40. Індивідуальні особливості сприймання.

Особливості сприймання залежать не тільки від життєвого досвіду, спрямованості особистості, інтересів, багатства духовного світу тощо, але і від індивідуальних її особливостей, що пояснюється психічним складом особистості, апперцепцією. Індивідуальні особливості залежать також від відмінностей в будові та функціонуванні органів чуття, що визначає гостроту зору, чуйність слуху, тонкість нюху, смаку, дотику.

Індивідуальні відмінності в сприйманні достатньо великі, але виділяють певні їх типи, характерні для певних груп людей: 1) за характером прийому інформації – з цілісним (синтетичним) та деталізуючим (аналітичним) типом сприймання; 2) за характером відображення отриманої інформації – описовий і пояснювальний типи сприймання; 3) за характером особливостей особистості – з об’єктивним і суб’єктивним типами сприймання.

У осіб з цілісним (синтетичним) типом сприймання найяскравіше представлено загальне враження від предмету, загальний зміст сприймання, загальні особливості того, що сприйняте. Такі люди менше звертають увагу на деталі і на підробиці, не виділяють їх спеціально, або схоплюють їх, але не в першу чергу, тому багато деталей залишаються непоміченими ними. Для цього типу характерна орієнтованість на суть, сенс, узагальнення, вони більше уловлюють сенс цілого, ніж детальний зміст і його окремі частини. Для бачення деталей, їм треба ставити перед собою спеціальне завдання, виконання якого іноді дається їм важко.

Особи з деталізуючим (аналітичним) типом сприймання схильні до чіткого виділення деталей і підробиць, на що направлено їх сприймання. Предмет або явище в цілому, загальний сенс того, що було сприйняте, відходить для них на другий план, а іноді зовсім не помічається. Для розуміння суті явища або адекватного сприймання певного предмету, їм необхідно поставити перед собою спеціальне завдання, виконати яке їм не завжди вдається. Їх розповіді завжди наповнені підробицями і описом приватних деталей, за якими часто втрачається сенс цілого.

Приведені характеристики двох типів сприймання характерні для крайніх полюсів. Найчастіше вони доповнюють один одного, оскільки найбільш продуктивне сприймання спирається на позитивні характеристики обох типів. У людей аналітико-синтетичного типу сприймання в рівній мірі виявляється прагнення до розуміння основного сенсу явища і фактичному його підтвердженню. Такі люди завжди співвідносять аналіз окремих частин з висновками, встановлення фактів – з їх поясненням. Цей тип в житті зустрічається частіше за інших, він найбільш сприятливий для діяльності.

Але навіть крайні варіанти не можна розглядати як негативні, бо часто вони визначають ту своєрідність сприймання, яке дозволяє людині бути неординарною особистістю.

Описовий тип сприймання орієнтований на фактичну сторону інформації: людина відображує і видає те, що бачить і чує, читає, максимально наближаючись до початкових даних, часто не вникаючи в їх сенс, не намагаючись пояснити собі суть сприйнятого явища. Рушійні сили вчинків людей, подій або явищ залишаються поза полем їх уваги. Серед школярів, студентів перших років навчання такий тип сприймання є досить поширений.

Пояснювальний тип не задовольняється тим, що безпосередньо дане в самому сприйманні і прагне знайти загальний сенс інформації, пояснити побачене або почуте. Цей тип частіше поєднується з цілісним, або синтетичним, типом сприймання.

Краще за все - золота середина, яка проте не завжди це досягається. Щоб створити гармонію цих типів сприймання, необхідно знати їх особливості, мати уявлення про їх механізми, уміти їх діагностувати, і на цій основі проводити корекційну роботу.

Люди з об'єктивним типом орієнтовані на точність сприймання, неупередженість. Для них характерна строга відповідність тому, що відбувається насправді. У них сформувався імунітет до припущень, домислів тощо.

Особи з суб'єктивним типом сприймання виходять за межі того, що їм дано фактично, і привносять багато що від себе. Їх сприймання підпорядковане суб'єктивному відношенню до сприймаємого явища, упередженій оцінці, упередженому відношенню, яке склалося раніше. Такі люди у розповідях схильні передавати не те, що сприйняли, а свої суб'єктивні враження про це, більше говорять про те, що відчували або що думали у момент подій, про які вони розповідають. Це найбільш часто спостережуваний – життєвий тип сприймання.

Індивідуальні особливості додають сприманню кожної людини особливе забарвлення, роблять відображення індивідуально-своєрідним. Індивідуальний характер сприймання і спостережень виявляється в їх динаміці, точності, глибині, ступені їх узагальненості і в особливостях емоційного забарвлення.