54. Стрес і шляхи його подолання.

Особливим видом емоційних станів є емоційний стрес.

Стрес (від англ. слова stress – напруга) – емоційний стан, що виникає при небезпеці, великих фізичних, психічних навантаженнях, тобто в незвично важкій ситуації та переживається з великою внутрішньою напруженістю. Часто такі переживання виникають при необхідності ухвалити швидкі і відповідальні рішення і ін. Екстремальні життєві переживання – образи, розчарування, зради, несподівана небезпека тощо – вимагають від людини мобілізації її нервово-психічних сил. Переживання цих ситуацій викликає стрес.

Г.Сельє (найвідоміший дослідник стресу) розумів його як систему реакцій організму у відповідь на будь-яку вимогу до нього, яка спрямована на створення адаптації чи пристосування організму до труднощів, неспецифічну відповідь організму на будь-яку вимогу.

Стрес дещо нагадує афект, він також виникає за напружених умов життя та діяльності, у небезпечних ситуаціях, що виявляються несподівано й потребують негайних заходів. Але помірний стрес може бути навіть корисним, наприклад, у спортсменів перед відповідальними змаганнями, у артистів перед прем'єрою, у студентів перед іспитами. Стрес корисний тоді, коли він дає людині силу і сміливість.

Сельє вважав, що стрес може бути корисний, сприяючи пiдвищенню адаптивних можливостей органiзму, стверджуючи, що лише за певних умов стрес є хвороботворним, коли він викликає неприємні відчуття, дуже сильну нервову напругу. У такому стані поведінка значно дезорганізується, спостерігаються безладні рухи, порушення мовлення, помилки в переключенні уваги, у сприйманні, пам’яті та мисленні, виявляються неадекватні емоції. Лише тверді вміння та навички при стресі можуть залишатися без змін. Психiчнi переживання, пов’язанi з надмірним стресом, можуть привести до патологiчних змiн в органiзмi i в результатi — до захворювань внутрiшнiх органiв (психосоматичних хвороб («сома» - лат. «тiло»).

При тривалому перебуванні організму в екстремальних умовах настають значні зміни — фізіологічні, психологічні та соціально-психологічні, які набувають незворотного характеру.

Найчастіше поняття «стрес» вживається в його негативному значенні.

Коли людина попадає у стресову ситуацію і намагається адаптуватися до впливу стресу, цей процес – загальний адаптивний синдром (ЗАС), згідно з Г. Сельє, проходить три фази:

1. Фаза тривоги. Організм мобілізується для зустрічі із загрозою, відбуваються біологічні реакції, які обумовлюють боротьбу або втечу. З погляду фізіології це певні зрушення: згущення крові, підвищення тиску тощо. Стадії тривоги властива збалансованість у витратах резервів адаптації.

Жоден організм не може постійно перебувати у стані тривоги. Якщо агент надто сильний, організм гине ще на стадії тривоги, протягом перших годин або днів. Якщо він виживає, за первинною реакцією обов'язково настає стадія "резистентності".

2. Фаза опору (резистентності) - організм намагається опиратися загрозі або справлятися з нею, якщо загроза продовжує діяти і її не можна уникнути. Фізіологічні реакції перевищують норму, і це робить тіло вразливішим для інших стресорів. Наприклад, при хворобі людина гостріше реагуєте на неприємності. Врешті-решт тіло адаптується до стресу і повертається до нормального стану. Організм продовжує існувати, хоч вимоги до адаптивних систем мають підвищений характер.

3. Якщо дія стресу продовжується і людина неспроможна адаптуватися, це може виснажити ресурси тіла. Фаза виснаження – вразливість до втоми, фізичні проблеми призводять до хвороб і навіть до загибелі організму. Ті ж самі реакції, які дозволяють опиратися короткочасним стресорам – підсилення енергії напруження м’язів, недопускання ознак болю, припинення травлення, підйом тиску крові - за тривалої дії шкідливі. Тут, як і на першій стадії, виникають сигнали про незбалансованість стресогенних вимог середовища і відповідей організму на ці вимоги.

В подальших дослідженнях явища ЗАС Сельє встановлено, що виникає стадія "супер- і гіперкомпенсації", коли вже незворотно пригнічені захисні механізми, виснажені ерготропні функції живої системи і починають домінувати трофотропні фактори, що неминуче приводять організм до колапсу, шоку й загибелі, якщо тільки не втрутяться зовнішні сили.

Шкідливий або неприємний стрес Сельє назвав дистресом, для подолання якого він рекомендує знайти роботу, що відповідала би схильностям і обдаруванням особистості.

Але позититивного стресу не слід уникати, він є і пристосуванням до змін середовища, і мобілізацією сил для захисту організму. Повна свобода від стресу означає смерть. Стрес супроводжується приємними переживаннями радості, досягнення, самовираження.

Для кожної людини є оптимальний рівень стресу, при якому досягається найбільша ефективність діяльності.

Практика показує, що висока ідейність, дисциплінованість, організованість та самовладання запобігають дезорганізації поведінки за умов стресу.

Існує декілька варіантів подолання стресу: 1) методика, направлена безпосередньо на усунення причин стресу –– проблемно-орієнтована стратегія тривалої дії, що змінює або ситуацію, або саму людину, знаходження причини стресу та усунення її. Цей метод застосовують при точному усвідомленні причини, що викликала стрес; 2) швидкі методи, які здатні ненадовго полегшити ситуацію, що склалася, які дозволяють знизити рівень стресових реакцій, що вже наступили, і уникнути посилення їх. Ці методи застосовні тоді, коли не можна (через ті або інші обставини) усунути причину, що викликала стрес. Існує багато способів розслабитися і відпочити – прогулянки на свіжому повітрі, читання, заняття музикою, спортом, спілкування з друзями тощо; 3) оволодіння умінням раціонально планувати свій час, для чого необхідно постежити за своїм розпорядком дня, і знайти способи розпорядитися часом ефективніше. За допомогою систематичного планування можна навчитися швидко знаходити будь-яке рішення. Основними пунктами тут є: формулювання проблеми (причини виникнення, мети, перешкод), розробка і вибір відповідного шляху рішення, його здійснення і оцінка ефективності. При цьому важливо розуміти, що проблеми - абсолютно нормальне явище в нашому житті. Підвищена вимогливість може привести до стресу. Необхідно намагатися змінити свою позицію, обдумати вимоги, реально оцінити свої здібності. Це убереже від промахів і, як наслідок, від стресових ситуацій; 4) важливу роль в усуненні надмірного стресу грає психотерапія - лікування психологічними засобами (навіюванням та ін.). Декілька поширених методів психотерапії: груповий метод – для вирішення труднощів в спілкуванні, самопізнанні, придбанні автономної самооцінки тощо; сімейний метод – для гармонізації подружніх взаємин, виховання дітей; аутотренінг – для вольової дії на вегетативні прояви; музикотерапія та ін.; 5) довільна регуляція дихання – направлена на зниження надмірного стресу. Свідомий контроль дихання, тобто регуляція дихальних рухів – є найстаріший з відомих методів боротьби зі стресом; 6) застосування поведінкових аутогенних релаксаційних методик (корисно для подолання надмірного стресу і його проявів). Серед ефективних способів лікування і управління стресом, що виникає в ході професійної і інших видів діяльності людини, добре зарекомендувало себе аутогенне тренування (АУТ) – один з методів релаксації, при якій забезпечується повне збереження самоконтролю, тренується воля людини; при цьому не виключаються прояви ініціативи і творчого підходу. Вона дозволяє не тільки попередити шкідливі наслідки стресу і виникнення деяких захворювань, але і підвищити загальну працездатність, тренувати волю, увагу, пам'ять, оволодіти своїми емоціями, виробити навики самоспостереження. АУТ направлений на перебудову свідомості людини. Особи, що займаються АУТ, набувають здатності бути спокійними, бадьорими, урівноваженими протягом всього дня, в потрібний час засипати, управляти своїм настроєм; 7) використання фізичних вправ, тобто «вибивання» психічного стресу фізичним – ефективний спосіб підвищення здібностей організму протистояти дії стресових подразників, запобігання негативним наслідкам стресу. Хоча фізичні вправи самі по собі є інтенсивною формою стресу, вони сильно відрізняються від стресової реакції, що бере участь в розвитку хронічних захворювань; 8) одним з важливих і давно вживаних способів запобігання шкідливим наслідкам стресу є повторна або попередня дія тих же або інших стрессоров; 9) масаж, який знімає м'язову напругу, знижує кров'яний тиск, розвиває гнучкість і пружність м'язів.