79. Акцентуації характеру.

Перед тим як зрозуміти поняття акцентуації характеру необхідно визначитись з розумінням рис характеру.

Риси характеру - це індивідуальні звичні форми поведінки людини у відповідних ситуаціях, в яких реалізується її відношення до дійсності.

Риси характеру виражають відношення людини до інших людей, до самого себе, до навколишнього світу і діяльності (праці).

Ставлення до праці є однією з найістотніших рис характеру людини. Воно виявляється в повазі до праці, працелюбності або ж у зневазі до праці та працівників. Важливі риси у ставленні до праці — акуратність, сумлінність, дисциплінованість, організованість.

Ставлення до інших людей виникають у міжособистісних контактах і зумовлюються суспільними умовами життя, які складаються історично і розкриваються в колективі. Рисам характеру, в яких виявляється ставлення особистості до інших людей, властиві значна варіативність за змістом і формою їх виявлення, залежність від рівня культурного розвитку народу та духовного багатства особистості.

Ставлення до інших людей має оцінний характер, в якому інтелектуальне оцінювання залежить від емоційного ставлення до рис характеру, що виявляються в суспільних контактах. Оцінне ставлення до людей виявляється в різному змісті рис характеру та різній формі їх прояву. Схвалення та осуд, підтримка та заперечення виявляються у ввічливій, тактовній, доброзичливій формі або ж формально, улесливо, а то й брутально, грубо, іронічно, саркастично, образливо. Ставлення до інших виявляється залежно від обставин і характеру оцінювання вчинків і в позитивних, і в негативних рисах характеру.

Ставлячись до вчинків і поведінки інших, людина формує власні риси характеру за аналогією чи протиставленням.

Рис характеру дуже багато, умовно їх можна розділити на дві групи, які тісно між собою зв'язані, впливають один на одного, але все-таки відображають відношення людини до різних сторін життя.

Група перша - риси характеру, в яких виражені переконання і ідеали, спрямованість особистості. Колективізм (людина ставить інтереси колективу і загальної справи вище за свої вузькі інтереси) і егоїзм (людина проявляє турботу перш за все про особисте благополуччя, для неї існують тільки її особисті потреби і бажання); чуйність і грубість; товариськість, акуратність і безвідповідальність, недбалість; ініціативність, відчуття нового і відсталість, консерватизм; ощадливість і марнотратство; допомога іншим і хижацьке відношення до людей; скромність, самокритичність і зарозумілість; вимогливість до себе і зарозумілість; відчуття власної гідності і зарозумілість тощо.

Ці риси вдачі, або особливості особистості, є моральними якостями і виступають або чеснотами, або пороками людини. Головна наша чеснота полягає в турботі про людей, що оточують нас, їх інтереси, їх спокій.

Друга група - вольові риси характеру, які виражаються в умінні і звичці свідомо регулювати свою поведінку, свою діяльність відповідно до певних принципів, долати перешкоди на шляху до поставленої мети. Волю називають основою характеру, його становим хребтом. Кажучи про кого-небудь «людина з характером», тим самим підкреслюють перш за все вираженість вольових рис вдачі: цілеспрямованості, рішучості, самовладання, витримки, терпіння, дисциплінованості, мужності, сміливості.

Але ці риси вдачі цінні тільки тоді, коли виявляються у людини етичної, вихованої. Важливо знати, до яких цілей прагне людина і які засоби вибирає він для їх досягнення. Не тільки цілі, але і засоби діяльності повинні бути чесними, гуманними.

Цілеспрямованість і наполегливість диктатора або кар'єриста, сміливість хулігана або дурня не можуть бути позитивними якостями. Вольові риси і вчинки цінні не самі по собі, а лише разом з етичною спрямованістю особистості.

Позитивними рисами характеру етичної людини є справедливість, дотримування слова, щедрість, доброзичливість, чесність, принциповість. Засадові стосовно них — гуманістичні моральні якості людей, високодуховні та ідейні переконання.

До негативних рис характеру належать відчуженість, замкнутість, заздрість, скупість, зневага до інших, хвалькуватість, гординя, схильність до безпідставного кепкування та глузування, причіпливість, схильність до пустопорожніх суперечок, заперечення істини, дріб’язковість, мізантропія. Негативні риси характеру дуже шкодять позитивному спілкуванню людей, їхнім прагненням до спільної боротьби з несправедливістю, спілкуванню в праці.

Особливості характеру не тільки виявляються в діях, вчинках, відносинах, але і формуються в них.

Так, мужність з'являється в процесі здійснення мужніх вчинків, а рисою вдачі стає тільки тоді, коли такі вчинки перестають бути випадковими епізодами в житті людини і перетворюються для неї на звичку.

Кожна риса характеру виявляється не ізольовано від інших, а пов'язана з ними. Залежно від цього у різних людей одна і та ж риса може виявлятися по-різному. Наприклад, сміливий вчинок може бути розумним і безрозсудним, моральним і аморальним. Така риса, як мужність, включає не тільки вольову сферу, але і сферу інтелектуальну і емоційну. Мужність одночасно є і моральною рисою. Характер кожної людини - це своєрідне поєднання різних рис, що об'єднуються в людській особі.

У історії психології робилися немало спроб класифікувати людські характери або визначити типи характерів. Проте задовільної класифікації і типології характерів ще не створено. Тому при характеристиці людини зазвичай указують на одну або дві риси її вдачі, що найбільш виділяються. Одних ми називаємо людьми твердого, сильного характеру, інших - скромними, працелюбними, третіх - добрими, товариськими тощо.

Зустрічаються люди і без яскраво вираженого характеру, люди з невизначеним характером. Про таких людей досить влучно мовиться у нас в народі: «Так собі людина - ні риба, ні м'ясо».

Типові риси характеру за своєю інтенсивністю виявляються порізному, індивідуально. У деяких людей окремі риси їхнього характеру виявляються настільки яскраво та своєрідно, що це робить їх оригінальними. Загостреність таких рис виявляється спонтанно, як тільки людина потрапляє в адекватні цим рисам умови. Такі умови провокують прояв загостреної реакції особистості.

Крайню інтенсивність певних рис людини називають їх акцентуацією. Хоча акцентуація якихось рис особистості своєю загостреністю та своєрідністю прояву виходить за межі звичайного, їх не можна відносити до патологічних. Проте надмірно складні умови, які викликають акцентуацію рис особистості, частота їх повторення можуть спричинити невротичні, істеричні та інші патологічні реакції.

Акцентуація рис характеру виявляється лише за певних умов. За інших умов люди з такими рисами діють спокійно, без напруження.

Поняття «акцентуація» було введене в психологію К.Леонгардом. Його концепція «акцентуйованих осіб» грунтувалася па припущенні про наявність основних і додаткових рис особистості. Основних рис значно менше, але вони є стрижнем особи, визначають її розвиток, адаптацію і психічне здоров'я. При значній вираженості основних рис вони накладають відбиток на особу в цілому, і при несприятливих обставинах вони можуть зруйнувати всю структуру особистості.

На думку Леонгарда, акцентуація особи перш за все виявляється в спілкуванні з іншими людьми. Тому, оцінюючи стилі спілкування, можна виділити певні типи акцентуації. У класифікацію, запропоновану Леонгардом, входять наступні типи:

К.Леонгардом пропонуються наступні варіанти акцентуацій:

1. Застрягаючий (ригідний) тип.. Основні риси: надмірна стійкість афекту з схильністю до формування "надцінних" ідей; підвищена підозрілість і хвороблива образливість; стійкість негативних емоцій і відчуттів; честолюбство, самовпевненість і прагнення до домінування; висока конфліктність, злопам'ятність і навіть ворожість до кривдників.

2. Збудливий тип. Характеризується підвищеною імпульсивністю, дратівливістю і агресивністю. В поривах гніву наростання агресивності супроводиться активізацією відповідних дій і моральні установки не діють. Труднощі з осмисленням.

3. Демонстративний (істероїдний) тип. В характері яскраво виражена потреба в увазі оточення, пихатість, авантюристичність, але в той же час цілеспрямованість. Хитроумність в самовихвалянні і досягненні своїх інтересів. Проте гнучкість мислення робить демонстративних особистостей адаптивними.

4. Педантичний тип. Відрізняється яскраво вираженою зібраністю, що відображає інертність психічних процесів. Грунтовність, чіткість і завершеність в діях, високий самоконтроль дозволяють виконувати роботу пунктуально і сумлінно, але має місце повільність і малопродуктивність в мисленні, а в діях – надмірна стандартність і передбачливість. При несприятливих обставинах акцентуація набуває нав'язливого характеру.

5. Гіпертимний тип. Характеризується переважно піднесеним настроєм, підвищеною психічною активністю і жаданням діяльності. Заповзятливість, ініціатива, розкидання іскр оптимізму. В той же час надмірна веселість і жвавість не завжди дозволяють доводити справу до кінця, бути обов'язковим, строго дотримувати норми, дорожити своїм авторитетом. Легковажність незрідка виявляється в прожектерстві, незібраності, сумнівних вчинках і в прямолінійності вибраної дороги.

6. Дістимічний тип – (Ді). В протилежність гіпертимному типові характерна схильність до депресії, зосередженість на похмурих сторонах життя, повільність і загальмованість. Серйозна настроєність на справу і витонченість почуттів обумовлюють тверду життєву позицію. Стимулювання життєдіяльності, проте, ослаблене.

7. Циклотимічний (ефектно-лабільний, нестійкий. Яскраво виражена зміна гіпертимичних і дістимічних фаз. Характерною є мінливість настрою, вчинків і дій без явних причин.

8. Афектно-екзальтований тип. Характерним є широкий діапазон емоційних станів. Екзальтація (захоплено-збуджений стан) виявляється в бурхливій реакції, змінюваності напрямів активності, високій вразливості, сильній прихильності до друзів і ін. Щиріше і глибоке переживання чужих проблем підсилює психічну реакцію людей цього типу акцентуації.

9. Тривожний (боязливий) тип. Схильність до страху, нерішучості, боязкості, надмірної підлеглості. Високий рівень тривожності незрідка супроводжується прагненням до надкомпенсації за рахунок зухвалого викиду негативних емоцій.

10. Емотивний тип. Відрізняється підвищеною чутливістю, вразливістю і глибиною переживань. Реакції людей з таким типом акцентуації виявляються в співпереживанні, мягкосердії, зворушеності. Під впливом бурхливих подій в довколишній дійсності можливі патології аж до депресій і самогубств.

11. Інтровертований тип. Такі особистості замкнуті, свої думки та переживання спрямовують на самих себе, на свій внутрішній світ, уникають контактів з іншими, не пристосовані до обставин. Вважають, що аутизм підлітків більше властивий інтровертованим особистостям.

12. Екстравертований тип. Такі люди прагнуть до спілкування, контактів з іншими, багато говорять про себе, хвалькуваті, зосереджуються переважно на зовнішніх явищах, а не на собі, схильні погоджуватися з усім, що їм пропонують, легковажні.

Акцентуація рис характеру виробляється за суспільних умов життя під впливом суспільної спрямованості інтересів, специфіки контактів у колективі, але, як свідчать дослідження, засадовими стосовно них є своєрідні природжені індивідуальні особливості, що і створюють грунт для виникнення акцентуації за відповідних соціальних умов.