
- •Питання для іспиту з загальної психології
- •Загальна психологія як наука, її завдання та використання у роботі практичного психолога.
- •Становлення психології як науки.
- •Взаємозв’язок психології з іншими науками. Галузі психологічної науки.
- •Основні напрями розвитку зарубіжної психології та їх характеристика.
- •Розвиток вітчизняної психології.
- •Експеримент і його використання в роботі психолога.
- •Переваги і недоліки лабораторного та природного експериментів
- •Основні етапи експерименту
- •Класифікація питань анкети (Горбатов )д.С.:
- •2) Використання знарядь.
- •3) Психічні процеси.
- •4) Почуття та емоції:
- •5) Мотивація поведінки.
- •6) Мова.
- •Функції спілкування.
- •39. Міжособистісні взаємини людей у групах. Класифікація та види груп.
- •Відчуття як пізнавальний процес та його фізіологічне підгрунтя.
- •Класифікація і різновиди відчуттів.
- •Основні властивості та закономірності відчуттів.
- •Поняття чутливості, абсолютного та відносного порогів відчуттів.
- •Сприймання як пізнавальний процес та його фізіологічна основа.
- •Основні властивості сприймання.
- •Різновиди сприймання.
- •Індивідуальні особливості сприймання.
- •Пам’ять як психічний процес та його фізіологічні основи.
- •Види памяті та їх характеристика.
- •Основні процеси пам’яті: запам’ятовування, збереження, відтворення, забування та їх особливості.
- •53. Індивідуальні особливості памяті.
- •Мислення як пізнавальний процес та його фізіологічна основа.
- •Операції мислення (порівняння, аналіз, синтез, абстракція, конкретизація, узагальнення).
- •Види мислення.
- •Мислення як процес розв’язання завдань.
- •Засоби активізації мислення.
- •Мислення і мовлення.
- •Основні форми мислення: судження, міркування, поняття, умовивід.
- •Поняття інтелекта. Методи вивчення мислення та інтелектуального розвитку.
- •Види уяви.
- •Індивідуальні особливості уяви. Уява і творчість.
- •Увага та її функції. Фізіологічні основи уваги.
- •Властивості уваги: стійкість, переключення, розподіл, обсяг, концентрація.
- •Види уваги та їх характеристика.
- •Поняття про мову і мовлення. Фізіологічні механізми мовної діяльності.
- •Мовленневі властивості особистості.
- •Розвиток мовлення.
- •Емоції як психічний процес. Відмінності емоцій від почуттів.
- •Класифікація та види емоційних явищ.
- •Стрес і шляхи його подолання.
- •Засоби управління емоціями.
- •Воля як регуляція психічної активності людини.
- •Структура та аналіз складного вольового акту.
- •Вольові якості людини та їх розвиток.
- •Поняття про темперамент та його основні властивості.
- •Характеристика основних типів темпераменту.
- •Роль темперамента в діяльності людини.
- •Характер та його структура.
- •Акцентуації характеру.
- •Процес формування характеру.
- •Здібності та їх вплив на успішність діяльності. Рівні розвитку здібностей.
- •Загальні та спеціальні здібності, їх характеристика.
- •Розвиток здібностей.
Характеристика основних типів темпераменту.
У сучасній психології користуються гіппократовою класифікацією типів темпераментів: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік. Кожному з цих типів властиві своєрідні психологічні особливості.
Сангвініку властиві досить висока нервово-психічна активність, багатство міміки та рухів, емоційність, вразливість, лабільність. Разом з тим емоційні переживання сангвініка здебільшого неглибокі, а його рухливість при незадовільних виховних впливах спричинює недостатню зосередженість, похапливість, а то й поверховість.
Холерику властиві високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, різкість і поривчастість рухів, сильна імпульсивність та яскравість емоційних переживань. Недостатня емоційна і рухова врівноваженість холерика може виявитися за відсутності належного виховання в нестриманості, запальності, нездатності контролювати себе в емоціогенних обставинах.
Флегматик характеризується порівняно низьким рівнем активності поведінки, ускладненням переключення, повільністю і спокійністю дій, міміки і мовлення, рівними, постійними та глибокими почуттями і настроями. Невдале виховання може сприяти формуванню у флегматика таких негативних рис, як млявість, збідненість і слабкість емоцій, схильність до виконання лише звичних дій.
Меланхоліку властиві низький рівень нервово-психічної активності, стриманість і приглушеність моторики та мовлення, значна емоційна реактивність, глибина і стійкість почуттів, але слабка їх зовнішня вираженість. При недостатньому вихованні у меланхоліка можуть розвинутися такі негативні риси, як підвищена аж до хворобливості емоційна вразливість, замкнутість, відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань за таких життєвих обставин, які на це не заслуговують.
Вчення І. Павлова про типи нервової системи та вищої нервової діяльності внесло істотні зміни в наукове розуміння темпераменту. Він довів, що у представників різних темпераментів змінюються типологічні відмінності сили, врівноваженості і рухливості процесів збудження і гальмування в корі головного мозку.
Сила нервових процесів - це здатність нервових клітин переносити сильне збудження і тривале гальмування, тобто витривалість і працездатність нервових клітин. Сила нервового процесу виражається у відповідній реакції на сильні подразники: сильні роздратування викликають у сильної нервової системи сильні процеси збудження, у слабкої нервової системи - слабкі процеси збудження і гальмування.
Врівноваженість припускає пропорційне співвідношення даних нервових процесів. Переважання процесів збудження над гальмуванням виражається в швидкості утворення умовних рефлексів і повільному їх згасанні. Переважання процесів гальмування над збудженням визначається сповільненим утворенням умовних рефлексів і швидкістю їх згасання.
Рухливість нервових процесів - це здатність НС швидко у відповідь на вимоги умов зовнішнього середовища змінювати процес збудження процесом гальмування і навпаки.
Різні співвідношення вказаних властивостей нервових процесів були покладені в основу визначення типу вищої нервової діяльності.
Поєднання різного ступеня сили, врівноваженості та рухливості процесів збудження та гальмування дало підставу виокремити чотири основні типи нервової системи.
1. Сильний, врівноважений, але рухливий — жвавий тип.
2. Сильний, врівноважений, але інертний — спокійний, але малорухливий тип.
3. Сильний, неврівноважений з переважанням збудження над гальмуванням — збудливий, нестриманий тип.
4. Слабкий тип.
Окреслену типологію нервової системи І. Павлов пов’язував з темпераментом. Користуючись термінологією темпераментів Гіппократа, він писав, що сангвінік — палкий, врівноважений, продуктивний тип, але лише тоді, коли у нього є багато цікавих справ, які його збуджують. Флегматик — врівноважений, наполегливий, продуктивний працівник. Холерик — яскраво бойовий тип, задерикуватий, легко й швидко збуджується. Меланхолік — помітно гальмівний тип нервової системи, для представників якого кожне явище в житті стає гальмівним агентом, він недовірливий, в усьому бачить погане, небезпечне.
Холеричний і меланхолійний темпераменти І. Павлов розглядав як крайні, в яких несприятливі ситуації та умови життя можуть викликати психопатологічні прояви — неврастенію у холерика та істерію у меланхоліка. У «золотій середині», за виразом І. Павлова, стоять сангвінічний та флегматичний темпераменти — їх врівноваженість є проявом здорової, по-справжньому життєздатної нервової системи.
Зв’язок типів темпераменту та типів ВНД стисло наведено в таблиці.
Зв’язок типів темпераменту та типів вищої нервової діяльності
Типи темпераменту |
Холерик |
Сангвінік |
Флегматик |
Меланхолік |
Характеристика темпераментів за силою, рухливістю та врівноваженістю нервових процесів |
Сильний Неврівноважений Рухливий |
Сильний Врівноважений Рухливий |
Сильний Врівноважений Малорухливий |
Слабкий Неврівноважений Інертний
|
Однак, пояснювати природу темпераменту з позицій типологічних особливостей нервової системи недостатньо. Вважається, що ЦНС функціонує у взаємозв’язку з ендокринною та гуморальною системами організму. Гіпофункція щитовидної залози, наприклад, спричинює млявість, монотонність рухів, а гіперфункція мозкового придатка викликає зниження імпульсивності, уповільнення рухової реакції. Діяльність статевих залоз — статеве дозрівання, старіння — помітно позначається на функціях усього організму, у тому числі й на особливостях темпераменту. Молодецтво підлітків, їхні невмотивовані вчинки — це динамічні прояви темпераменту під впливом статевого дозрівання.