Вправи та завдання до теми:

Завдання 1. Порівняйте словосполучення із реченнями, з’ясуйте, чим відрізняються ці синтаксичні одиниці.

Людські думки	Людські думки, покинувши домівки, шугають невидимими птахами (К. Міщенко).
Поміж дужчим народом	Не стане мови – не стане й національності: вона геть розпорошиться поміж дужчим народом... (І. Огієнко).
Глянути у вічі	Я правді глянула у вічі – І чорний колір білим став (Я. Павлюк).
Долетіти думкою	Далеч ховалась у млі, до неї можна було долетіти хіба що думкою (Є. Гуцало).

Завдання 2. Утворіть із наведеними словами речення, що репрезентують різноманітність їх типів за метою висловлювання та експресією (розповідні, питальні, спонукальні, бажальні).

Алерген, кардіограма, каротин, целюліт, фобія, умлівати, тахікардія, пігулка, операційний, лікар.

Завдання 3. Розгляньте подані речення, вкажіть, які з них односкладні, а які двоскладні. Підкресліть предикативні центри наведених речень і охарактеризуйте їх.

1. Понад високі мовчазні тополі зоря зійшла, як срібний павучок (В. Марсюк).

2. Послухали чужого грому – і до свого грому (М. Стельмах).

3. Борозна розкритими вустами цілувала зерна ярини (К. Міщенко).

4. А від падінь і сходжень на узвишшя нікуди не подінешся – і край (В. Колодій).

5. Заболю, затужу, заридаю ... в собі закурличу (Б. Олійник).

6. В славі та чи в неславі –

Страшно зустріти смерть (Б. Олійник).

7. Заплелися смуток і відраза

У контрасти літа та зими (Л. Дмитерко).

8. То знову осінь, делікатна сваха, мені до серця струшує пісні (Г.Калюжна).

Завдання 4. Серед наведених речень визначте односкладні означено- особові та неозначено-особові. Підкресліть предикативні центри і з’ясуйте засоби вираження головного члена речення.

1. Крізь весняні шуми рік і лісів, крізь гамір торговиці світової, крізь невгаваючий рев ненажерливості людської і злоби – чую тебе свята молитво безталанного нашого народу (Б Лепкий).

2. Посмуговане небо червоними батогами. Пошматовано землю чорними нагаями (К. Міщенко).

3. Обравши постичне ремесло,

Зо дня у день безсилістю караюсь (І. Жиленко).

4. Змий очі, виплач, випери на росах (В.Гаврилюк).

5. Люблю назвати колегу – словесник (Б.Соя).

6. За кожним словом чув у грудях біль, якби ті слова були зі сталі (Б.Лепкий).

7. Треба горнутися до свого українського, заохочувати до нього, розширювати його всякими способами (М.Грушевський).

8. Любимо тебе, Україно, наш тихий земний раю, розіп’ятий на хресті (Я.Гоян).

Завдання 5. Серед наведених речень визначте складносурядні та складнопідрядні. З’ясуйте, у чому полягає принцип поділу складних речень на дані типи. Вкажіть засоби вираження головних членів речення.

1. Як довго ждали ми своєї волі слова,

І ось воно співа, бринить (О.Олесь).

2. Нас роз'єднав життя розбурханий потік,

І ми, два береги, не зійдемось повік (М.Орест).

3. Та око моє паде в пітьму просторів, а думка кане в сутолоку подій (Б.Лепкий).

4. Сад блищить росою, пахне найтоншими пахощами, а зверху на верхи дерев стікає з неба цілюща блакитна вода (В.Бабляк).

5. Чи то було мені, чи снилося мені –

синіли груші , груші чи смереки ... (М.Вінграновський).

6. Україно моя барвінкова,

Переконаний твердо в однім:

Що мені усміхнулася доля

Народитись під небом твоїм (І.Яворський).

7. Складає вечір крила ген у полі,

Де ще тріпоче променів пучок (В.Марсюк).

8. І русу косу патлають вітри, і плачуть очі, як дощі осінні... (Г.Калюжна).

9. Позаздрили долі берези, верби, явора, калини, що зеленіють у людській пам’яті (Є.Гуцало).

10. Як пишно в кульбаб золотилися вії, коли на лугах проростала трава! (Д.Луценко).

Завдання 6. Визначте з-поміж наведених прислів’їв і приказок речення, що належать до складносурядних, складнопідрядних і складних безсполучникових.

1. Бережи одежу знову, а здоров’я змолоду.

2. Глянь на вид – та й питай здоров’я.

3. Від меча рана загоїться, а від лихого слова – ніколи.

4. Коли немає сили, то й світ не милий.

5. Не в міру їси – здоров’я не проси.

6. Світ великий, було б здоров’я!

7. Що в кого болить, той про те й говорить.

8. День меркне від ночі, а чоловік від немочі.

Завдання 7. Визначте з-поміж наведених речень складні синтаксичні конструкції. Вкажіть граматичні зв’язки між предикативними частинами речень.

1. Сад блищить росою, пахне найтоншими пахощами, а зверху на верхи дерев стікає з неба цілюща блакитна вода (В.Бабляк).

2. Коли забув ти рідну мову –

біднієш духом ти щодня;

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе до пня (Д.Білоус).

3. Стою перед зорею дитинства, де за серпанковими овидами цнотливо біліє стіна рідного дому, а з її білості батьківською любов’ю дивляться на світ Шевченко і Франко, і бачу в їх очах мою Україну (Я.Гоян).

3. Не прошу любові, ані ласки,

Бо любові випрохать не мож –

Будь мені, як королева з казки,

Що заснула серед срібних рож (Б.Лепкий).

4. А де ж той спокій, що примусив вірить: любов – примара, і поміж людей вже вивершитись нікому над звіром? (Г.Калюжна).

5. Мій гріх – моя рана, на ній зашерхла тонісінька кірка болю, яку здирає щораз невгасаючий спогад (К.Міщенко).

6. Ти зрікся мови рідної. Тобі

Твоя земля родити перестане,

Зелена гілка в лузі на вербі

Від доторку твого зів’яне! (Д.Павличко).

Завдання 8. Замініть зразки прямої мови із привітальними етикетними висловленнями на непряму.

1. – Кланяється вам голова з вухами, а потилиця й сама хилиться, – привіталась вона, сміючись здоровим сміхом (М.Коцюбинський).

2. /Дмитро:/ Вечір добрий, дайте нам пиріг довгий, а коли скупі на плату, то пустіть хоч у хату (І.Микитенко).

3. – Здрастуйте, з неділею будьте здорові! – сказав дід, знявши шапку (І.Карпенко-Карий).

4. Здорові були, моя неню люба! – привітався гетьман і став її по руках цілувати (А.Чайковський).

5. – Добридень, Жане! – привітався з свого почесного місця Аркадій Петрович (М.Коцюбинський).

6. /Гамалій (вклоняється оддалеки):/ Моє шанування, Олександро Михайлівно! (О. Пчілка).

Завдання 9. Перепишіть речення; обґрунтуйте вжиті розділові знаки при звертаннях.

1. О Україно, о рідний краю,

дитинства півзабутий теплий сон!

Чи знаєш ти, що я одна вмираю

серед оцих чужих сосон? (Н.Лівицька-Холодна).

2. Ой, колядо-колядине!

Ішла полем господиня,

З торби жито брала,

Ниви засівала:

Вроди, Боже, жито

На довгії літа,

На щастя родині

І всій Україні (К.Перелісна).

3. Україно!

Я промінь живий

В твоїм сонячнім тілі!

З твого цвіту і грому

Я на світ народивсь,

Україно! (А.Демиденко).

4. Україно – мамо, сестро, жінко,

В’ється блискавицею твій стан.

Ти ж бо, Україно, українка,

Склала серденьком свої вуста (Є. Гуцало).

5. Калино моя – Україно!

В твоїм кущі – я кетяг багряний! (І. Жиленко).

6. Не проси їх, моя Україно,

бо одурять і чорнобилем знову

твою землю засіють (К. Корецька).

7. Спи, моя дитино золота,

Спи, моя тривого кароока.

В теплих снах ідуть в поля жита,

І зоря над ними йде висока (М.Вінграновський).

8. Здрастуй, мій сонячний краю,

Ти снишся мені і тут,

Серцем щодня я літаю

До тебе, за бистрий Прут (О.Гончар).

Завдання 10. Обґрунтуйте вживання розділових знаків між однорідними членами речення.

1. Від душі всієї, від усього серденька

Люблю тебе, рідна Україно-ненько.

Люблю і вас, ниви буйні, колосисті,

І степи, як море синє – розложисті.

Люблю і садочки вишневі цвітучі,

І ріки могутні та бистротекучі;

І ті стародавні високі могили,

Що прадідів кості собою покрили (М. Луканюк).

2. Шляхи мої неміряні,

гори мої неважені,

звірі мої не наджені,

води мої не ношені,

риба у їх не ціджена,

птахи мої не злякані,

діти мої не лічені,

щастя моє не злежане...

Оце така я в тебе матінка,

в руці Господній

Україно синєнебая! (Т. Осьмачка).

3. Я прийшов на молебень до тебе, храме духу мого, з усіма гріхами світовими, але з любов’ю єдиною, щоб запалити свічку очей біля наших ікон, і он там хтось просить вогню, як конаючий води, і он там і прийдуть, і запалять, і понесуть, і заслють вогні у кожнім вікні (В. Рубан).

4. Віримо в тебе і надіємося, Україно, мати наша... (В. Рубан).

5. Все одно відросту, піднімусь,

оживу, розцвіту...

Все одно я прийду до твого

джерела, до початку свого,

Україно... (Л. Силенко).

6. Все повторилось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія – це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі (Л. Костенко).