§ 3. Основи дактилоскопії

Сліди рук — відображення морфологічних особливостей рук та їх шкіряного рельєфу. Види слідів пальців рук: об'ємні (утворюються на пластичних речовинах); поверхневі (видимі, маловидимі та невидимі).

Основні типи папілярних візерунків: дугові, петльові та завиткові (рис. 7).

Дугові папілярні візерунки найпростіші за своєю будовою і складаються з одного-двох потоків папілярних ліній, які беруть початок біля одного бічного краю пальця та продовжуються до другого, утворюючи в середній частині візерунка дугоподібні фігури. Дугові папілярні візерунки поділяються на два види: прості дугові візерунки і дугові візерунки із зародковим внутрішнім малюнком. Дугові візерунки становлять близько 5 % загальної кількості пальцьових візерунків.

Петльові папілярні візерунки складаються не менше ніж із трьох потоків ліній, мають одну дельту, а їх внутрішній малюнок складає хоча б одна папілярна лінія, що утворює вільну петлю. Петльові візерунки поділяються на ульнарні (основи пе­тель звернені до мізинця) і радіальні (основи петель звернені до великого пальця). Розрізняють такі види петльових візерунків: прості, половинчасті, замкнуті, вигнуті, рівнобіжні, зустрічні. Петльові візерунки становлять близько 65 % загальної кількос­ті пальцьових візерунків.

Завиткові папілярні візерунки найскладніші за будовою, їх внутрішній малюнок має хоча б одне коло, овал, повний оберт спіралі або дві-три системи петель, голівки яких огинають одна одну, або хоча б одне півколо, опуклість якого звернена до основи ві­зерунка. Завиткові візерунки мають дві дельти (іноді три або чотири). Види завитко­вих візерунків: кругові, спіралеподібні, неповні зі складною будовою внутрішнього ма­люнка. Завиткові візерунки становлять близько ЗО % загальної кількості візерунків.

Способи виявлення слідів рук. Об'ємні сліди рук виявляють візуально. Поверхневі сліди виявляють: 1) оглядом у косопадаючих променях світла; 2) оглядом у прони­каючому світлі (якщо об'єкт огляду прозорий); 3) обробкою поверхні дактилоскопіч­ними порошками; 4) окурюванням парами йоду; 5) використанням хімічних реакти­вів (розчини азотнокислого срібла, нінгідрин та алокеан).

Дактилоскопічні порошки — порошки, які використовуються для виявлення не­видимих або маловидимих потожирових слідів рук (двоокис титану, основний вугле­кислий свинець, бронзовий порошок, порошок алюмінію, сажа, графіт, порошок за­ліза). Розрізняють магнітні і немагнітні дактилоскопічні порошки; прості та складні. Використання порошків полягає в тому, що потожирові виділення на відбитках паль­ців рук тривалий час повністю не висихають, тому до них прилипають часточки по­рошків. Слід на темній поверхні забарвлюють світлим порошком, на світлій — тем­ним. Забарвлювати сліди рук порошками необхідно тільки в тих випадках, коли не­можливо вилучити сам предмет зі слідами.

Рис. 7. Типи папілярних візерунків:

а — дуговий; б — петльовий; в — завитковий

Основи дактилоскопії 29

Окурювання парами йоду не знищує слідів і не виключає у разі невдачі засто­сування інших методів. Прилад для окурювання слідів парами йоду складається з гу­мової груші, йодної трубки і скляної лійки. Сліди, виявлені парами йоду, швидко знебарвлюються. їх фіксують фотографуванням, а в деяких випадках закріплюють на поверхні розчином крохмалю або порошком заліза.

Способи фіксації слідів рук: 1) основний спосіб — опис у протоколі; 2) фотогра­фування; 3) копіювання слідів.

Схема описової частини протоколу огляду предмета зі слідами рук:

1. на якому предметі знаходиться слід (найменування, призначення);

2. матеріал та стан предмета (поверхня суха, мокра та ін.);

3. вид сліду (об'ємний, поверхневий, потожировий, маловидимий та ін.);

4. місце розташування сліду (відстань до двох нерухомих орієнтирів);

5. колір забарвленого сліду;

6. тип папілярного візерунка;

7. розміри сліду у довжину та ширину;

1. спосіб фіксації та упаковка сліду (у який матеріал упакований, якою печат­ кою опечатаний, текст на бирці упаковки).

Сліди, забарвлені порошками, копіюються на дактилоскопічну плівку (темну або світлу). З плівки знімають спеціальний прозорий захисний шар та щільно притиску­ють до сліду липкою поверхнею. Далі плівку відривають і знову закривають захис­ним шаром. Плівка з відкопійованим слідом прошивається по периметру. Кінці нит­ки виводять на бирку, зв'язують та опечатують. Бирка повинна містити посвідчуваль-ний напис, підписи слідчого та понятих.

Для копіювання об'ємних слідів рук використовують: компаунд К-18 (паста «К» та каталізатор № 18), пасти «СКТН», «Сіеласт» та ін.

Упакування предметів зі слідами рук. Вилучені предмети зі слідами рук повинні бути упаковані. Способи пакування: циліндричні предмети (наприклад, склянку) можна помістити між двома дощечками, які перев'язують шпагатом; предмет може бути затиснутий аркушами картону, поміщений у коробку, яка перев'язується шпа­гатом та ін. Правила пакування: 1) слід не повинен стикатися з матеріалом упа­ковки; 2) предмет закріплюється нерухомо; 3) матеріал упакування повинен бути міцним; 4) упаковка обв'язується шпагатом, опечатується сургучною печаткою з биркою; 5) на бирці зазначаються найменування предмета, де і коли він вилуче­ний, номер (найменування) кримінальної справи, ставляться підписи слідчого та понятих.

Сліди ніг та взуття — відбитки морфологічних особливостей ніг, шкірного рельєфу (або рельєфу підошви взуття). Види слідів ніг (взуття): об'ємні (утворюють­ся на поверхні ґрунту) і поверхневі (видимі, невидимі).

Доріжка слідів ніг (рис. 8) — група слідів ніг людини, яка складається з кількох послідовно розташованих відбитків босих ніг або взуття (рис. 9). Елементи доріжки слідів ніг: лінія напрямку руху; лінія ходьби; довжина кроку; ширина кроку; кут роз­гортання стопи. Доріжка слідів ніг має діагностичне значення (дозволяє дійти вис­новку про напрямок, швидкість і характер пересування, зріст, стать, фізичний стан і приблизний вік, фізичні вади).

Способи фіксації слідів ніг (взуття): 1) опис у протоколі; 2) фотографування; 3) ко-сіювання; 4) виготовлення зліпків (із гіпсу, паст «К», «СКТН», сірки, парафіну); 5) складання схем і замальовок.

Схема описової частини протоколу огляду слідів ніг людини:

ЗО Виявлення, фіксація та вилучення слідів

1. місце і час виявлення слідів; на якій поверхні вони знаходяться (пісок, гли­ на, сніг, асфальт та ін.);

1. вид сліду (об'ємний, поверхневий);

2. форма (сліди черевиків, туфель, чобіт, босої ноги);

3. розміри сліду;

4. індивідуальні особливості підошви;

2. дані вимірів елементів доріжки слідів та їх орієнтація відносно площі місця події;

5. спосіб виявлення і фіксації сліду;

6. спосіб вилучення сліду та його упаковка.

Сліди ніг (взуття) фотографуються за правилами масштабної зйомки. Об'ємні сліди ніг на снігу фотографують із жовтим або жовтогарячим світлофільтром і з блен­дою. Доріжка слідів фотографується панорамним способом.

Виготовлення зліпків. Зліпки виготовляються після фотографування слідів та опи­су їх у протоколі. Порядок виготовлення гіпсового зліпка: зі сліду видаляють сторонні предмети; готують арматуру для каркаса (за довжиною і шириною) і бирку; готують розчин гіпсової маси; заповнюють слід насипним, наливним або комбінованим спо­собом; після затвердіння зліпка його вилучають і промивають чистою водою (рис. 10).

Наливний спосіб. У посудину з водою невеличкими дозами сиплять сухий гіпс, рівномірно перемішуючи до утворення «сметаноподібної» маси. Заливають у слід гіп­сову масу на 10-15 мм, розміщують арматуру, потім виливають решту гіпсового роз­чину. Для виготовлення одного зліпка необхідно мати 0,5 л води і 0,5-0,7 кг медич­ного гіпсу.

Рис. 8. Доріжка слідів ніг:

АБГ — лінія ходьби; АБ — довжина кроку

лівої ноги; БГ — довжина кроку

правої ноги; БВ — ширина кроку; АВГ — довжина кроку; а — кут розгортання

кроку правої ноги; Р — кут розгортання

кроку лівої ноги

Рис. 9. Вимір сліду взуття:

1. — довжина сліду;

2. — довжина і ширина підметки;

3. — довжина і ширина проміжної частини;

4. — довжина і ширина каблука

Рис. 10. Гіпсовий зліпок

Основи дактилоскопії 31

Якщо сліди взуття залишені на снігу, рекомендується застосовувати комбінова­ний спосіб. На слід насипають тонкий прошарок сухого гіпсу, а потім виливають гіпсовий розчин. У цьому випадку розчин повинен мати температуру навколишньо­го повітря, а при дуже низькій температурі розчин гіпсу роблять на антифризі (суміш води зі спиртом).

Якщо сліди взуття залишені на сипучому ґрунті, їх попередньо укріплюють, по­ливаючи навколо них на відстані 50 мм водою, а потім використовується наливний спосіб.

Якщо в сліді є вода, рекомендується застосовувати насипний спосіб. Для цього в слід насипають 2-2,5 мм сухого гіпсу, зволожують його, кладуть арматуру, поверх знову насипають стільки ж гіпсу і через зволожену марлю ллють воду, поки вона не з'явиться на поверхні сліду.

Сліди знарядь злому — сліди, залишені різними засобами, які використовували­ся злочинцем для відкриття сховищ і руйнування перепон. Види слідів знарядь зло­му: 1) сліди натискання; 2) сліди ковзання (тертя); 3) сліди різання, розпилу, розру­бу і свердління (рис. 11). Залежно від умов слідоутворення вони можуть бути об'ємни­ми та поверхневими.

Способи фіксації слідів знарядь злому: 1) опис у протоколі; 2) фотографування; 3) виготовлення схем; 4) копіювання; 5) виготовлення злішав.

Для виготовлення зліпків використовуються різні матеріали: пластилін, гіпс, па­сти «К», «У-4», «СКТН», зліпочні маси, які застосовуються в зубопротезній практиці (стіракрил, стене, дентол).

Сліди транспортних засобів — сліди, які відображають зовнішню будову частин транспортного засобу: сліди-відбитки (сліди коліс на ґрунті); предмети, що відокре­милися від транспортного засобу (частки скла фар); речовини (плями мастила).

Колісний транспорт залишає сліди статичного походження — сліди кочення, а під час різкого гальмування утворюються сліди динамічного походження (сліди галь­мування). Сліди автотранспорту залишаються у вигляді відбитків протектора шин (рис. 12). Вони можуть бути об'ємними (на снігу, глині, іншому ґрунті) і поверх­невими (на асфальті).

и

-\

Рис. 11. Сліди знарядь злому:

І — сліди натискання; 2 — сліди розпилу; 5 — сліди розрубу; 4 — сліди свердління

Рис. 12. Сліди протектора шин транспортних засобів

32 Виявлення, фіксація та вилучення слідів

За слідами транспортного засобу можна визначити: групову належність (тип, мар­ка, модель); ототожнити транспортний засіб або його частину; встановити деякі об­ставини розслідуваної події (напрямок руху, довжину шляху гальмування, швидкість гальмування, механізм і характер ушкоджень та ін.).

Способи фіксації слідів транспортних засобів: 1) опис у протоколі; 2) фотографу­вання; 3) виготовлення схем, замальовок; 4) копіювання; 5) виготовлення зліпків.

Схема описової частини протоколу огляду слідів транспортних засобів:

1. місцезнаходження слідів і час їх виявлення;

2. вид і стан ґрунту або покриття дороги, де виявлено слід;

3. вид слідів (об'ємні, поверхневі);

4. кількість слідів, їх розташування відносно один одного;

5. ширина кожного сліду;

6. глибина об'ємних слідів відносно поверхні дороги;

7. розмір колії;

8. форма малюнка протектора шин, їх розміри, індивідуальні особливості;

9. довжина сліду одного обороту колеса;

10. довжина сліду гальмування;

11. ознаки напрямку руху;

12. ознаки сліду гальмування та ступінь його відображення.

Поверхневі сліди протектора можуть бути скопійовані на фотопапір або прошку-рену листову гуму. У випадку виявлення слідів на фанері, папері, одязі потерпілого вони вилучаються в натурі.

З об'ємних слідів транспортних засобів виготовляють гіпсові зліпки (довжиною 600-700 мм). Для фіксації окремих деталей використовуються полімерні матеріали.

Сліди крові — бризки, краплі, патьоки, плями, калюжі, мазки або відбитки кро­ві (табл. 1).

Існують діагностичні способи визначення крові: із застосуванням гідропериту, ре­активу Воскобойникова і люмінолу.

Гідроперит — для одержання робочого розчину 2 таблетки розчиняються в 100 мл кип'яченої води. Крапля розчину наноситься на досліджуваний об'єкт за допомогою піпетки або скляної палички. Якщо він утворений кров'ю, то через кілька секунд крапля рідини сильно спінюється.

Таблиця 1 Форма плям від падіння крапель крові

Висота падіння краплі, см	Кут нахилу поверхні
	5°	30°	75°
5	•	• •
ЗО	•	•	Ш
100	•
200	•

Основи дактилоскопії 33

Реактив Воскобойникова — складається із суміші трьох компонентів: основного бензидина, перекису барію і лимонної кислоти, узятих у співвідношенні 1:4:10.

Методика визначення крові за допомогою реактиву Воскобойникова: 1) неве­личку кількість реактиву (0,1-0,2 г), розчинити в 2-5 мл (1 чайна ложка) кип'яче­ної води. Отриманий розчин повинен бути безбарвним; 2) помістити зіскоб схожої на кров речовини на фільтрувальний (промокальний) папір і додати 1—2 краплі роз­чину. За наявності крові папір навколо зразка через 15—30 секунд посиніє; 3) для дослідження крапкових плям і бризок навернути на сірник шматочок вати, зволо­жити в розчині і прикласти до досліджуваного об'єкта. У позитивному випадку вата синіє.

Люмінол — сутність проби полягає в тому, що при взаємодії крові із содовим розчином люмінолу в присутності перекису водню або гідропериту виникає блакит­нувате світіння.

Методика виявлення крові: 1) розчинити віл кип'яченої води 5 г кальцино­ваної соди і 0,1 г люмінолу; 2) безпосередньо перед застосуванням додати до роз­чину 100 мл 3-процентного перекису водню або 100 мл кип'яченої води, у якій по­передньо розчинені 2-3 таблетки гідропериту; 3) затемнити приміщення; 4) нанес­ти реактив на поверхню досліджуваного об'єкта за допомогою пульверизатора або універсального розприскуючого устрою.

Мікрооб'єкти — невидимі або маловидимі неозброєним оком об'єкти, які не пе­ревищують в усіх вимірах 2 мм. Розрізняють мікросліди, мікрочастинки і мікрокількість речовини.

Способи виявлення мікрооб'єктів: 1) огляд за допомогою збільшувальних луп різної кратності; 2) огляд із додатковими джерелами світла.

Способи фіксації: 1) опис у протоколі; 2) фотографування.

Мікрочастинки вилучаються: з об'єктом, на якому вони знаходяться; із части­ною об'єкта; без об'єкта (на липку стрічку (або дактилоплівку), за допомогою спеціального пилососа та інших пристосувань). Предмет-носій можна поміщати в банки, пробірки з притертими кришками. На упаковці робиться пояснювальний на-~лс, який скріплюється підписами слідчого і понятих. Упаковка опечатується.

Запахові сліди — інформація, яка переноситься при випаровуванні від запахо-~творюючих поверхонь на об'єкти зовнішньої обстановки.

Способи вилучення запахових слідів: 1) відсмоктування запаху шприцом із наступ-;-::;м перекачуванням повітря в прилад відбору запаху; 2) відбір молекул запаху без­посередньо ємкістю; 3) адсорбування запахового сліду на штучні носії (фланелеві сер-ігтки, бинти, вату) — адсорбент поміщається на поверхню із запахом, а зверху при­бивається металевою фольгою, поліетиленом, клейонкою. Через 30 хвилин адсорбент :: слідами запаху переноситься в прилад відбору запаху (чисту, без запаху ємкість) і "їгметично закривається.

Дії для виявлення і фіксації запахових слідів необхідно відображати в протоколі :~лдду місця події (або іншого слідчого огляду).

34 Огляд і попереднє дослідження документів