Принцип негайної дії означає, що будь-який закон (нпа) поширює свою дію на відносини, що виникли після початку його дії.
Принцип зворотної сили означає, що новий закон поширює свою дію на відносини, що виникли до початку його дії.
Принцип переживання старого закону означає, що відносини, що виникли за дії «старого» закону та стали предметом юридичної кваліфікації за дії нового закону, оцінюються за «старим» законом.
2. Контрольні питання для самоперевірки знань з теми
1. Визначте співвідношення змісту, сутності та форми права.
2. Визначте відмінність у розумінні джерела права в матеріальному та формально-юридичному сенсі.
3. У чому полягає дуалістичне значення (роль) нормативно-правового акту (з погляду забезпечення системності права та у зв'язку із забезпеченням регулювання суспільних відносин)?
4. Наведіть відмінності між звичаєвими нормами та правовим звичаєм.
5. Виходячи зі значення юридичного прецеденту, визначте роль правозастосовчої (судової) практики в регулюванні (у тому числі його характері) суспільних відносин.
6. Визначте характер і особливості волевиявлення суб'єктів правотворчості при прийнятті нормативного договору.
7. Наведіть відмінності між міжнародною угодою як різновидом нормативного договору та міжнародною угодою як індивідуально-правовим актом.
8. Визначте відмінності між нормативно-правовим актом і актом тлумачення права.
9. Встановіть відмінності зворотної сили закону від переживання старого закону.
10. Визначте розходження в межах дії в часі закону та підзаконного акту.
Правотворчість і систематизація в праві
1. Схеми та визначення
Правотворчість – юридична діяльність компетентних (уповноважених) органів і організацій щодо прийняття правових норм.
Юридична (законодавча) техніка – це погоджена сукупність юридичних термінів, конструкцій і презумпцій, а також способів систематизації правових норм, які використовуються у правотворчості (складанні будь-яких юридичних текстів).
Юридичний термін1 – це поняття, що має в праві конкретно визначений зміст (нерідко відмінний від їх загальновживаного значення).
Юридичні конструкції – це словосполучення (фраза і т.д.), що включає два або більше терміни і представляє в силу цього (поєднання термінів) конкретно визначений зміст.
Юридичні фікції – це юридичне визнання відомого існуючого факту неіснуючим або, навпаки, неіснуючого факту існуючим.
Юридичні презумпції – це припущення про що-небудь, що має юридичне значення й вимагає доказів про наявність або відсутність у процесі реалізації (застосування) права.
Систематизація – це діяльність щодо об'єднання правових норм у єдину, цілісну, внутрішньо погоджену систему на основі спеціально встановлених ознак (критеріїв).
Кодифікація – діяльність компетентних органів щодо прийняття правових норм за допомогою їх об'єднання у спеціальні правові (кодифікаційні) нормативно-правові акти:
об'єднання норм здійснюється на основі предмету та методу правового регулювання;
результатом кодифікації завжди є новий нормативно-правовий акт;
кодифікація може бути тільки офіційною.
Інкорпорація – діяльність офіційних органів і приватних осіб щодо об'єднання правових норм у єдині інкорпоровані акти (збірники) на основі певних критеріїв (предметного, системно-предметного, хронологічного, алфавітного та ін.):
мета інкорпорації - забезпечення впорядкованого стану законодавства;
інкорпорація не пов'язана з переробкою правових норм і зміною змісту правового регулювання;
інкорпорація припускає об'єднання норм такого змісту, що вони мали спочатку та придбали в результаті офіційних (законодавчих) змін (поєднуються, таким чином, всі прийняті редакції відповідної норми з відповідного питання);
генеральна інкорпорація припускає об'єднання всіх прийнятих у державі правових норм (напр., звід законів держави);
звичайна (приватна) інкорпорація припускає об'єднання норм, що стосується певної сфери регулювання (напр., корпоративне законодавство).
Консолідація як різновид інкорпорації характеризується тими ж ознаками, але на відміну від інкорпорації завжди пов'язана з об'єднанням діючих норм (консолідуються норми такого змісту, що вони мають з урахуванням всіх офіційних змін на момент консолідації):
офіційна консолідація здійснюється уповноваженими органами, відповідальними за достовірність змісту (тексту) консолідуємих норм;
неофіційна консолідація здійснюється організаціями та приватними особами з їх ініціативи і має довідковий характер.
Журнальний облік передбачає ведення журналів, у яких у хронологічному або предметному порядку фіксується вся нормативна інформація.
Картотечний облік передбачає фіксацію нормативної інформації на окремих картках, які зберігаються в картотеці в алфавітному, хронологічному або предметному порядку.
Ведення контрольних текстів НПА передбачає внесення в контрольний екземпляр нормативно-правового акту всіх змін і доповнень, що забезпечує повноту та достовірність правової інформації станом на дату пошуку.
Автоматизований облік передбачає фіксацію нормативної інформації в пам'яті ЕОМ на основі автоматизованих інформаційно-пошукових систем, що забезпечують ефективне знаходження та використання правової інформації.