Перевірочне титрування

5. У немірну колбу, в якій містяться останні порції фільтрату, добавляють1 мл аміачного буферу і невелика кількість індикатора хромогену чорного. Індикатор беруть на кінчику шпателя. Вміст колби титрують 0,02 н розчином трилону-Б до переходу бузкового кольору в синій з зеленуватим відтінком.

При цьому кількість розчину трилону-Б, яке пішло на перевірочне титрування (кол. 1 табл.) поділяють на 2. Кількість поділеного розчину враховується при визначенні Са²⁺ та суми Са²⁺ і Мg²⁺.

Визначення суми поглинутих Са²⁺ і Мg²⁺

6. В одну з колб (на 250 мл), в якій до 50 мл фільтрату добавлено 50 мл води, доливають 2,5 мл аміачного буферу і невелика кількість індикатора хромогену чорного. Розчин титрується 0,02 н розчином трилону-Б до переходу бузкового кольору в синюватий з зеленим відтінком, кол. 2 табл.

Вміст Ca+Mg у мг-экв. на 100 г ґрунту (кол. 7 табл.) обчислюють за формулою:

,

де:

а - число мл трилону-Б, витраченого на титрування суми Ca+Mg;

в - число мл трилону-Б, витраченого на перевірочне титрування;

N - нормальність трилону-Б(0,02 н.);

100 - коефіцієнт для перерахунку на 100 г ґрунту;

К - коефіцієнт гігроскопічності (1,03);

С - наважка ґрунту, взята для аналізу.

ПРИМІТКА: у зв'язку з тим, що фільтрат був розділений на дві рівні частини, наважка ґрунту при розрахунках також поділяється на 2 (звідси 1/2 С).

Визначення поглинутого Са²⁺

7. В другу колбу, в якій до 50 мл фільтрату додано 50 мл води, добавляють 2 мл 2 н розчину NaOH і невелику кількість індикатора мурексиду. Вміст колби титрують 0,02н розчином трилону-Б до переходу яскраво-рожевого кольору в бузковий, кол. 3 табл.

Якщо аналіз проведений вірно, то при визначенні поглинутого Са²⁺ витрачається на 2-3 мл менше трилону-Б, ніж при визначенні суми Са²⁺ і Mg²⁺.

Кількість поглинутого Са²⁺ в мг-экв на 100 г ґрунту розраховують за тією ж формулою, що й при визначенні суми Ca²⁺+Mg²⁺, кол.8,табл.

Вміст поглинутого Mg²⁺ (кол. 9 табл.) розраховується за різницею між сумою Ca²⁺+Mg²⁺ і Са²⁺.

Дані заносяться в таблицю:

К-сть мл трилону-Б, витрач. на перевірочне тинрування	К-сть мл трилону-Б, вмтрач.на титрування Ca2++ Mg2+	К-сть мл трилону-Б, витрач .на титрування Ca2+	№ трилону-Б	КГ	Наважка ґрунту,г	Ca2++Mg2+ у мг- екв.на 100 г ґрунту	Ca2+ в мг – екв.на 100г ґрунту	Mg2+ в мг – екв.на 100г ґрунту
1	2	3	4	5	6	7	8	9
			0,02	1,03	0,5

Висновок. Вказують на вміст катіонів Са²⁺ та Мg²⁺, визначають співвідношення між ними та дають оцінку фізичним властивостям ґрунту.

Лабораторна робота 9 аналіз водної витяжки ґрунтУ

Частина рідкої фази ґрунту, що знаходиться у вільному стані і заповнює капілярні і некапілярні пори в ґрунті, називається ґрунтовим розчином. За складом і концентрацією ґрунтового розчину всі ґрунти можна розділити на дві групи – незасолені і засолені.

У незасолених ґрунтах концентрація ґрунтового розчину невелика. В його мінеральній часині домінують бікарбонати (в основному кальцію), в дуже незначній кількості присутні нітрати, сульфати і фосфати. Органічна частина розчину складається із водорозчинних гумусових кислот і проміжних продуктів розкладу органічних залишків.

У засолених ґрунтах концентрація ґрунтового розчину висока, а склад визначається складом солей, що засолюють ґрунт. Мінеральна частина розчину в цих ґрунтах звичайно представлена хлоридами, сульфатами, а також бікарбонатами лужних і лужноземельних катіонів і карбонатом натрію. В органічній частині ґрунтового розчину, яка звичайно значно менша мінеральної (виключення складають гумусовані горизонти солонців), переважають гумусові кислоти та їх солі.

Хімічний склад ґрунтового розчину, його реакцію і концентрацію вивчають методом водної витяжки, який являється умовним і дає лише якісну уяву про склад ґрунтового розчину і його концентрацію.

Аналіз водної витяжки ґрунту також широко застосовують для характеристики засолених ґрунтів і вирішення теоретичних і практичних питань їх меліорації.

Результати визначення вмісту катіонів і аніонів у водній витяжці представляють у вигляді процентів і міліграм-еквівалентах на 100 г ґрунту. В останньому випадку можливо оцінити роль окремих катіонів і аніонів в складі легкорозчинних солей і встановити розрахунковим шляхом їх склад.

Засоленими вважаються ґрунти, в яких вміст водорозчинних солей, або величина сухого (щільного) залишку перевищує 0,2-0,3%. Виділяють наступні ступені засолення ґрунтів:

Ступінь засолення	Незасолені	Слабозасолені	Середньозасолені	Сильнозасолені	Солончаки
Вміст солей, %	< 0,30	0,30-0,50	0,50-1,0	1,0-2,0	2,0-4,0

Легкорозчинні солі засолених ґрунтів за ступенем їх шкідливості для рослин (за В.А.Ковдою) розташовані в наступному порядку:

Na₂CO₃ > NaHCO₃ > NaCl > CaCl₂ > Na₂SO₄ > MgCl₂ >MgSO₄.

У водній витяжці визначають:

• сухий (щільний) залишок;

• вміст HCO₃ ^-;

• вміст SO₄^2-;

• вміст Cl^-.

Ступінь засолення ґрунту оцінюють за табл. 21. Для цього концентрацію токсичних іонів представляють у процентах від маси ґрунту, помножив на величину міліграм-еквівалента токсичного іону.