
- •Політологія як наука
- •Пpедмет політології
- •Політологія в системі наук, її структура та необхідність її вивчення
- •Функції політології
- •Методи політології
- •Становлення і pозвиток сучасної політології
- •Тема 2. Істоpія політичних теоpій
- •Політичні вчення Стародавнього світу
- •Головні риси політичної думки Росії
- •Тема 3. Головні етапи розвитку політичної думки України
- •Витоки та особливості української політичної думки
- •Політична думка в Україні доби Відродження та Просвітництва
- •Становлення національної політичної думки (кінець xvііі – хіх ст.)
- •Розвиток української політології у хх ст.
- •Тема 4. Політика як соціальне явище. Феномен влади
- •Політичне життя суспільства
- •Поняття політики та її функції
- •Поняття влади
- •Ознаки та прояви політичної влади
- •Суб’єкти та об’єкти політики і влади
- •Традиційні форми влади
- •Політика і мораль
- •Тема 5. Політика і економіка. Політика і соціальна сфера суспільства
- •Співвідношення політики та економіки
- •Ринкова та адміністративна моделі економічної політики
- •Основні механізми і функції держави в ринковій економіці
- •Поняття громадянського суспільства
- •Тема 6. Політична система. Держава як головний інструмент політичної влади
- •Сутність та структура політичної системи
- •Функції і структура державної влади. Принцип поділу влади
- •Парламентаризм
- •Система пpезидентства
- •Форма правління
- •Форми державного устрою
- •Держава і місцеве самоврядування
- •Тема 7. Політика і право. Правова держава
- •Політика і право та їх співвідношення
- •Формування теорії правової держави
- •Правова і соціальна держава
- •Правосвідомість і правовий нігілізм
- •Тема 8. Політичні партії. Громадські організації та рухи в політичному житті суспільства
- •Генезис і сутність політичних партій
- •Партійні системи
- •Громадсько-політичні організації
- •Групи тиску. Лобізм
- •Тема 9. Політичні режими. Демократія як політичне явище
- •Поняття політичного режиму
- •Типи політичних режимів
- •Поняття демократії та її історичні форми
- •Принципи демократії
- •Демократичні процедури
- •Виборчі системи
- •Недоліки та небезпеки сучасної демократії
- •Тема 10. Політична діяльність та політичний розвиток
- •Політична діяльність
- •Політичний розвиток. Стабільність і конфлікти
- •Тема 11. Людина і політика
- •Політична соціалізація особистості
- •Людина і держава. Мотиви та характр політичної участі
- •Природні права особистості та їх реалізація
- •Тема 12. Політичні еліти і політичне лідерство
- •Керівні групи суспільства. Правлячі та політичні еліти
- •Теорії еліт
- •Типи еліт. Еліти і демократія
- •Витоки і сутність політичного лідерства
- •Форми особистої влади та природа культу особи
- •Тема 13. Феномен бюрократії та бюрократизму
- •Витоки і суть бюрократії та бюрократизму як соціальних явищ
- •Теорія бюрократії Макса Вебера
- •Основні шляхи боротьби з бюрократизмом
- •Тема 14. Соціально-етнічні спільності в політиці
- •Поняття етносу та етнічних спільностей
- •Нація і держава. Етнічний склад держав
- •Права народів. Форми національно-державного самовизначення
- •Розвиток національних відносин в сучасному світі. Міжнаціональні конфлікти та їх наслідки
- •Поняття націоналізму, патріотизму, шовінізму, інтернаціоналізму
- •Етнічний склад та проблеми міжнаціональних відносин в Україні. Законодавство про права національностей в Україні
- •Тема 15. Політика та релігія
- •Релігійний фактор у політиці
- •Церква і держава: типи і форми взаємин
- •Сучасні релігії та їх політична роль
- •Релігійні конфесії та взаємини держави і церкви в Україні
- •Тема 16. Політична свідомість і політична культура
- •Політична свідомість – її сутність, суб’єкти та функції
- •Рівні політичної свідомості
- •Засоби масової інформації та їх роль у формуванні політичної свідомості
- •Політична культура та її типи
- •Тема 17. Політичні доктрини сучасності
- •Ідеологія консерватизму та неоконсерватизму. Клерикалізм
- •Лібералізм та неолібералізм
- •Фашизм і неофашизм
- •Тема 18. Основні проблеми світової політики
- •Світова політика як система міжнародних відносин
- •Зовнішня політика: її сутність, форми, головне призначення та зв’язок з внутрішньою політикою
- •Проблема війни і миру в істоpії і сучасності
- •Особливості розвитку міжнародних відносин в другій половині хх ст. Зміни міжнародної ситуації і балансу сил у світі у 80-90 рр.
- •Актуальні проблеми світової політики
- •Зовнішня політика України
- •Тема 19. Політичні аспекти глобальних проблем людства
- •Поняття глобальних проблем та їх зміст
- •Екологічні проблеми України
Головні риси політичної думки Росії
Суспільній думці Росії притаманне те, що політична ідеологія, апологетика державного устрою здебільшого переважала над політичною наукою. Політична ідеологія Росії формувалась під значним впливом християнської церкви, зокрема, велику роль відіграла ідея “Москви – третього Риму”, висловлена монахом Філофеєм (кінець XV ст.), тобто Москви як єдиного православного царства, та московського царя як царя усіх православних (титул “боговенчаного царя” з обрядом помазання остаточно прийнятий Іваном ІV у 1547 р.). Поряд з апологетичним напрямком політичної думки розвивався опозиційний напрямок, який також не завжди об’єктивно підходив до політичних явищ. Так, вже у добу становлення Російської держави (XVІ ст.) теорії і практиці самовладної, необмеженої монархії (Іосіф Волоцький, Іван Грозний) протистояла ідеологія обмеженої, станової монархії (Андрій Курбський).
У ХVІІІ ст. в Росії формується ідеологія освіченого абсолютизму (Феофан Прокопович, В.Татищев). Започатковуються традиції державно-правової школи та створюються перші проекти конституційного устрою Росії (С.Десницький, Д.Фонвізін). Згодом О.Радищев висуває ідею республіки, яку відстоювали також деякі декабристи (П.Пестель). Слід зазначити, що політичним поглядам декабристів властиві певні протиріччя – поряд з вимогами захисту прав особистої свободи та законності суду в “Руській правді” Пестеля відкидається право створювати недержавні політичні об’єднання (хоча проект Конституції Н.Муравйова передбачає таке право, але він виступав за конституційну монархію); відкидається також навіть думка про можливість федеративного устрою Росії.
У ХІХ ст. виникають та набувають розвитку різні ідейно-політичні течії: теорія “офіційної народності” (“самодержавие, православие, народность” – С.Уваров), західництво (Т.Грановський, В.Белінський) та слов’янофільство (О.Хомяков, І.Киреєвський), утопічний соціалізм (О.Герцен, М.Чернишевський, П.Лавров) та анархізм (М.Бакунін, П.Кропоткін), нарешті – марксизм та більшовизм (Г.Плєханов, В.Ленін). Більшість ідей Леніна (про партію “нового типу”, про імперіалізм як вищу і останню стадію капіталізму та про його “слабку ланку”, про революційну ситуацію, про диктатуру пролетаріату та Ради як форму державного устрою та ін.) були фактично спробою пристосувати марксизм до російських умов і носили виразно ідеологізований характер.
Розвиток наукової політичної думки в Росії кінця XІX – початку XX ст. відбувався у двох головних напрямках. Представники політико-правової школи руського ліберального конституціоналізму (Б.Чичерін, П.Новгородцев, Б.Кістяківський) розвивали ідеї пріоритету прав людини, поділу влади, інші підстави правової держави. Політичні концепції російських релігійних філософів (Вол.Соловйов, М.Бердяєв, С.Франк, І.Ільїн та ін.) відрізняються твердженням про нерозривність етики та політики (політика має відштовхуватись від моральних цінностей, політику та державу слід розглядати з позицій християнської моралі, тобто ідеал – християнська політика та християнська держава); поєднанням цінностей лібералізму з цінностями консерватизму (свобода, солідарність та служіння – служіння державі у поєднанні зі служінням Богу); визначенням сутності держави як правової організації та принципів взаємин держави та суспільства, держави та особистості на підставі принципів природного права. Філософи стверджували самоцінність особистості та її свободу як основу світогляду, закликали до ненасильства й терпимості у політичних стосунках.
На жаль, після Жовтневої революції 1917 р. процес розвитку політичної науки був порушений. Визначні мислителі були у 1922 р. за наказом Леніна вислані з країни. Встановлення однопартійної системи, загальна ідеологізація суспільного життя деформували політичну науку. Лише останнім часом в Росії відбувається процес становлення та розвитку політології як науки.
Історія політичної науки свідчить, що її розвитку сприяє наявність прав та свобод громадян, законності, певної ступені відкритості суспільства для пошуку альтернативних форм його політичного устрою, для дискусій та обговорень, для демократії. В свою чергу політична наука сприяє вкоріненню цих умов. А в тій державі, де суспільні науки повинні переважно коментувати та виправдовувати політичні рішення, споруджувати загально-демократичний фасад для авторитарно-бюрократичної системи, немає місця ані для соціології, ані для соціальної психології, ані для політичної науки.