
- •Міністерство аграрної політики та продовольства України
- •Робочий зошит
- •Відбір і підготовка зразків ґрунту до аналізу
- •Лабораторна робота 1 Визначення гранулометричного складу ґрунту
- •Класифікація фракцій гранулометричних елементів (за н.А. Качинським)
- •Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом, для степового типу ґрунтоутворення (за н.А.Качинським)
- •Визначення гранулометричного складу ґрунту методом піпетки (модифікація н.А.Качинського)
- •Підготовка ґрунту до аналізу
- •Визначення вмісту фракцій гранулометричних елементів
- •4. Результати гранулометричного аналізу ґрунту
- •Візуальне визначення гранулометричного складу ґрунту
- •5. Визначення гранулометричного складу сухим методом
- •6. Визначення гранулометричного складу ґрунту мокрим методом
- •7. Результати визначення гранулометричного складу ґрунту візуальними методами
- •Лабораторна робота 2 Визначення щільності ґрунту
- •7. Оптимальні показники щільності для ґрунтів різного гранскладу (а.Г.Бондарєв, 1985)
- •Визначення щільності ґрунту методом парафінування
- •1. Визначення вологості ґрунту
- •9. Визначення вологості ґрунту
- •Визначення щільності ґрунту
- •10. Визначення щільності ґрунту
- •11. Оцінка щільності орного шару ґрунту (Кузнєцова, 1979)
- •Лабораторна робота 3 Визначення щільності твердої фази ґрунту
- •Визначення щільності твердої фази ґрунту пікнометричним методом
- •12. Визначення твердої фази ґрунту
- •13. Оцінка загальної пористості ґрунтів (за н.А.Качинським)
- •Лабораторна робота 5 Визначення вмісту гігроскопічної і максимальної гігроскопічної вологи ґрунтУ
- •14. Максимальна гігроскопічність ґрунтів середньої гумусності (2-5%)
- •Розрахунки запасів вологи Лабораторна робота 6 Визначення водостійкості структури ґрунтУ
- •Сухе просіювання
- •16. Результати сухого просіювання ґрунту
- •2. Мокре просіювання
- •17. Результати “мокрого” просіювання ґрунту
- •18. Оцінка структурного стану ґрунту (с.І.Долгов, п.У.Бахтін)
- •Лабораторна робота 7 Визначення вмісту гумусу (об'ємний хромовий метод і . В. Тюрина)
- •Вміст гумусу у чорноземах різного гранулометричного складу (за м.О.Бекаревичем)
- •20. Параметри вмісту і запасів гумусу в ґрунтах
- •Лабораторна робота 8 визначення обмінних катіонів кальцію та магнію трилонометричним методом
- •Перевірочне титрування
- •Лабораторна робота 9 аналіз водної витяжки ґрунтУ
- •21. Класифікація ґрунтів за ступенем засолення (за в.А.Ковдою, в.В.Єгоровим та інш., 1973)
- •Приготування водної витяжки
- •Визначення величини сухого залишку
- •Визначення загальної лужності
- •Визначення хлор-іону
- •Визначення сульфат-іону
Лабораторна робота 8 визначення обмінних катіонів кальцію та магнію трилонометричним методом
Ґрунтові колоїди, завдяки великій сумарній поверхні і наявності електричного заряду, здатні поглинати з ґрунтового розчину іони, катіони й аніони. Переважна частина мінеральних і всі органічні колоїди мають негативний заряд, тому поглинаються в основному катіони.
Катіони, що знаходяться у ввібраному стані і які здатні вступати в обмінні реакції з катіонами ґрунтового розчину, називаються обмінними чи поглиненими.
До обмінних катіонів відносяться Ca2+, Мg2+, Fe 3+, Al3+, Na+, NH4+, H+, K+.
Кількість катіонів, яку може ввібрати ґрунт, називається ємністю вбирання, або ємністю обміну.
Сукупність колоїдів ґрунту разом з поглинутими катіонами .прийнято називати (по К. К. Гедройцю) ґрунтовим вбирним комплексом (скорочено ГВК)
Від складу ввібраних катіонів і від їх співвідношення залежать властивості ґрунту і його родючість. Вони дають можливість більш ретельно підійти до рішення питання що до необхідності проведення вапнування кислих та гіпсування лужних ґрунтів.
Двовалентні катіони кальцію і магнію (Ca2+, Мg2+ ) спричиняють коагуляцію ґрунтових колоїдів, сприяють утворенню агрономічно цінної структури.
Одновалентні катіони (Na+, NH4+, H+, K+) пептизують ґрунтові колоїди, не сприяють утворенню структури ґрунту, призводять до погіршення фізико-механічних і водно-фізичних властивостей ґрунту.
Ґрунти, в яких до 25% ємності вбирання припадає на Н+ і Аl3+ (75% на Са2+ і Мg2+ ), вважають насиченими основами. До них відносяться чорноземи, каштанові ґрунти і сіроземи.
Якщо іони водню і алюмінію становлять понад 25% ємності вбирання, то це свідчить про те, що ці ґрунти ненасичені основами. До них відносяться дерново-підзолисті, болотні ґрунти та червоноземи.
Ґрунти, в яких вбирний комплекс насичений на 15-20% і більше Na+ , називаються солонцями.
Як кількість окремих катіонів, так і ємність поглинання виражаються в міліграм-еквівалентах (мг-экв.) на 100 г ґрунту. Величина ємності поглинання вказує на кількість колоїдів у ґрунті і коливається в межах від 5-10 ( у сірих опідзолених легкосуглинкових ґрунтах), до 50-60 мг-экв (в чорноземах).
За співвідношення Са2+/Мg2+ можливо дати оцінку фізичним властивостям ґрунту, якщо співвідношення менше 1 – властивості незадовільні, 3-4 – задовільні, більше 4 – добрі.
Визначення ввібраних катіонів засноване на здатності поглинених катіонів витіснятися яким-небудь іншими катіонами, що знаходяться в ґрунтовому розчині або ж введеними в розчин.
Хід аналізу
1. На аналітичних терезах беруть наважку ґрунту 1 г, просіяного через сито з діаметром отворів 0,25 мм і переносять на складчастий беззольний фільтр. Фільтр розміщають на лійці з дренажем (бите скло). Потім лійка вставляється в мірну колбу на 100 мл і наважка ґрунту промивається 1 н розчином хлористого натрію (NaCI) з pН 7-7,2.
2. Промивання продовжується до наповнення колби фільтратом до мітки. При промиванні ґрунту розчином NaCI відбувається витіснення увібраних катіонів Са2+ та Мg2+ і заміна їх катіонами Na+. У розчині витіснені катіони будуть знаходитися у вигляді хлоридів:
3. Після цього лійка з ґрунтом поміщається в іншу колбу і ґрунт промивається розчином NaCI доти, поки не збереться 40-50 мл фільтрату. Цей фільтрат використовується для перевірки на повноту витіснення Са2+ і Mg2+.
4. Фільтрат, який знаходиться в мірній колбі на 100 мл треба обережно сколотити, поділити на дві частини по 50 мл і перенести в колби ємністю по 250 мл для подальшого титрування. При цьому в обидві колби з фільтратом додається по 50 мл дистильованої води. В одній колбі визначається поглинений Са2+, а в другій - сума Са2+ і Mg2+.
Визначення засноване на здатності Трилону-Б, (звідси і метод називається трилонометричним) утворювати з іонами Са2+ і Mg2+ міцні комплексні сполуки, які можуть розчинятися у воді.