
- •Питання для іспиту з загальної психології
- •Загальна психологія як наука, її завдання та використання у роботі практичного психолога.
- •Становлення психології як науки.
- •Взаємозв’язок психології з іншими науками. Галузі психологічної науки.
- •Основні напрями розвитку зарубіжної психології та їх характеристика.
- •Розвиток вітчизняної психології.
- •Експеримент і його використання в роботі психолога.
- •Переваги і недоліки лабораторного та природного експериментів
- •Основні етапи експерименту
- •Класифікація питань анкети (Горбатов )д.С.:
- •2) Використання знарядь.
- •3) Психічні процеси.
- •4) Почуття та емоції:
- •5) Мотивація поведінки.
- •6) Мова.
- •Функції спілкування.
- •39. Міжособистісні взаємини людей у групах. Класифікація та види груп.
- •Відчуття як пізнавальний процес та його фізіологічне підгрунтя.
- •Класифікація і різновиди відчуттів.
- •Основні властивості та закономірності відчуттів.
- •Поняття чутливості, абсолютного та відносного порогів відчуттів.
- •Сприймання як пізнавальний процес та його фізіологічна основа.
- •Основні властивості сприймання.
- •Різновиди сприймання.
- •Індивідуальні особливості сприймання.
- •Пам’ять як психічний процес та його фізіологічні основи.
- •Види памяті та їх характеристика.
- •Основні процеси пам’яті: запам’ятовування, збереження, відтворення, забування та їх особливості.
- •53. Індивідуальні особливості памяті.
- •Мислення як пізнавальний процес та його фізіологічна основа.
- •Операції мислення (порівняння, аналіз, синтез, абстракція, конкретизація, узагальнення).
- •Види мислення.
- •Мислення як процес розв’язання завдань.
- •Засоби активізації мислення.
- •Мислення і мовлення.
- •Основні форми мислення: судження, міркування, поняття, умовивід.
- •Поняття інтелекта. Методи вивчення мислення та інтелектуального розвитку.
- •Види уяви.
- •Індивідуальні особливості уяви. Уява і творчість.
- •Увага та її функції. Фізіологічні основи уваги.
- •Властивості уваги: стійкість, переключення, розподіл, обсяг, концентрація.
- •Види уваги та їх характеристика.
- •Поняття про мову і мовлення. Фізіологічні механізми мовної діяльності.
- •Мовленневі властивості особистості.
- •Розвиток мовлення.
- •Емоції як психічний процес. Відмінності емоцій від почуттів.
- •Класифікація та види емоційних явищ.
- •Стрес і шляхи його подолання.
- •Засоби управління емоціями.
- •Воля як регуляція психічної активності людини.
- •Структура та аналіз складного вольового акту.
- •Вольові якості людини та їх розвиток.
- •Поняття про темперамент та його основні властивості.
- •Характеристика основних типів темпераменту.
- •Роль темперамента в діяльності людини.
- •Характер та його структура.
- •Акцентуації характеру.
- •Процес формування характеру.
- •Здібності та їх вплив на успішність діяльності. Рівні розвитку здібностей.
- •Загальні та спеціальні здібності, їх характеристика.
- •Розвиток здібностей.
Експеримент і його використання в роботі психолога.
Одним з основних та найефективніших методів наукового дослідження є експеримент, за допомогою якого можна глибоко і з високою точністю вивчати досліджувані психологічні закономірності.
На відміну від спостереження, Е. є активним способом пізнання реальності, припускає планомірне втручання експериментатора в досліджувану ситуацію (маніпулювання чинниками, реєстрація відповідних змін у стані і поведінці досліджуваного) і управління нею.
Психологічний експеримент – це дослід, що проводиться в доцільно вибраних або штучно створених умовах, які забезпечують активний прояв вивчаємих психічних явищ, з метою отримання нових наукових знань, встановлення закономірних зв'язків між явищами через цілеспрямоване втручання дослідника в життєдіяльність випробуваного. Він припускає організовану дослідником взаємодію між досліджуваним (або групою) і експериментальною ситуацією для встановлення закономірностей цієї взаємодії.
Специфіка Е. як методу психологічного дослідження в тому, що в ньому цілеспрямовано і продумано створюється штучна ситуація, в якій властивість, що вивчається, виділяється, виявляється і оцінюється краще за все. Він припускає організацію спеціальних умов діяльності, що впливають на досліджувані психологічні особливості особистості та зміну цих умов в ході дослідження. Основна його цінність – він дозволяє надійніше, ніж інші методи, робити висновки про причинно-наслідкові зв'язки досліджуваного явища з іншими, науково пояснювати походження явища і розвиток.
Основні специфічні ознаки та особливості експерименту
Основні специфічні ознаки експерименту |
Основні особливості експерименту (на відміну від спостереження) за С.Л. Рубінштейном |
1) можливість моделювання явищ і умов дослідження (експериментальна ситуація); 2) планомірне втручання експериментатора в досліджувану ситуацію, управління нею та активна позиція дослідника (варіювання змінних) – він може, створюючи спеціальні умови, викликати необхідні явища, стільки разів, скільки необхідно для доказу або спростування наукової гіпотези; 3) можливе створення умов для виявлення закономірного зв'язку між психічними процесами і умовами їх протікання; 4) можливе вимірювання реакцій випробовуваних на дію дослідника; 5) відтворюваність результатів експерименту. |
1) у Е. дослідник сам викликає явище, що вивчається ним, а при спостереженні чекає поки випадковий потік явищ доставить можливість його спостерігати; 2) експериментатор може варіювати умови, при яких протікає явище, а при спостереженні, він бере їх такими, якими йому їх доставляє випадок; 3) ізолюючи окремі умови і змінюючи одне з них, при збереженні незмінними інших, експериментатор виявляє значення окремих умов і встановлює закономірні зв'язки, що визначають вивчаємий процес; 4) експериментатор може варіювати як самі умови, так їх кількісні співвідношення. Він має можливість чітко визначити чинники, які діяли в момент виникнення та перебігу досліджуваного явища, розкрити причини, що його зумовили та при необхідності повторити дослід з метою накопичення додаткових відомостей для обґрунтування отриманих результатів. |
Основне завдання психологічного Е., згідно С.Л. Рубінштейну, полягає в тому, щоб зробити доступними для «об'єктивного зовнішнього спостереження істотні особливості внутрішнього психічного процесу».
Основна суть Е. полягає в тому, що дослідник систематично змінює одну змінну (незалежну) і реєструє об'єктивні показники іншої змінної (залежної). Тому, важливим поняттям при описі Е. є поняття змінної – будь-яке досліджуване явище, що виступає як причина іншого досліджуваного явища, яке може бути змінене і виміряне. Експериментатор маніпулює змінними, а спостерігач чекає, поки виникне та зміна, яку експериментатор створює на свій розсуд.
Основні види змінних в експериментальному дослідженні
Види змінних |
Суть змінної |
Незалежна |
Та, яку змінює експериментатор. Виникає при проведенні порівнянь і при створенні експериментальних умов, які знаходяться під безпосереднім контролем експериментатора. Керовані незалежні змінні передбачають створення для учасників різних умов (різні завдання, інструкції) |
Залежна |
Змінна, що змінює своє значення в результаті дії на неї незалежної змінної. Залежні змінні – це характеристики поведінки, вимірювані в ході дослідження |
Проміжні (додаткові) змінні |
Непіддатні строгому контролю, але чинники, що обов'язково враховуються, на практиці знаходяться між незалежними і залежними змінними, опосредковують їх взаємовплив. Напр.: фізіологічний чи психологічний стан випробовуваних (стрес, втома, інтерес до роботи, байдужість і ін.). Ці змінні не можна випускати з уваги, вони здатні істотно змінити поведінку випробовуваних, вплинути на якість отриманих результатів. |
Контрольовані змінні |
Змінні, які строго контролюються під час проведення експерименту з тим, щоб уникнути її варіацій від одного випробуваного до іншого, і від сеансу до сеансу. Напр., в психологічному експерименті колір стін виробничого приміщення може бути «контрольованою змінною», а продуктивність праці - залежною, але не контрольованою. |
Експериментальні методи безпосередньо включають діагностичні методи як свої природні моменти.
Основні види експерименту
Ознаки |
Види |
Характеристика |
Залежно від умов діяльності |
Лабораторний
Природний (запропонований А.Ф.Лазурським )
|
Створення штучної ситуації, в якій властивість, що вивчається, можна краще всього розкрити. Проводиться у спеціально організованих умовах (спец. лабораторіях) – в приміщенні, спеціально пристосованому для точного проведення досліду, контролю всіх дій на випробовуваного і реєстрації його відповідей і дій. Можуть використовуватися відповідна апаратура, технічні прилади; дії піддослідних повністю визначаються інструкціями. Устаткування повинно забезпечувати реалізацію основних якостей ЛЕ. Він може проводитися і з використанням апаратури, і без неї, але обов'язково із застосуванням спеціальних розроблених експериментальних матеріалів. ЛЕ застосовується частіше при вивченні елементарних психічних функцій (сенсомоторних реакцій, відмінностей сенсорних порогів чутливості тощо) і рідше – при вивченні складніших психічних явищ (процесів мислення, мовних функцій тощо).
Е., що включений непомітно для випробуваного в його ігрову, трудову, учбову діяльність, з мінімумом втручання експериментатора в цей процес. Проводиться в звичайних (реальних) для піддослідного умовах діяльності (у класі, під час роботи) при цілеспрямованому варіюванні деяких з них дослідником. Умови при його проведенні, організовує саме життя (у ВНЗ, напр., вони органічно включені в навчально-виховний процес). Експериментатор користується поєднанням різних (контрастних, як правило) умов діяльності випробовуваних і фіксує за допомогою діагностичних методик їх досліджувані психологічні особливості.. Він проводиться за певною програмою, але так, щоб людина не знала, що її досліджують (замасковане включення дослідника у спільну з піддослідним поведінку), і розв’язувала свої завдання спокійно, у звичному темпі, з притаманними їй характерологічними особливостями, ставленням до навчальних, трудових, спортивних та ін. доручень. |
Від втручання дослідника у перебіг психічних явищ або за характером його дій |
Констатуючий
Формуючий |
Вивчення наявних психічних особливостей, рівнів розвитку відповідних якостей без зовнішнього втручання, констатація відносин причин і наслідків. Виявляє факти, закономірності, що склалися в ході розвитку людини.
Припускає активну, цілеспрямовану дію дослідника на досліджуваних з використанням засобів навчання і виховання людини, щоб виробити певні властивості, якості. Виявляє закономірності, умови, психологічні механізми розвитку певних якостей, властивостей шляхом активного їх формування. |
Залежно від ступеня розробленості проблеми |
Пошуковий
Уточнюючий
Критичний
Відтворювальний |
Направлений на отримання принципово нових результатів в малодослідженій області.
Метою є визначення меж, в рамках яких поширена дія даної теорії або закону.
Організовується в цілях спростування існуючої теорії або закону новими фактами
Передбачає повторення експериментів попередників для визначення достовірності, надійності і об'єктивності отриманих ними результатів |
Найбільш поширеними є лабораторний і природний експерименти, для яких існують деякі загальні правила, напр.: довільне введення експериментатором незалежних змінних і контроль за ними та за змінами залежних змінних; виділення контрольної і експериментальної груп, щоб результати порівнювались з певним еталоном.
Відрізняються вони тим, що дозволяють вивчати психологію і поведінку людей в умовах, віддалених (лабораторний) або наближених (природний) до дійсності.
Природний експеримент, може бути декількох видів: 1) диференційно-психологічний (направлений на перевірку гіпотез в контексті психології індивідуальних відмінностей); 2) соціально-психологічний (направлений на перевірку гіпотез в контексті соціально-психологічних закономірностей при роботі з групами); 3) виробничий (направлений на перевірку гіпотез в контексті психології праці); 4) психолого-педагогічний.
Природний експеримент широко застосовується в соціальній, педагогічній психології, психології управління.
Лабораторний експеримент найбільш відповідає предмету психологічного дослідження. І лабораторний, і природний експерименти можуть бути констатуючими і формуючими.