-виробників
Код |
Країна |
Код |
Країна |
Код |
Країна |
00-09 |
США, Канада |
529 |
Кіпр |
729 |
Ізраїль |
30-37 |
Франція |
531 |
Македонія |
73 |
Швеція |
380 |
Болгарія |
538 |
Мальта |
750 |
Мексика |
383 |
Словенія |
539 |
Ірландія |
759 |
Венесуела |
385 |
Хорватія |
54 |
Бельгія, Люксембург |
76 |
Швейцарія |
400-440 |
Німеччина |
560 |
Португалія |
775 |
Перу |
45-49 |
Японія |
569 |
Ісландія |
777 |
Болівія |
460-161 |
Російська Федерація |
57 |
Данія |
779 |
Аргентина |
471 |
Тайвань |
590 |
Польща |
780 |
Чилі |
474 |
Естонія |
594 |
Румунія |
784 |
Парагвай |
475 |
Латвія |
599 |
Угорщина |
789 |
Бразилія |
477 |
Литва |
600-601 |
ПАР |
80-83 |
Італія |
480 |
Філіппіни |
611 |
Марокко |
84 |
Іспанія |
482 |
Україна |
619 |
Туніс |
850 |
Куба |
489 |
Гонконг |
64 |
Фінляндія |
858 |
Словаччина |
50 |
Великобританія |
690, 691 |
Китай |
859 |
Чехія |
520 |
Греція |
70 |
Норвегія |
860 |
Югославія |
10 02-36
146 Обшук і виїмка
Код |
Країна |
Код |
Країна |
Код |
Країна |
869 |
Туреччина |
888 |
Сінгапур |
94 |
Нова Зеландія |
87 |
Голландія |
899 |
Індонезія |
955 |
Малайзія |
880 |
П. Корея |
90-91 |
Австрія |
956 |
Папуа Нова Гвінея |
885 |
Таїланд |
93 |
Австралія |
|
|
У разі вилучення цінних паперів або грошей необхідно вказувати їхні серії та номери, вартість, інші реквізити.
Якщо в процесі обшуку застосовувалися технічні засоби, то це повинно бути відображено в протоколі із зазначенням найменувань, типів і видів приладів та пристосувань. У протоколі зазначається, що про застосування технічних засобів були повідомлені особи, що беруть участь у провадженні обшуку.
У заключній частині протоколу обшуку зазначається, які предмети вилучені, як вони упаковані та опечатані, кому і що було передано на відповідальне зберігання. За наявності заяв і зауважень присутніх їх- заносять до цієї частини протоколу обшуку.
Протокол обшуку складається у двох примірниках. Другий примірник протоколу, а також другий примірник опису вилучених предметів (документів) і цінностей вручаються особі, у якої проведено обшук, а при її відсутності — повнолітньому члену сім'ї або представнику житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради народних депутатів. При провадженні обшуку на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу та опису вручається представнику підприємства, установи або організації (ст. 189 КПК України).
Обидва примірники протоколу, а також опису вилучених предметів підписуються слідчим, особою, в якої провадився обшук, і запрошеними присутніми особами (ст. 188 КПК Укоаїни).
Додатковими засобами фіксації результатів обшуку є фото-, кінозйомка, відео-запис, а також складання планів і схем. Фотознімки, кіно-, відеострічки, плани і схеми додаються до протоколу обшуку.
Загальним завданням фотозйомки при провадженні обшуку є фіксація: а) місця обшуку (або його частин); б) місць перебування шуканих об'єктів, у тому числі схованок; в) виявлених предметів, документів, трупа та ін. При провадженні обшуку за допомогою фотозйомки необхідно зафіксувати зовнішній вигляд схованки, окремі етапи її відкриття, відкриту схованку з об'єктом, що там знаходиться, і сам виявлений предмет. Масштабна детальна зйомка дає змогу зафіксувати багато індивідуальних ознак вилученого при обшуку предмета, документа та ін.
Відповідно до ст. 852 КПК України кінозйомка, відеозапис можуть застосовуватися при провадженні обшуку. Учасники слідчої дії сповіщаються про застосування кінозйомки, відеозапису до початку цієї дії. Після зйомки, запису і виготовлення кінострічки чи відеострічки вони демонструються всім учасникам слідчої дії, про що складається окремий протокол.
Перевагою використання відеозапису є можливість одночасно зафіксувати видову і звукову інформацію. Відеозапис дає змогу відтворити поведінку обшукуваного в процесі обшуку, його реакцію і репліки при виявленні цінностей і речових доказів. Виявлені схованки варто фіксувати спочатку відносно предметів або ділянок місцевості, із ним пов'язаними, а потім окремо великим планом.
Підготовка до пред'явлення для впізнання 147