54. Властивості уваги: стійкість, переключення, розподіл, обсяг, концентрація.

Увага людини володіє 5-ма основними властивостями: 1) обсягом; 2) розподілом; 3) концентрацією; 4) стійкістю; 5) перемиканням. Всі перераховані властивості уваги можуть виявлятися у всіх видах уваги – в мимовільній, довільній та післядовільній.

Стійкість – це тривале утримання уваги на предметі або якій-небудь діяльності без відволікання та послаблення її. Стійкою є увага, здатна протягом тривалого часу залишатися безперервно зосередженою на одному предметі або на одній і тій же роботі. Повна стійкість уваги у людини може зберігатися від 15 до 30 хвилин. Протилежністю стійкої уваги є нестійка – така, що коливається, яка то послаблюється, то відволікається убік.

Стійкість уваги у різних людей різна та залежить від ряду чинників: 1) фізіологічних особливостей людини, зокрема властивостекй її НС (сила нервових процесів), загального стану організму в даний момент часу. Так, люди із слабкою НС або перезбуджені можуть досить швидко стомлюватися, ставати імпульсними. Людина, яка не дуже добре відчуває себе фізично, як правило, характеризується нестійкою увагою. 2) психічного стану (схвильованість, загальмованість і тому подібне); 3) характеру діяльності, відношення до справи, мотивації в певній діяльності (наявністю або відсутністю інтересу до предмету діяльності, його значущістю для особистості). Відсутність інтересу до предмету сприяє частому відверненню уваги від нього, а наявність інтересу зберігає увагу в підвищеному стані протягом тривалого періоду часу. 4) зовнішніх обставин здійснення діяльності – при обстановці з відсутністю зовні відволікаючих моментів, увага буває достатньо стійкою, а за наявності безлічі сильно відволікаючих подразників вона коливається, стає недостатньо стійкою; 5) звичок, що склалися.

У житті характеристика загальної стійкості уваги найчастіше визначається поєднанням всіх цих чинників, разом узятих.

Але стійкість уваги може коливатися і у однієї і тієї ж людини, що залежить від усвідомлення мети діяльності і її значущості, від відношення до виконуваної роботи. Прослідкувати коливання уваги можна при сприйнятті подвійних зображень, наприклад, великого і маленького квадратів: якщо протягом декількох хвилин дивитися на такий малюнок, то менший квадрат або висувається – знаходиться перед великим, або «провалюється» – великий квадрат висувається на передній план. Увага не може довго затримуватися на нерухомому об'єкті (наприклад, крапка на листі), якщо ми не можемо його розглядати з різних сторін.

Чим багатше різними своїми властивостями об'єкт, тим легше зосередити увагу на ньому протягом тривалого часу. Наприклад, читання змістовної книги, бесіда з цікавою людиною.

Стійкість уваги фізіологічно пов'язана з тривалою концентрацією збудження в одній групі нервових клітин. Здатність нервових клітин тривалий час витримувати процес збудження є показником сили нервових процесів. Тому в стійкості уваги за інших рівних умов виявляється загальний тип нервової діяльності людини.

Зосередженість (її протилежність – неуважність) – це утримання уваги на одному об'єкті або одній діяльності при відверненні від всього іншого. Вона зазвичай пов'язана з глибоким, дієвим інтересом до діяльності, події або факту. Ступінь або сила зосередженості – це концентрація або інтенсивність уваги.

Концентрація – це поглинання уваги одним об'єктом або однією діяльністю, ступінь зосередження його на об'єкті, або зданість людини зосереджуватися на головному у процесі діяльності, відволікаючись від усього, що перебуває в цей час поза межами розвязуваного нею завдання. Інтенсивність уваги – рівень витрат нервової енергії на виконання певного виду діяльності, що забезпечує зрозумілість, чіткість та швидкість процесів, які в ній відбуваються. Її показником є поміхостійкість та неможливість відвернути увагу від предмету діяльності сторонніми подразниками. Наприклад, дитина збирає новий конструктор, вона повністю поглинена справою, не відволікається ні на хвилину, не помічає, практично нічого – тут проявляється велика концентрація та інтенсивність уваги.

Люди з сильною НС здатні до більш тривалої концентрації уваги, ніж зі слабкою.

Концентрація тісно пов'язана з обсягом уваги та розподілом. Чим менше об'єктів уваги, тим менше видів діяльності, між якими необхідно розподіляти увагу, тим більше можливість сильної концентрації. Найбільшої сили концентрація досягає, коли увага направлена на один об'єкт або на один вид діяльності.

Переключення – це свідоме та осмислене переміщення уваги з одного предмету або дії на інші, це перебудова уваги, перехід її з одного об'єкту на іншій у зв'язку зі зміною завдання діяльності. Свідоме переключення уваги не треба плутати з відволіканням уваги – це наслідок відсутності вольового зусилля та інтересу до обєкта чи діяльності.

Переключення уваги виявляється в швидкості, з якою людина може переміщати свою увагу з одного об'єкту на іншій, таке переміщення може бути мимовільним та довільним. У першому випадку індивід мимоволі перемикає свою увагу на щось випадкове, а в другому – свідомо, зусиллям волі примушує себе зосередитися на об'єкті. Переключення уваги на мимовільній основі може свідчити про її нестійкість, яка не завжди є негативною якістю. Вона нерідко сприяє тимчасовому відпочинку організму, аналізатора, збереженню та відновленню працездатності НС та організму в цілому. Протягом секунди увагу можна переключити 3–4 рази.

Здатність до переключення є характеристикою гнучкості уваги, що істотно відрізняє одну людину від іншої. Успіх переключення залежить від особливостей попередньої та нової діяльності та від особистих якостей людини. Якість переключення знижується при переході від нескладних дій до складніших, від значущої діяльності до нецікавої. Наприклад, переключення уваги на урок від справ, якими діти займалися на перерві. Переключення уваги завжди супроводжується деякою напругою, яка виражається у вольовому зусиллі.

У переключенні уваги яскраво виявляються індивідуальні особливості людини – одні люди можуть швидко переходити до нової діяльності, а інші насилу. Люди з більш рухливою НС мають кращі здатності до переключення уваги.

З переключенням уваги функціонально пов'язано два різноспрямовані процеси: включення та відвернення уваги. Перший характеризується тим, як людина переключає увагу на щось та повністю зосереджується на ньому, другий — тим, як здійснюється процес відволікання уваги.

Відволікання уваги – це мимовільне переміщення уваги з одного об'єкту на іншій. Воно виникає при дії сторонніх подразників на людину, зайняту певною діяльністю та може бути зовнішньою і внутрішньою.

Зовнішня відволікаємість виникає під впливом зовнішніх подразників, найбільше відволікають предмети або явища, які з'являються раптово і діють із змінною силою і частотою, у відповідь на них у людини з'являється важкозгасаємий орієнтовний рефлекс. Фізіологічною основою зовнішньою відволікаємості уваги є негативна індукція процесів збудження і гальмування, викликана дією зовнішніх подразників, що не мають відношення до виконуваної діяльності.

Внутрішня відволікаємість уваги виникає під впливом сильних переживань, сторонніх емоцій, через відсутність інтересу та почуття відповідальності за справу, якою зайнята людина. При внутрішній відволікаємості уваги, обумовленій сильними почуттями або бажаннями, в корі мозку з'являється могутній осередок збудження, з яким не може конкурувати відповідний об'єкту уваги слабкіший осередок, в якому за законом негативної індукції виникає гальмування. Внутрішня відволікаємість, обумовлена відсутністю інтересу, пояснюється позамежним гальмуванням, що розвивається під впливом стомлення нервових клітин.

Коливання уваги – це періодичні короткочасні мимовільні зміни ступеня її інтенсивності. Його фізіологічною основою є зміна збудливості відповідних ділянок кори великих півкуль. При невеликих коливаннях спрямованість діяльності підтримується, а при значних – увага може відволікатися. Дослідження (Урбанчич, М.Ланге) показали, що при сприйманні ледве помітних подразників ці коливання уваги настають дуже часто, а саме: через 2 - 3 сек. і максимум через 12 сек. Причиною такої частоти є різноманітність подразників, що спричиняється до послаблення збудження коркових клітин аналізатора. В умовах більш змістовної розумової чи практичної діяльності ці періоди коливань стають значно більшими, вимірюючись навіть десятками хвилин (М.Ф. Добринін).

Розподіл уваги – це уміння виконувати дві або більше різні діяльності, утримуючи на них свою увагу. Вона полягає в здатності розосередити увагу на значному просторі, паралельно виконувати декілька видів діяльності або здійснювати декілька різних дій. Наприклад, студент на лекції розподіляє одночасно увагу тим часом, що записує, і тим, що чує в даний момент.

Уміння розподіляти увагу у людей різне. Щоб успішно виконувати одночасно дві роботи, хоча б одна з них повинна виконуватися автоматично, сама собою, а людина лише час від часу контролює і регулює її свідомо. Тоді основну увагу можна буде приділити іншій роботі, менш знайомій людині. Фізіологічною основою розподілу уваги є те, що звична діяльність може здійснюватися і участками кори які в якійсь міра перебувають у стані гальмування.

Розподіл уваги залежить від психологічного та фізіологічного стану людини. При стомленні, в процесі виконання складних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги, область її розподілу зазвичай звужується.

Уміння розподіляти свою увагу розвивається поступово, з віком. Так, молодші школярі погано розподіляють увагу, у них немає досвіду, автоматичних умінь. Здатність розподіляти увагу виховується в діяльності і поступово стає істотною рисою особистості.

Обсяг уваги – це характеристика, яка визначається кількістю інформації, одночасно здатної зберігатися у сфері підвищеної уваги (свідомості) людини, тобто це кількість об'єктів або їх елементів, які охоплюються увагою одночасно з однаковим ступенем чіткості та виразності. Обсяг уваги зазвичай коливається у дорослих в межах від 4 до 6 об'єктів, або 7±2 слова за один погляд (здатність утримати стільки одиниць інформації), у школярів (залежно від віку) від 2 до 5 об'єктів. Ця характеристика пов'язана з обсягом короткочасного запам'ятовування. Обсяг уваги багато в чому залежить від знання об'єктів та їх зв'язків один з одним.

Фізіологічною основою обсягу уваги є розширення або звуження оптимального збудження участків кори головного мозку.

Обсяг уваги важливо враховувати в багатьох областях життя. Наприклад, творець реклами хоче, щоб будь-який перехожий, кинувши погляд на рекламний щит, зрозумів і запам'ятав його зміст, пр цьому на рекламі повинно бути не більше 5 слів. Якщо їх більше, то корисно яскраво виділити декілька найважливіших слів, але їх число не повинне перевищувати 4-6.

Отже, оскільки увага має різні властивості, які значною мірою незалежні один від одного, увага може бути стійкою або нестійкою, швидко і поволі перемикаємою, концентрованою або флуктуйованою (від лат. fluctuatio – хвилювання, безперервний рух), з гарним чи поганим переключенням, вузьким чи широким обсягом, добре чи погано розподіляєма.

Різні види діяльності вимагають прояву різних властивостей уваги. Наприклад, робота коректора вимагає високої концентрації уваги, робота вихователя, вчителя – здатності розподіляти увагу.