
- •Політологія як наука
- •Пpедмет політології
- •Політологія в системі наук, її структура та необхідність її вивчення
- •Функції політології
- •Методи політології
- •Становлення і pозвиток сучасної політології
- •Тема 2. Істоpія політичних теоpій
- •Політичні вчення Стародавнього світу
- •Головні риси політичної думки Росії
- •Тема 3. Головні етапи розвитку політичної думки України
- •Витоки та особливості української політичної думки
- •Політична думка в Україні доби Відродження та Просвітництва
- •Становлення національної політичної думки (кінець xvііі – хіх ст.)
- •Розвиток української політології у хх ст.
- •Тема 4. Політика як соціальне явище. Феномен влади
- •Політичне життя суспільства
- •Поняття політики та її функції
- •Поняття влади
- •Ознаки та прояви політичної влади
- •Суб’єкти та об’єкти політики і влади
- •Традиційні форми влади
- •Політика і мораль
- •Тема 5. Політика і економіка. Політика і соціальна сфера суспільства
- •Співвідношення політики та економіки
- •Ринкова та адміністративна моделі економічної політики
- •Основні механізми і функції держави в ринковій економіці
- •Поняття громадянського суспільства
- •Тема 6. Політична система. Держава як головний інструмент політичної влади
- •Сутність та структура політичної системи
- •Функції і структура державної влади. Принцип поділу влади
- •Парламентаризм
- •Система пpезидентства
- •Форма правління
- •Форми державного устрою
- •Держава і місцеве самоврядування
- •Тема 7. Політика і право. Правова держава
- •Політика і право та їх співвідношення
- •Формування теорії правової держави
- •Правова і соціальна держава
- •Правосвідомість і правовий нігілізм
- •Тема 8. Політичні партії. Громадські організації та рухи в політичному житті суспільства
- •Генезис і сутність політичних партій
- •Партійні системи
- •Громадсько-політичні організації
- •Групи тиску. Лобізм
- •Тема 9. Політичні режими. Демократія як політичне явище
- •Поняття політичного режиму
- •Типи політичних режимів
- •Поняття демократії та її історичні форми
- •Принципи демократії
- •Демократичні процедури
- •Виборчі системи
- •Недоліки та небезпеки сучасної демократії
- •Тема 10. Політична діяльність та політичний розвиток
- •Політична діяльність
- •Політичний розвиток. Стабільність і конфлікти
- •Тема 11. Людина і політика
- •Політична соціалізація особистості
- •Людина і держава. Мотиви та характр політичної участі
- •Природні права особистості та їх реалізація
- •Тема 12. Політичні еліти і політичне лідерство
- •Керівні групи суспільства. Правлячі та політичні еліти
- •Теорії еліт
- •Типи еліт. Еліти і демократія
- •Витоки і сутність політичного лідерства
- •Форми особистої влади та природа культу особи
- •Тема 13. Феномен бюрократії та бюрократизму
- •Витоки і суть бюрократії та бюрократизму як соціальних явищ
- •Теорія бюрократії Макса Вебера
- •Основні шляхи боротьби з бюрократизмом
- •Тема 14. Соціально-етнічні спільності в політиці
- •Поняття етносу та етнічних спільностей
- •Нація і держава. Етнічний склад держав
- •Права народів. Форми національно-державного самовизначення
- •Розвиток національних відносин в сучасному світі. Міжнаціональні конфлікти та їх наслідки
- •Поняття націоналізму, патріотизму, шовінізму, інтернаціоналізму
- •Етнічний склад та проблеми міжнаціональних відносин в Україні. Законодавство про права національностей в Україні
- •Тема 15. Політика та релігія
- •Релігійний фактор у політиці
- •Церква і держава: типи і форми взаємин
- •Сучасні релігії та їх політична роль
- •Релігійні конфесії та взаємини держави і церкви в Україні
- •Тема 16. Політична свідомість і політична культура
- •Політична свідомість – її сутність, суб’єкти та функції
- •Рівні політичної свідомості
- •Засоби масової інформації та їх роль у формуванні політичної свідомості
- •Політична культура та її типи
- •Тема 17. Політичні доктрини сучасності
- •Ідеологія консерватизму та неоконсерватизму. Клерикалізм
- •Лібералізм та неолібералізм
- •Фашизм і неофашизм
- •Тема 18. Основні проблеми світової політики
- •Світова політика як система міжнародних відносин
- •Зовнішня політика: її сутність, форми, головне призначення та зв’язок з внутрішньою політикою
- •Проблема війни і миру в істоpії і сучасності
- •Особливості розвитку міжнародних відносин в другій половині хх ст. Зміни міжнародної ситуації і балансу сил у світі у 80-90 рр.
- •Актуальні проблеми світової політики
- •Зовнішня політика України
- •Тема 19. Політичні аспекти глобальних проблем людства
- •Поняття глобальних проблем та їх зміст
- •Екологічні проблеми України
Політична культура та її типи
Термін “політична культура” був введений німецьким просвітником І.Г.Гердером ще у XVІІІ ст. Це культура політичного мислення і політичної діяльності, а також ступінь цивілізованості характеру і засобів функціонування політичних інститутів, організації всього політичного життя. Це накопичений досвід політичного мислення та дій. Політична культура включає в себе не всю політичну свідомість і політичну поведінку, а лише те усталене, типове, що характерне для політичного життя суспільства, для політичної свідомості і поведінки основної маси населення, словом, те, що ввійшло у звичку.
Предметне вивчення цього явища започаткували в 50-х роках американські вчені Г.Алмонд і С.Верба. Зокрема, Г.Алмонд розглядає політичну культуру як сукупність позицій, цінностей і зразків поведінки, що стосуються взаємини влади і громадян, як сукупність політичних орієнтацій відносно політичної системи та її частин і ставлення до власної ролі в цій системі. Зокрема, індивідуальні орієнтації містять в собі такі елементи:
• пізнавальна орієнтація – істинне або хибне знання про політичні об’єкти та ідеї;
• ефективна орієнтація – почуття зв’язку, залученості, протидії і т.і. стосовно політичних об’єктів;
• оціночна орієнтація – судження та думка про політичні об’єкти, які потребують застосування оціночних критеріїв.
Інакше кажучі, до політичної культури відносяться:
• знання політики, фактів, зацікавленість ними;
• оцінка політичних явищ, того, як має здійснюватись політична влада;
• емоційний бік політичних позицій;
• визнання зразків політичної поведінки, які визначають, як в даному суспільстві можна і треба діяти.
Необхідно розрізняти політичну культуру індивідуальну, групову, суспільну. Політична культура виконує певні важливі функції в житті суспільства, а саме: політичне забезпечення реалізації національних і класових інтересів; засвоєння і перетворення політичних відносин в інтересах певних соціальних сил; нормативно-регулятивна функція; виховна функція; комунікативна функція, тобто форма зв’язку громадянина з політичною системою; прогностична функція.
В політичній науці існують досить різноманітні типології політичної культури. Так, Алмонд і Верба розрізняють такі типи культури: патріархальний (провінційний), підданський, активістський, а також інтегрований – “культуру громадянськості”. Застосування різних критеріїв до типологізації політичної культури представлено у таблиці:
параметр |
типи політичної культури |
геополітичний |
західна, східна, маргінальна |
відкритість-закритість |
інтровертивна, екстравертивна |
ідеологічний |
капіталістична, соціалістична, націоналістична, плюралістична |
ступінь інтегрованості індивіда |
індивідуалістична, колективістська |
політична соціалізація |
провінційна, діяльнісна, маргінальна |
ступінь демократизму |
тоталітарна, авторитарна, демократична |
форма правління |
монархічна, республіканська |
розвиненість політичних структур |
допартійна, монопартійна, багатопартійна |
тип поведінки |
конфронтаційна, консенсусна |
Окремо слід сказати про громадянську культуру. Це різновид політичної культури, її вищий щабель. Вона передбачає, що суб’єкти політичного процесу в своїй діяльності керуються насамперед інтересами всього суспільства і саме йому підпорядковують свої часткові, корпоративні цілі, що дії цих суб’єктів спрямовуються на дотримання громадянського консенсусу і здійснюються в межах правової держави. Можна вважати, що це політична культура громадянського суспільства, яка передбачає єдність громадянських прав і обов’язків. Громадянська культура визначається не тільки правовими, а й етичними (моральними) чинниками політичної діяльності.
В аналізі політичної культури суспільства важливу роль відіграє національна складова – національний характер. Національні особливості створюють неповторну індивідуальність навіть однотипних політичних систем. Саме різноманітність культур у часі і просторі пояснює, чому деякі політичні системи, які відповідають одним умовам, виявляються неефективними в інших умовах, чому політичні дії, ефективні стосовно одних народів, не є результативними для інших, У зв’язку з цим особливого значення набувають відмінності, які випливають зі своєрідності національних культур. Досвід політичного розвитку засвідчує, що національний характер істотно позначається на політичній поведінці того або іншого народу в різних життєвих ситуаціях, на його політичній культурі. Наприклад, політичній культурі українського народу, на думку багатьох дослідників, притаманні західницька орієнтація, демократизм, толерантність, екстравертизм, тобто відкритість іншим культурам, але й індивідуалізм – хуторянство, висока емоційність, провінціалізм, конформізм.