2. Система господарського права.

Як навчальну та наукову дисципліну "Господарське право" за змістом основних питань, що становлять предмет вивчення, переважна більшість юристів-науковців умовно поділяє на загальну та особливу частини.

Загальна частина включає загальні положення про господарське право (поняття господарського права, господарські правовідносини, господарське законодавство, суб'єкти господарських правовідносин, майнову основу господарювання тощо).

Особлива частина розкриває зміст та особливості правового регулювання окремих видів господарських відносин (правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності, спеціальні режими господарювання, правове регулювання цін та ціноутворення, правове регулювання господарсько-торговельної діяльності, правове регулювання біржової торгівлі, правове регулювання комерційного посередництва, правове регулювання діяльності транспорту, правове регулювання капітального будівництва, правове регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності, правове регулювання банківської діяльності, правове регулювання страхової діяльності, правове регулювання аудиторської діяльності, правове регулювання комерційної концесії тощо).

2. Поняття та ознаки господарського законодавства.

Господарське законодавство — це сукупність нормативно-правових актів і правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здій­снення господарської діяльності та керівництва (в т. ч. організації) такою діяльністю.

Ознаки господарського законодавства України;

• значна розгалуженість і наявність великої кількості нормативних актів; цьому є об'єктивні (динамізм і складність господарського життя і відповідно — правового регулювання) та суб'єктивні (не­достатня увага до упорядкування господарського законодавства й численні експерименти у сфері економіки, кожен з яких потребує спеціального правового забезпечення) причини;

• перевага в господарському законодавстві комплексних норматив­них актів, що містять норми різних галузей права (господарського, цивільного, фінансового, трудового тощо), які стосуються одного предмета правового регулювання — страхування (Закон України «Про страхування»), інвестування (Закон України «Про інвестицій­ну діяльність»), господарських товариств (Закон України «Про гос­подарські товариства») та ін.;

• кодифікованість господарського законодавства, єдиним стрижнем якого є прийнятий 16.01.2003 Господарський кодекс України;

• наявність у господарському законодавстві значної кількості норма­тивних актів обмеженої сфери дії — відомчих, регіональних, ло­кальних;

• поєднання з комерційним правом інших країн та міжнародними до­говорами з господарських питань.

2. Господарсько-правові норми та їх особливості.

Господарсько-правові норми — це встановлені компетентними органа­ми в офіційному порядку і зафіксовані у спеціальних правових документах індивідуально не персоніфіковані правила у сфері господарювання.

Основні ознаки нормативного акта господарського законодавства:

1) за змістом нормативний акт є офіційним джерелом правової інфор­мації про чинні норми права у сфері господарської діяльності;

2) за формою нормативний акт — це юридично-технічна форма вста­новлення, опублікування і застосування норм господарського права;

3) встановлюються державою та забезпечуються державним примусом;

4) покладають на суб'єкта господарських відносин певні права та обов'язки;

5) встановлюють певні правила поведінки, приписи щодо їх викорис­тання та виконання усіма суб'єктами господарських правовідносин.

Основні види господарсько-правових норм:

За структурою норми є:

і. Норми з традиційною структурою (гіпотеза, диспозиція і санкція).

2. Норми з неповною структурою:

- норми-заборони (наприклад, заборона здійснення підприємницької діяльності органам державної влади та органам місцевого самовря­дування (ч. 4 ст. 43 ГК України), а також посадовим особам цих ор­ганів (ч. 2 ст. 64 Конституції України; ч. 4 ст. 43 ГК України);

- норми-принципи (загальні принципи господарювання — ст. 6 Господарського кодексу України; принцип свободи підприємниць­кої діяльності — ст. 44 ГК України; принципи зовнішньоеконо­мічної діяльності — ст. 2 Закону «Про зовнішньоекономічну ді­яльність» від 16.04.1991; принципи приватизації державного май­на — ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992);

- норми-визначення (більшість прийнятих законів мають спеціальну статтю «Визначення термінів», в якій розкривається зміст основних термінів, що застосовуються у відповідному законі);

- компетенційні норми (наприклад, про компетенцію: Антимонопольного комітету — статті 7-8 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993, Національного банку України —-статті 6, 7, 9, 15, 19 Закону України від 20.05.2000 «Про Національний банк України», інститутів спіль­ного інвестування — Закон України від 15.03.2001 «Про інститу­ти спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди» (зокрема, ст. 4), страхових організацій — Закон України від 07.03.1996 «Про страхування» та ін.);

- техніко-економічні норми (визначають порядок здійснення пев­них технологічних процесів, параметри і вихідні величини госпо­дарської діяльності: норми амортизаційних відрахувань, державні стандарти, державні будівельні норми та правила, технічні умови тощо);

- норми-рекомендації (орієнтують суб'єктів господарювання на бажа­ну для суспільства (держави) поведінку у сфері господарювання): примірні статути, примірні договори тощо.