2. Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом, для степового типу ґрунтоутворення (за н.А.Качинським)

Назва гранулометричного складу	Вміст гранулометричних елементів, %
	< 0,01 мм	> 0,01 мм
Пісок рихлий	0-5	100-95
Пісок зв’язаний	5-10	95-90
Супісок	10-20	90-80
Суглинок легкий	20-30	80-70
Суглинок середній	30-45	70-55
Суглинок важкий	45-60	55-40
Глина легка	60-75	40-25
Глина середня	75-85	25-15
Глина важка	> 85	< 15

За гранулометричним складом ґрунти розділяються на легкі (піщані, супіщані), середні (суглинисті) та важкі (глинисті). Такий розподіл базується на питомому опору ґрунту ґрунтообробним знаряддям, на легких він становить 0,2-0,3 г/см², важких - 0,6-0,7 г/см², тобто глинисті ґрунти обробляються “важче”, ніж піщані.

Знання гранулометричного складу ґрунту дозволяє в деякій мірі характеризувати властивості ґрунту та його родючість. Найбільш цінними, з агрономічної точки зору, являються ґрунти, які містять приблизно однакову кількість “фізичного” піску та “фізичної” глини або це будуть ґрунти середньо- і важкосуглинкового гранулометричного складу.

Ґрунти середньо- і важкосуглинкового гранулометричного складу мають сприятливий водно-повітряний режим, помірно-швидке поглинання вологи,, добру вологоємкість, знижене фізичне непродуктивне випарування вологи, середньосуглиинкові ґрунти мають провальну фільтрацію, волога не застоюється, досить тривалий період фізичної стиглості. На півдні, у зоні сухого Степу, більш високу агрономічну цінність мають важкі глинисті ґрунти: добра структура, більш вологоємні, рослини відносно краще протистоять засусі.

Гранулометричний склад ураховується при проведенні зрошення по борознам, на легких ґрунтах борозни розташовують з меншою відстанню між їх осями, ніж на ґрунтах важкого гранулометричного складу. Планування системи добрив сільськогосподарських культур (строки внесення та норми добрив) також проводиться у відповідності з гранулометричним складом ґрунту: на важких ґрунтах мінеральні добрива можна вносити восени під оранку, на легких ­– доцільніше вносити весною під передпосівну культивацію ґрунту, доза добрив на важких, як правило, менша ніж на легких. Від гранулометричного складу ґрунту залежать строки початку весняно-польових робіт: раніше приступають до обробітку легких ґрунтів – вони дозрівають раніше; глибина висіву насіння сільськогосподарських культур: на легких ґрунтах глибина заробки насіння більша.

Гранулометричний склад ґрунт враховують при розміщенні сільськогосподарських культур, за даними В.Ф.Валькова (1986) на ґрунтах піщаного та супіщаного гранскладів слід надавати перевагу житу, картоплі, кавунам, диням, гарбузам, еспарцету, люцерні жовтій, на середньо- і легкосуглинкових: сорго, овесу, просу, житу, гречці, ячменю, сої, соняшнику, квасолі, гороху, картоплі, черешні, яблуні, винограду, грецькому горіху, на структурних важкосуглинкових і глинистих: пшениці, ячменю, кукурудзі, житу, сої, соняшнику, квасолі, цукровим бурякам, сливі, вишні, абрикосу, грецькому горіху, малоструктурним і змитим важкосуглинковим і глинистим: рису, кукурудзі, люцерні, сливі, вишні, буркуну.

Процеси вітрової ерозії (Полупан, 1987) на супіщаних ґрунтах розпочинаються при швидкості вітру 3-4, легкосуглинкових – 4-6, важкосуглинкових – 5-7, глинистих – 7-9 м/с.

Кількісне визначення вмісту в ґрунті гранулометричних фракцій називають гранулометричним аналізом. Існує декілька методів визначення гранулометричного складу, в їх основу покладені різні принципи. В польових умовах його визначають візуально та на дотик. До лабораторних методів відносяться, просіювання на ситах, відмулювання в проточній та стоячій воді, ареометричний метод (зміна щільності суспензії за рахунок осідання взмулених частинок), центрифугування, розділення частинок сухого ґрунту в струмені повітря, метод піпетки та інші.