54. Емоції як психічний процес. Відмінності емоцій від почуттів.

Термін «емоція» (від лат. emovere – приголомшую, хвилюю) означає небайдуже відношення до різних подій і ситуацій в житті.

Емоція – це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності, простіше, безпосереднє переживання в даний момент.

Емоції – це психічні процеси, що протікають у формі переживань і відображають особисту значущість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини.

Найбільш істотними характеристиками емоцій є їх суб'єктивність та сприяння в реалізації потреб і досягненні певної мети. Так, завдяки емоціям людина усвідомлює свої потреби і предмети, на які вони направлені та може судити про досягнення поставленої мети (позитивна емоція завжди пов'язана з отриманням бажаного результату, а негативна - з невдачею у досягненні мети). Емоції формуються в ході людської діяльності, направленої на задоволення її потреб.

Розрізняють прості та складні емоції. Переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю – це прості емоції, які властиві і людям, і тваринам. Характерною ознакою складних емоцій є те, що вони виникають у результаті усвідомлення об’єкта, що викликав їх, розуміння їх життєвого значення (наприклад, задоволення при сприйманні музики, пейзажу).

Поняття «емоції» і «почуття» нерідко вживають як синоніми, бо вони органічно взаємопов’язані, але за змістом і формою переживання вони не тотожні.

Почуття – це більш стійкіші, триваліші, ніж емоції, специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції — радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо. Почуття – це складніше, постійне, стале емоційне відношення людини. Вони виражаються в емоціях, але вони завжди наочні, тобто переживаються до чогось або когось, що має для людини постійну мотиваційну значущість.

Емоції є ширшим поняттям, почуття є одним з проявів емоційних переживань.

Почуття — вища, культурно обумовлена емоція людини, пов'язана з певним об'єктом.

Основні відмінності почуттів та емоцій.

Емоції	Почуття
Ширше поняття	Вужче поняття	Ширше поняття		Ширше поняття	Ширше поняття	Ширше поняття	Ширше поняття
Безпосередньо пов'язані з потребами	Опосередковано пов'язані з потребами
Можуть не мати наочного характеру	Завжди носять наочний (предметний) характер
Більше пов'язані з біологічними процесами	Більше пов'язані з соціальною сферою
Більше пов'язані з областю несвідомого	Максимально представлені в свідомості.
Здатні передбачати ситуацію	Супроводжують ситуацію
Мають універсальний характер для всіх людей	Носять історичний характер, відрізняючись у різних народів в різні часи
Достатньо швидко зникають або змінюють свій знак	Тривалі, стійкі утворення

Отже, емоції, як правило, носять характер орієнтовної реакції - несуть первинну інформацію про недолік або надлишок чого-сь, тому вони часто бувають невизначеними і недостатньо усвідомлюваними (наприклад, смутне відчуття чого-небудь). Почуття, в більшості випадків наочні і конкретні. Таке явище, як «смутне почуття» (наприклад, «смутне терзання»), говорить про невизначеність почуттів і може розглядатися як процес переходу від емоційних відчуттів до почуттів; Людина не може переживати почуття взагалі, якщо вони не віднесені до когось або чогось. Наприклад, людина не може переживати почуття любові, якщо у неї немає об'єкту прихильності, або почуття ненависті, якщо у неї немає того, кого вона ненавидить.

Емоції та почуття здійснюють сигнальну та регулятивну функції, спонукають людину до знань, праці, вчинків або стримують її.

У індивідуальному розвитку людини почуття виступають як значущий чинник у формуванні мотиваційної сфери. Людина завжди прагне займатися тим видом діяльності і тією працею, які їй подобаються і викликають у неї позитивні почуття.

Почуття грають значущу роль і в побудові контактів з оточуючими людьми. Людина завжди вважає за краще знаходитися в комфортній обстановці, а не в умовах, що викликають у неї негативні почуття. Почуття завжди індивідуальні: те, що подобається одному, може викликати негативні почуття у іншого. Це пояснюється тим, що почуття опосередковані системою ціннісних установок конкретної людини.

Людські емоції та почуття найяскравіше виражають духовні запити і прагнення людини, її ставлення до дійсності. К. Ушинський писав, що “ні слова, ні думки, навіть вчинки наші не виражають так ясно нас самих і наше ставлення до світу, як наші почуття”.

Емоції та почуття характеризуються певною якістю та полярністю, активністю та інтенсивністю. За якістю переживань відрізняють одні емоції та почуття від інших (наприклад, радість – від гніву, любов – від ненависті). Полярність емоцій та почуттів виявляється в тому, що за різних обставин вони можуть виявлятися протилежно: “радість — горе”, “любов — ненависть”, “симпатія — антипатія”, “задоволення — незадоволення”. Ця полярність дає підставу для поділу їх на позитивні та негативні, бо ці переживання мають явно виражений позитивний або негативний відтінок. Позитивні емоції – це приємні для людини почуття, негативні – неприємні.

Але деякі переживання дуже складні, багатогранні, тому важко зрозуміти, відносяться вони до приємних або неприємних, наприклад, у А.С.Пушкіна: «Мне грустно и легко, печаль моя светла». У таких випадках говорять про подвійність почуттів. Так, одна і та ж людина може одночасно любити і ненавидіти, якщо переживає почуття ревнощів.

Умови життя та діяльності викликають почуття різного рівня активності.

Характерна особливість емоцій і почуттів полягає в тому, що вони цілком захоплюють особистість. Здійснюючи успішну інтеграцію (об’єднання в ціле всіх функцій організму) емоції сигналізують про корисні або шкідливі впливи на організм, завдяки чому мають універсальне значення для життя організму.

Охоплюючи всі різновиди переживань людини — від глибоко травмуючих страждань до високих форм радості та соціального відчуття життя, емоції стають як позитивним чинником у життєдіяльності, активізуючи діяльність організму, так і негативним, пригнічуючи всі його функції. П.Анохін вважав, що довготривалі негативні емоції (страх, переживання болю тощо), відіграють вирішальну роль у розвитку неврогенних захворювань.

Природа емоцій і почуттів органічно пов’язана з потребами. Потреба як нужда в чомусь завжди супроводжується позитивними або негативними переживаннями в різних їх варіаціях. Характер переживань зумовлюється ставленням особистості до потреб, обставин, які сприяють або не сприяють їх задоволенню.

Потреби людини і тварин відрізняються за змістом, інтенсивністю та способом їх задоволення, що зумовлює відмінність в емоціях людей і тварин, навіть у таких, які є спільними для них (гнів, страх, радість, сум тощо). Людські емоції мають своєрідні особливості. Голод, наприклад, переживається людиною не так, як твариною. Людина залежно від обставин може стримувати голод, відмовлятися від їжі.

У людини є вищі, духовні потреби та вищі почуття – моральні, естетичні, пізнавальні, які не властиві тварині. Наприклад, почуття сорому властиве лише людині. Тваринні емоції знаходяться на рівні інстинктивних форм життєдіяльності.

Значення емоцій в психічній діяльності людини і становленні її особистості величезно. Емоції, почуття людини пов’язані з її діяльністю: діяльність викликає різні переживання у зв’язку зі ставленням до неї та успіхами у виконанні, а емоції та почуття, у свою чергу, стимулюють людину до діяльності, наснажують її, стають внутрішньою спонукою, її мотивами. Почуття збагачують життя людини. Ідеї без почуттів – холодні, позбавлені життєвості та енергії, не здатні перейти в діло. Переконаність у чомусь без почуттів неможлива.

Багатство власних переживань допомагає більш глибоко і тонко зрозуміти що відбувається, будь то витвори мистецтва – вірші, музика, театр, або переживання інших людей, або події, що відбуваються в світі. Почуття по-різному впливають на діяльність.

Гарний настрій підсилює бажання працювати, при великій радості, здається, можна гори зрушити. При байдужості до всього людина нездатна ставити і вирішувати життєво важливі завдання.

Своєрідність емоцій і почуттів визначається потребами, мотивами, прагненнями, намірами людини, особливостями її волі, характеру. Із зміною якого-небудь з цих компонентів міняється відношення до предмету потреби. У цьому виявляється особистісне відношення людини до дійсності.