§ 10. Фіксація результатів допиту

Важливе значення для розслідування має правильна фіксація результатів допиту в протоколі, де повинні бути повно і об'єктивно відображені повідомлені допитува­ним дані. Рекомендується три методи одержання показань: вільна розповідь, запи­тання — відповідь і поєднання першого і другого методів. Це дістає відображення й у протоколі допиту. Положення, що гарантують найбільш правильну і точну фіксацію показань, зводяться до такого:

1. показання записують від першої особи і по можливості дослівно;

2. поставлені запитання і відповіді на них в разі необхідності записуються до­ слівно;

3. на прохання допитуваного йому надається можливість власноручно викласти показання, про що в протоколі слідчий робить відмітку;

4. протокол не може бути стилізованим, він повинен відображати вирази, які вживає допитуваний;

5) протокол підписують допитуваний, слідчий та інші особи, присутні на допиті. Протокол допиту повинен містити:

1. відмітку про попередження допитуваного (свідка чи потерпілого) про кримі­ нальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу свідомо неправдивих показань, що підтверджується його підписом;

2. відмітку про роз'яснення допитуваному, у вчиненні якого злочину його підо­ зрюють, і його право на захист;

1. заяву обвинуваченого про те, чи визнає він себе винним;

3. відомості про перекладача, експерта, захисника, педагога, батьків або закон­ них представників неповнолітнього.

У процесі допиту свідок або обвинувачений може виконати за власним бажан­ням або за пропозицією слідчого схеми, креслення, малюнки, плани, що пояснюють його показання. Вони повинні бути засвідчені підписами допитуваного і слідчого.

Методом фіксації допиту може бути звуко- і відеозапис. Згідно з КПК України такий запис проводиться після попереднього повідомлення допитуваному. Доцільно застосовувати його у випадках складних допитів і таких, що супроводжуються виз­нанням обвинуваченим своєї вини, або для фіксації показань потерпілого, який пе­ребуває в тяжкому стані. Паралельно зі звуко- і відеозаписом слідчий веде протокол.

1 24 Обшук і виїмка

Глава 13. Обшук і виїмка

§ 1. Поняття та мета обшуку

Розслідування злочинів передбачає використання пошукових дій, які сприяють виявленню джерел доказової та орієнтуючої інформації. Відшукання прихованих об'єктів (знарядь злочину, речових доказів, трупів, осіб, які переховуються від суду і слідства) може бути здійснено під час проведення обшуку, процесуальний режим якого визначений кримінально-процесуальним законодавством (статтями 177, 179-186, 188, 189 КПК України).

Обшук має на меті виявити знаряддя злочину, речі та цінності, здобуті злочин­ним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встанов­лення істини в справі. Метою обшуку може бути також виявлення розшукуваних осіб, трупів, тварин. Додатковою метою обшуку є виявлення і вилучення речей і предметів, вилучених з цивільного обігу і заборонених для використання, а також пошук майна для забезпечення відшкодування заподіяних збитків або в цілях мож­ливої конфіскації.

Обшук має примусовий характер і займає особливе місце в системі слідчих дій. Конституція України встановлює певні гарантії у додержанні прав та законних інте­ресів громадян при провадженні обшуку. В Конституції України (ст. ЗО) встановлю­ється недопущення проникнення у житло або в інше володіння особи, проведення там огляду або обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді (ст. 177 КПК України).

Проведення обшуку пов'язане з певними порушеннями прав громадян на не­доторканність особи, житла тощо і вимагає дотримання встановлених законом га­рантій. Провадження обшуку в процесі розслідування повинно солідаризуватися з нормами міжнародно-правових документів про права людини. У цих документах не­доторканність житла та пов'язані з нею таємниці особистого та сімейного життя від­несені до розряду найважливіших прав людини. Зокрема, у Декларації ООН «Про права людини» проголошено, що ніхто не може піддаватися довільному втручанню до його особистого та сімейного життя, довільному зазіханню на його житло, таєм­ницю його кореспонденції або на його честь та репутацію¹.

Елемент примусу при обшуку полягає в тому, що обстеження приміщень або інших об'єктів можливе без погодження особи, у розпорядженні якої ці об'єкти зна­ходяться. Згідно з чинним кримінально-процесуальним законодавством (ст. 183 КПК України) слідчий, коли проводить обшук, має право розкривати замкнені приміщен­ня та сховища, якщо власник відмовляється їх відчинити. Обшук пов'язаний з втру­чанням у сферу особистих інтересів громадян та обмежує їх права.

Обшук починається з того, що слідчий оголошує обшукуваній особі постанову про провадження обшуку, що засвідчується підписом обшукуваного на постанові. Слідчий пропонує обшукуваній особі добровільно видати всі предмети, документи та інші матеріальні об'єкти, які мають значення для справи. Видача слідчому матеріа­лів, що мають значення для справи, не позбавляє його права проводити обшук та здійснити суцільне обстеження. При відмові добровільно видати ті або інші предме­ти вилучення проводиться в примусовому порядку.

1 Декларация ООН «О правах человека» // Права человєка и судопроизводство. — Варшава, 1993. — С. 8.

Поняття та мета обшуку 1 25

У криміналістичній літературі існує думка про те, що при добровільній видачі об­шук переростає у виїмку. Така позиція суперечить чинному законодавству. Зокрема, ст. 183 КПК України визначає, що перед обшуком або виїмкою слідчий пред'являє постанову особам, що займають приміщення, або представнику підприємства, уста­нови, організації, де провадиться обшук або виїмка, і пропонує їм видати зазначені в постанові предмети або документи, а також вказати місце, де переховується злочи­нець. У разі відмови виконати його вимоги слідчий провадить обшук або виїмку в примусовому порядку. У нормі закону, таким чином, мова йде не про трансформацію однієї слідчої дії в іншу, а про процедуру пропозиції добровільно видати шукане.

Обшук — це самостійна слідча дія, яка проводиться з метою виявлення об'єк­тів, що мають значення для встановлення істини. Дане положення викликало до жит­тя існування підходу у визначенні поняття обшуку, що припускає перерахування різ­них об'єктів пошуку. Такий підхід найбільш часто зустрічається в кримінально-про­цесуальній і криміналістичній літературі. Такі визначення розкривають мету обшуку, але не його сутність.

Обшук — це слідча дія, змістом якої є примусове обстеження приміщень і спо­руд, ділянок місцевості, окремих громадян з метою відшукання і вилучення предме­тів, що мають значення по справі, а також виявлення розшукуваних осіб.

Обшук необхідно відрізняти і відмежовувати від оперативно-розшукових дій. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність»¹ регламентує отримання роз­відувальної інформації шляхом негласного проникнення оперативного працівника в житло (житлове приміщення) або інше приміщення громадянина. Результати такої дії носять конфіденційний характер і не мають доказового значення.

Обшук має спільні ознаки з деякими адміністративно-процесуальними діями. Зо­крема, існують труднощі в розмежуванні обшуку і митного огляду. МК України² (ст. 56) регламентує порядок проведення митного огляду: «Якщо є підстави вважа­ти, що у ручній поклажі або багажі громадянина переміщуються через митний кор­дон України, у тому числі транзитом, товари, ... переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено, митний орган має право провести огляд, а у разі необхідності і переогляд ручної поклажі та багажу з їх розпакуванням». Об­шук і огляд — це дії, які близькі за своїм змістом, проте різняться за суб'єктом здійс­нення, процесуальним характером і значимістю результатів. У юридичній літературі висловлюється думка про те, що огляди не повинні носити характер особистого об-ізуку громадянина. На нашу думку, така позиція є спірною, оскільки чинне законо­давство передбачає, наприклад, провадження особистого огляду, як виняткову фор-чу митного контролю, здійснюваного за письмовою постановою керівника митного зргану або особи, яка його заміщує. Особистий огляд проводиться в ізольованому приміщенні, що відповідає встановленим санітарно-гігієнічним вимогам, посадовою зсобою митного органу однієї статі з громадянином, який проходить огляд, у при­датності не менш як двох понятих тієї ж статі (див. ст. 57 МК України).

Відмінність обшуку від інших слідчих дій прослідковується в його примусовому . пошуковому характері. Обшук має подібність із слідчим оглядом. В обох випадках слідчий провадить обстеження місцевості, приміщень та інших об'єктів з метою ви-ізлення, фіксації і вилучення різних матеріальних джерел криміналістичної інфор-

25 оперативно-розьіскной деятельности: Закон Украйни от 18 февраля 1992 г. // Ведомости Верховной Радьі '. данин. — 1992. - № 22. - Ст. 303.

кодекс України. — К: Ін Юре, 2002.

126 Обшук і виїмка

мації. Водночас обшук і огляд — це різні слідчі дії. На відміну від слідчого огляду, обшук має такі особливості: 1) конкретизованість об'єктів пошуку; 2) належність об'єктів пошуку певним особам; 3) примусовий характер обстеження.

За своїм характером обшук подібний до виїмки. КПК України розглядає обшук і виїмку в одній главі (див.: Глава 16 КПК України)¹.

Обшук нерідко супроводжується застосуванням такої міри процесуального при­мусу, як накладення арешту на майно, що виражається в забороні особі, у якої опи­сане майно, розпоряджатися ним. Ця міра процесуального примусу пов'язана з об­меженням конституційного права особи на власність, тобто права володіти, корис­туватися і розпоряджатися своїм майном. Така дія виконується для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Статтею 126 КПК України передбачено порядок забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Таке забезпечення здійснюється шляхом накладення аре­шту на внески, цінності й інше майно обвинуваченого або підозрюваного чи осіб, що несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці внески, цінності й інше майно не знаходилися, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

Опис майна може провадитися окремо від обшуку або виїмки. Опис майна і на­кладення на нього арешту має деякі подібні риси з обшуком і виїмкою. Відмінність полягає в тому, що при провадженні опису вилученню підлягають предмети, що не мають доказового значення, а становлять інтерес тільки як матеріальні цінності, на які може бути звернене стягнення. Опису підлягає лише наявне майно, доступне для огляду.

Обшук займає проміжне положення в класифікації слідчих дій на вербальні і нонвербальні. Обшук може характеризуватися присутністю і, навпаки, відсутністю обшукуваного. Дана дія може мати елементи взаємодії з обшукуваним, а може від­різнятися протидією.

Обшук є невідкладною слідчою дією й у випадках, що не терплять зволікання, може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням про­курора в добовий термін про проведений обшук (ст. 177 КПК України). Водночас, як відзначається в кримінально-процесуальній літературі, до проведення обшуку вар­то удаватися лише при наявності вагомих підстав. Для проведення обшуку завжди повинні бути вагомі, або, як сформульовано в законі, «достатні підстави» (ст. 177 КПК України). На нашу думку, термін «достатні підстави вважати» для обшуку по­винен бути більш конкретизованим, а не віднесеним на розсуд слідчого.

Дослідження сутності обшуку передбачає необхідність розгляду його функцій. Саме функції обшуку дають змогу розкрити особливості даної слідчої дії, встанови­ти його найбільш істотні сторони і риси. Функції обшуку визначають його призна­чення і роль у системі слідчих дій.

Як і будь-яка інша слідча дія, обшук має пізнавальну функцію, що припускає одержання доказової інформації. Обшук провадиться для виявлення і вилучення: а) знарядь злочину; б) предметів, що несуть на собі сліди злочину; в) предметів і цінностей, здобутих злочинним шляхом; г) документів, що вказують на важливі для справи обставини. Крім того, обшук провадиться для виявлення розшукуваних осіб і трупів. У ході обшуку слідчий одержує інформаційний матеріал, що сприяє вста-

1 Особистий огляд та огляд речей або огляд транспортних засобів, вантажів та особистих речей громадян передба­чається також деякими нормативними актами України (Див.: Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст. 264); Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 10. — Ст. 62).

Об'єкти пошукової діяльності 117

новленню істини в справі.

Специфічною функцією обшуку є пошукова функція. Ця функція дає змогу оби­рати напрями пошуку, методи, засоби і прийоми провадження пошукових дій і вияв­ляти шукане. У процесі здійснення пошукових дій використовуються науково-тех­нічні засоби. Виконання пошукових дій припускає вирішення слідчим розумово-по­шукових завдань, використання рефлексивного мислення і управління, застосування тактичних прийомів.

Обшуку притаманна прогностична функція. Вона реалізується як при підготов­ці провадження слідчої дії, так і в процесі здійснення пошукових дій. Прогностич­на функція полягає в передбаченні ситуацій обшуку, поведінки його учасників і мож­ливостей приховування. Ця функція охоплює три основних напрями:

1. передбачення власних дій слідчим;

2. передбачення дій інших учасників процесу розслідування;

3. передбачення можливості управління здійснюваною діяльністю.

Під час обшуку досить часто здійснюється спілкування слідчого з обшукуваним. Тому відповідне місце в системі функцій обшуку посідає комунікативна функція. її суть полягає в інформаційно-психологічному спілкуванні між особою, що провадить обшук, й обшукуваним, в усуненні протидії обшукуваного, стимулюванні його до спілкування, встановленню з ним психологічного контакту.