20. Нестатеве розмноження організмів.

Форми розмноження.

Нестатеве.

Статеве.

Кількість батьківських особин.

Одна.

Дві.

Вихідні клітини.

Одна або кілька сома-тичних клітин.

Спеціалізовані статеві клітини - гамети (спермато-зоїд та яйцеклітина).

Особливість форми розмноження.

У спадковому матеріалі нащадків генетична ін -формація є точною ко-пією однієї батьківської.

Об'єднання у спадковому матеріалі нащадків гене-тичної інформації батьків-ських організмів.

Механізм утворення клітин.

Мітоз.

Мейоз.

Еволюційне значення.

Сприяє збереженню ознак найкращої присто-сованості у незмінних умовах середовища, під-силює стабілізуючу роль природного добору.

Сприяє генетичній різно-манітності особин виду зав-дяки кросинговеру та ком-бінативній мінливості; створює передумови до ос-воєння різноманіт­них умов середовища.

Приклади організмів.

Найпростіші, одноклі-тинні водорості; деякі рослини, кишковопо-рожнинні тощо.

Рослини, водорості, мохи, плауни, хвощі, папороті, голонасінні та покрито-насінні, всі тварини, гриби.

№ з/п

Тканина

Підвиди

Особливості будови, функції, локалізація у рослині

1.

Твірна тка-нина, або меристема

Загальні особливості

Складається з клітин невеликого розміру з тонкою оболонкою і великим ядром, які щільно прилягають одна до одної без міжклітинних просторів. З клітин твірної тканини (меристеми) формуються всі інші типи тканин.

а. Верхівкова (апікальна)

Твірна тканина верхівки стебла, кореня, бічних відгалужень.

б. Бічна (латеральна)

Закладається всередині стебла й кореня і зумовлює ріст стебла і коренів у товщину.

в. Вставна (інтеркалярна)

Буває в певних ділянках стебла і листка, її клітини зумовлюють вставний ріст стебла.

2.

Основна (паренхіма)

а. Асиміляційна (хлоренхіма)

Основна асиміляційна тканина - розмі-щена в усіх зелених частинах рослин. Її клітини містять хлоропласти, в яких здій-снюється процес фотосинтезу.

б. Запасаюча

Основна запасаюча тканина - заповнює м'які частини листків, плодів, серцевину стебел та коренів. У її клітинах відкла-дається запас поживних речовин.

в. Повітроносна (аеренхіма)

Основна повітроносна тканина, багата на міжклітинні проміжки, заповнені повіт-рям. Міжклітинники, сполучаючись у загальну сітку, забезпечують газообмін рослин.

3.

Провідна тканина

а. Ксилема

Судини (трахеї) — це довгі трубки, що формуються з багатьох, розміщених одна над одною клітин, поперечні стінки яких руйнуються. Поздовжні стінки судин не-рівномірно потовщені (здерев'янілі), ци-топлазма відмирає. Трахеїди — це видов-жені клітини з косими поперечними пе-ретинками, якими вони сполучаються од-на з одною, утворюючи суцільний лан-цюг. Це мертві клітини з нерівномірно здерев'янілими стінками. Завдяки потов-щенням трахеї і трахеїди протистоять стискуванню і розтягуванню. Подібність будови трахей і трахеїд пояснюється єди-ною функцією. По них вода і розчинені в ній мінеральні солі рухаються від коренів до надземних частин рослини.

б. Флоема

Ситоподібні трубки — видовжені, живі клітини, що з’єднуються між собою за допомогою поперечних перетинок з великою кількістю пор і нагадують сито (ситоподібна пластинка). Поздовжні стінки ситоподібних трубок потов-щуються, але залишаються целюлозними і не дерев'яніють. Цитоплазма клітин зберігається, а ядро руйнується на самому початку формування трубок. Функція ситоподібних трубок – транспорт органічних речовин.

4.

Покривна тканина

а. Епідерміс

Як правило, епідерма функціонує на рос-лині впродовж одного року З часом, за-мість епідерми на стеблі утворюється вторинна покривна тканина — корок.

б.Кора

Корок — багатошарова мертва тканина. Оболонки клітин корка потовщені і про-сочені речовиною, майже непроникною для води й повітря. Вони щільно зімкнені і виконують захисні функції. Клітини корка мертві, наповнені повітрям або смо-листими чи дубильними речовинами.

в. Кірка

Кірка утворюється на зміну корку, тому її іноді називають третинною покривною тканиною. Кірка - блок різнорідних відмерлих тканин.

5.

Механічні

Склеренхіма, коленхіма

Механічні тканини виконують у рослин опорну функцію. Вони забезпечують пружність і міцність різних їхніх частин. Серед них є тканини, що складаються з живих або мертвих клітин. Живі клітини мають нерівномірно потовщені стінки, а відмерлі — потовщені здерев'янілі. Часто клітини механічної тканини видовжені та мають вигляд волокон.

№ з/п

Тип тканини

Особливості будови, функцій та місце локалізації

1.

Сполучна тканина

Клітини переважно округлої форми. Міжклітинна речовина добре виражена. Сполучна тканина виконує опорну, захисну і трофічну функції.

• Трофічна — бере участь в обміні речовин (кров, лімфа, жирова), тому в таких видах сполучної тканини багато міжклітинної речовини.

• Захисна — клітини здатні до фагоцитозу і беруть участь в процесах імунітету та зсідання крові

• Опорна — утворює зв'язки, сухожилля, хрящі (в таких видах сполучної тканини мало міжклітинної речовини, або вона щільна, наприклад кісткова, за рахунок наявності в ній солей, також в ній є волокна).

Бере участь у загоюванні ран, бо має найвищу здатність до регенерації. Кількість і вигляд клітин та волокон, а також кількість і склад основної речовини у різних видів сполучної тканини відрізняються залежно від їхніх функції. Розрізняють декілька видів сполучної тканини: кісткову, хрящову, жирову та інші. До сполучної тканини відносяться також кров та лімфа. Сполучна тканина утворює строму практично всіх органів.

Сполучна тканина зі спеціальними функціями представлена жировою тканиною і пігментними клітинами. Жирова тканина складається з клітин (ліпоцитів) і утворює жирові депо організму — підшкірну жирову клітковину, сальники. Пігментні клітини розсіяні в шкірі; вони містять пігмент меланін, який захищає організм від ультрафіолетового випромінювання.

М’язова тканина

Клітини м'язової тканини називають міоцитами. У цитоплазмі міоцитів розташовуються міофібрили, що складаються зі скоротливих білків. Завдяки міофібрилам м'язова клітина здатна скорочуватися.

Гладенька м'язова тканина складається з дрібних (до 500 мкм) видовжених клітин. Гладенька м'язова тканина утворює стінки кровоносних і лімфатичних судин, внутрішніх органів (травного тракту, сечового міхура, матки). Вона забезпечує перистальтику кишківника, зміну серцевих судин, пологи, сечовипускання та інші життєво важливі процеси.

Поперечносмугаста м'язова тканина утворює поперечносмугасту скелетну і серцеву мускулатуру. Структурною одиницею скелетної посмугованої м'язової тканини є м'язове волокно. Волокно має циліндричну форму і довжину до 4 см. Воно становить собою симпласт — утвори з багатьох клітин звичайних розмірів, які у процесі ембріонального розвитку зливаються одна з одною. М'язове волокно містить сотні клітинних ядер, розташованих у пристінному шарі.

Скелетна поперечносмугаста м'язова тканина утворює скелетні м'язи, входить до складу язика, глотки, верхнього відділу стравоходу.

Серцева поперечносмугаста м'язова тканина складає основу серцевого м'яза. Вона утворена не симпластом, а поодинокими клітинами (кардіоміоцитами) завдовжки до 100 мкм. Кардіоміоцит має одне або декілька ядер, розташованих на периферії клітини, і міофібрили — у центральній частині. Міоцити серцевого м'яза щільно притиснуті один до одного, завдяки чому забезпечуються їхні узгоджені скорочення.

Нерво́ва ткани́на

Нервова тканина складається з нервових клітин (нейронів) і розміщених між ними допоміжних клітин. Нейрони здатні сприймати подразнення, перетворювати його на нервові імпульси і проводити їх до інших нейронів або певних органів. Кожний нейрон складається з тіла і відростків. У тілі розташоване ядро й інші органели. Відростки можуть бути двох типів. Довгий, розгалужений на кінці, має назву аксон. Довжина аксона може сягати десятків сантиметрів, а інколи до 2-3 м. Його функція — проведення нервового збудження від тіла нейрона. Переважно короткі, деревоподібно розгалужені відростки нейрона називають дендритами; ними нервове збудження проводиться до тіла нейрона. Нейрони до поділу не здатні.

Епітелі-альна тканина

Шар клітин, що вистилає поверхню (епідерміс) і порожнини тіла, а також слизові оболонки внутрішніх органів, харчового тракту, дихальної системи, сечостатеві шляхи. Крім того, утворює більшість залоз організму. Складається з клітин, які щільно розташовані одна біля одної, міжклітинної речовини мало.

Функції:

• захисна (епітелії шкіри)

• секреція (епітелій, що входить до складу залоз)

• всмоктування (епітелій шлунково-кишкового тракту)

• виділення (епітелій органів виділення)

• газообмін (епітелій легеневих пухирців)

Головні особливості епітеліальних тканин — швидка регенерація і відсутність кровоносних судин. Поділяється на одношаровий, багатошаровий, залозошаровий, війчастий і залозистий епітелій, а також розрізняють види за формою клітин тканини: кубічний, плоский, циліндричний. Одношаровий епітелій вкриває стінки судин і внутрішніх органів, бере участь в обміні речовин та частково виконує захисну функцію.

Багатошаровий — це зовнішній покрив людини, тобто шкіра. Відмежовує зовнішнє середовище від внутрішнього, захищає від механічних пошкоджень та проникнення мікроорганізмів. Багатошаровий епітелій найшвидше відновлюється, вистилає порожнину рота.

Війчаста епітеліальна тканина вистилає носову порожнину, затримує пил та різні частинки, вистилає й тонкий кишечник, де виконує всмоктувальну функцію. Залозистий входить до складу залоз і забезпечує виділення гормонів і секретів.