79. Здібності та їх вплив на успішність діяльності. Рівні розвитку здібностей.

Серед істотних властивостей людини є її здібності.

Здібності та діяльність, особливо праця, органічно взаємопов’язані. Людські здібності виникли й розвинулись у процесі праці. І в діяльності, у праці вони й виявляються. Із розвитком праці та суспільного життя людські здібності розвивалися, змінювалися за змістом і структурою, виникли й розвинулися загальні та спеціальні здібності.

Здібності — це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, особливо науковій та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху.

Поняття «здібність» включає три основні ознаки: 1) під здібностями розуміють індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої (особливості відчуттів і сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, емоцій і волі і рухових реакцій тощо); 2) здібності – це не взагалі індивідуальні особливості, а лише такі, які мають відношення до успішності виконання якої-небудь діяльності або багатьох діяльностей. Такі властивості, як запальність, млявість, байдужість, які є індивідуальними особливостями людей, зазвичай не є здібностями, бо не розглядаються як умови успішності виконання якої-небудь діяльності; 3) під здібностями мають на увазі такі індивідуальні особливості, які не зводяться до наявних навичок, умінь або знань людини, але які можуть пояснити легкість і швидкість придбання цих знань і навичок.

Здібності і виявляються, і розвиваються тільки в діяльності, і визначають велику або меншу успішність у виконанні цієї діяльності.

Тобто, здібності - це такі індивідуально-психологічні особливості людини, які відповідають вимогам певної діяльності і є умовою її успішного виконання.

Людина не народжується, маючи здібності до тієї або іншої діяльності. Природженими можуть бути тільки завдатки, що складають природну основу розвитку здібностей.

Завдатки - це особливості будови мозку і НС, органів чуття і рухів, функціональні особливості організму, дані кожному від народження. До завдатків відносяться деякі природжені особливості зорового і слухового аналізаторів, типологічні властивості нервової системи, від яких залежить швидкість утворення тимчасових нервових зв'язків, їх міцність, сила зосередженої уваги, витривалість нервової системи, розумова працездатність, а також рівень розвитку і співвідношення першої і другої сигнальних систем.

И.П. Павлов розрізняв три спеціально людських типи вищої нервової діяльності: художній тип з відносним переважанням першої сигнальної системи (яскравість безпосередніх вражень, образність сприйняття і пам'яті, багатство і жвавість уяви, емоційність); розумовий тип з відносним переважанням другої сигнальної системи (схильні до аналізу і систематизації, до узагальненого, абстрактного мислення); третій тип - з відносною врівноваженістю сигнальних систем. Завдатками можуть бути і індивідуальні особливості будови окремих ділянок кори головного мозку.

Але завдатки - лише передумови розвитку здібностей, вони є однією, з умов розвитку і формування здібностей. Якщо людина навіть з самими хорошими завдатками не займатиметься відповідною діяльністю, здібності у неї не розвинуться. Сприятливе середовище, виховання і навчання сприяють ранньому пробудженню завдатків. Наприклад, Римський-Корсаков вже з 2–ох річного віку добре розрізняв всі мелодії, які співала його мати, в 4–ри роки він вже наспівував все, що грав отець, незабаром сам почав підбирати на фортепіано почуті від отця п'єси.

Здібність не може виникнути без відповідної конкретної діяльності. Наприклад, тонкий музичний слух може бути нереалізованим, якщо людина спеціально не займатиметься музикою.

Здібності не тільки виявляються в діяльності, але і створюються в ній, і є завжди є результатом розвитку. Здібність – це поняття динамічне - існує тільки в русі, тільки в розвитку.

Але не обовязково кожній здатності відповідає особливий завдаток. Завдатки багатозначні і можуть реалізовуватися в різних типах здібностей, на їх основі можуть виробитися різні здібності залежно від того, як проходитиме життя людини, чому вона вчиться, до чого відчуває схильність. Завдатки можуть більшою чи меншою мірою зумовити своєрідність розвитку людини, стиль її інтелектуальної або іншої діяльності.

Не можна заздалегідь вказати точні межі в розвитку тих або інших здібностей, визначити межу їх розвитку. Будь-яка діяльність вимагає для свого здійснення не одну, а декілька здібностей, і вони можуть до певної міри компенсувати, замінювати один одного.

Показниками здібностей в процесі їх розвитку можуть служити темп, легкість засвоєння і швидкість просування в тій або іншій області людської діяльності.

Кожна людина до чого-небудь здібна, до певного виду діяльності. Поза діяльністю цю властивість людини не можна розпізнати, описати та охарактеризувати. Тому ми судимо про здібності людини за результатами її діяльності. Характеризуючи здібності людини, ми робимо висновки про них з погляду вимог, які висуває до людини навчальна, виробнича, наукова та будь-яка інша діяльність, оцінюємо її як активного діяча, творця матеріальних і духовних цінностей.

Але успіх виконання людиною тих чи інших дій залежить, не тільки від здібностей, а й від інших якостей.

Кожна здібність людини — це її складна властивість, внутрішня можливість відповідати вимогам, які ставить перед нею діяльність, і спирається на низку інших властивостей, до яких насамперед належать життєвий досвід людини, здобуті нею знання, вміння та навички. Чим багатший життєвий досвід, тим легше людині до- сягати успіху в діяльності. Досвідчена людина, озброєна науковими знаннями, ширше і глибше усвідомлює завдання, які суспільство ставить перед нею, і успішніше їх розв’язує, ніж людина, яка не володіє такими знаннями. Істотну роль при цьому відіграє не тільки наявність самих знань, а й уміння користуватися ними, застосовувати їх для розв’язання нових навчальних, практичних, наукових та інших завдань. Тому не можна розглядати здібності людини як властивості, що існують незалежно від її знань, умінь і навичок. Здібності людини спираються на наявні у неї знання, вміння та навички, на системи тимчасових нервових зв’язків, що є засадовими стосовно них, вони формуються й розвиваються у процесі набування людиною нових знань, умінь і навичок. Проте це не означає, що здібності людини зводяться до її вмінь, знань і навичок.

За даними спеціальних психологічних досліджень, можна помітити, що окремі люди, які спочатку не можуть виконувати якусь роботу, у результаті спеціального навчання починають оволодівати певними вміннями та навичками й навіть досягають високого рівня майстерності. Здібності розвиваються у людини у міру того, як вона освоює яку-небудь діяльність, область знання, навчальний предмет.

Здібності людини розвиваються і відпрацьовуються на тому, що вона робить. наприклад, у П.І. Чайковського абсолютного слуху не було, на погану музичну пам'ять композитор сам скаржився, на роялі грав не так вже добре, хоча музикою займався з дитинства. Композиторською діяльністю П.І.Чайковський вперше зайнявся, вже закінчивши училище правознавства. І не дивлячись на це, він став геніальним композитором.

Здібності та знання, вміння та навички не тотожні.

Здібності — це такі психологічні особливості людини, від яких залежить оволодіння знаннями, вміннями та навичками, але які самі по собі до знань, умінь і навичок не зводяться. Щодо знань, умінь і навичок здібності постають як певна можливість. Здібності людини є лише можливістю для оволодіння знаннями, вміннями, навичками. А те, чи перетворяться ці можливості на дійсність, залежатиме від багатьох чинників: форм і методів навчання та виховання, сімейних умов тощо. Психологія, заперечуючи тотожність здібностей та важливих ком- понентів діяльності — знань, умінь і навичок, підкреслює їх єдність. Тільки у процесі спеціального навчання можна встановити, чи має людина здібності до певного виду діяльності.

Ігнорування відмінності між здібностями та знаннями в певний момент часто призводило до помилок в оцінюванні можливостей. Так, М. Гоголь — геніальний письменник — був оцінений свого часу як людина з посередніми здібностями. Молодий В. Суріков не був зарахований до Академії мистецтв, бо був оцінений як людина з посередніми художніми здібностями. Його ще недосконалі малюнки були приводом до цього.

Отже, між здібностями та знаннями існує складний зв’язок. Здібності залежать від знань, але вони визначають швидкість та якість оволодіння цими знаннями. Щодо знань, умінь і навичок здібності швидше виявляються не в їх наявності, а в динаміці оволодіння ними, тобто в тому, наскільки за однакових умов людина швидко, глибоко, легко і міцно опановує знання та вміння. Тому мож на зробити ще більш точне визначення здібностей.

Здібності — це індивідуально-психологічні особливості особистості, які є умовою успішного здійснення певної діяльності й визначають відмінності в оволодінні необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками.

Виділяють два рівні розвитку здібностей: репродуктивний і творчий. Людина, що знаходиться на першому рівні розвитку здібностей, виявляє високу здатність оволодівати умінням, засвоювати знання, оволодівати діяльністю і здійснювати її по запропонованому зразку, відповідно до запропонованої ідеї. На другому рівні розвитку здібностей людина створює нове, оригінальне.

В процесі оволодіння знаннями і уміннями, в процесі діяльності людина «переходить» з одного рівня на іншій. Відповідно змінюється і структура її здібностей. Навіть дуже обдаровані люди починали з наслідування, а потім, тільки у міру набуття досвіду, проявляли творчість.

Вченими встановлено, що не окремі здібності як такі безпосередньо визначають можливість успішного виконання якось діяльності, а лише те своєрідне поєднання цих здібностей, яке характеризує дану особу.

Однією з найважливіших особливостей психіки людини є можливість надзвичайно широкої компенсації одних властивостей іншими, унаслідок чого відносна слабкість якоїсь однієї здатності зовсім не виключає можливостей успішного виконання навіть такої діяльності, яка найтісніше пов'язана з цією здатністю. Бракуюча здатність може бути в дуже широких межах компенсована іншими, високорозвиненими у даної людини. Б.М. Теплов підкреслював важливість висунення і розробки поняття компенсації здібностей і властивостей.

Окремі здібності не просто співіснують один з одним, кожна з них змінюється, набуває якісно нового характеру залежно від наявності і ступеня розвитку інших здібностей.

Своєрідне поєднання здібностей, яке забезпечує людині можливість успішного виконання якої-небудь діяльності, називається обдарованістю. Проблема обдарованості - це перш за все якісна проблема (С.Л. Рубінштейн). Перше, основне питання – які здібності у людини, до чого саме у неї здібності і в чому їх якісна своєрідність. Але ця якісна проблема має і свій кількісний аспект.

Високий ступінь розвитку здібностей називається талантом. Талановиті люди здатні вирішувати в якійсь області знань або практики складні теоретичні і практичні завдання, створювати матеріальні або духовні цінності, що відрізняються новизною і мають прогресивне значення. У цьому сенсі ми говоримо про талановитих учених, письменників, вчителів, художників, конструкторів, керівників та ін.

Талант може виявлятися в будь-якій людській діяльності, а не тільки в області науки або мистецтва. Талановитим може бути і лікар, що лікує, і вчитель, і кваліфікований робочий, і керівник, і аграрій та ін.

Талановитими також називають людей, здатних швидко засвоювати знання і правильно застосовувати їх в житті і у своїй діяльності. Це талановиті учні і студенти, скрипалі і піаністи, інженери і будівельники.

Геніальність - це найвищий ступінь прояву творчих сил людини. Це створення якісно нових творінь, що відкривають нову еру в розвитку культури, науки, практики. Так, А.С. Пушкін створив твори, з появою яких починається нова епоха в розвитку російської літератури і літературної мови.

Можна сказати так: геній відкриває і створює нове, а талант це нове розуміє, швидко засвоює, прикладає до життя і просуває вперед. Геніальні і талановиті люди - це люди з дуже розвиненим розумом, спостережливістю, уявою, смікалки.

Для творчої діяльності обов'язковий так званий широкий кругозір, знайомство з багатьма галузями знання і культури. У багатьох видатних людей високі здібності виявлялися в різних областях знання. Багато хто з них був різносторонніми по своїх здібностях. Наприклад, Аристотель, Леонардо да Вінчі, М.В. Ломоносов.