2. Контрольні питання для самоперевірки знань з теми
1. Назвіть основні ознаки, що характеризують додержавне суспільство.
2. Визначте відмінні риси матріархату від патріархату.
3. Визначте поняття роду.
4. Що таке екзогамія? Яке її значення для розвитку людського суспільства.
5. Які два етапи в історії суспільства до виникнення держави виділяв Л.Г. Морган?
6. Що визначало розвиток економіки в додержавному суспільстві?
7. Яке значення великих суспільних розподілів праці для розвитку людського суспільства?
8. Який характер влади, що здійснювалася в первісному суспільстві?
9. Назвіть основні риси звичаїв, що регулювали відносини в додержавному суспільстві.
10. Визначте історичні способи формування права.
11. Які особливості західного та східного способів появи держави?
12. Які основні причини появи держави?
13. Назвіть основні теорії походження держави і права. Дайте їх порівняльну характеристику.
14. Яка послідовність етапів появи держави відповідно до класової теорії?
Право в системі соціального регулювання відносин у суспільстві
1. Схеми та визначення
Система соціального регулювання – сукупність взаємодіючих регуляторів поведінки суб'єктів суспільних відносин (економічних, політичних, моральних, корпоративних, правових, конфесіональних та ін.)
Нормативне регулювання – це впорядкування відносин на основі спеціально встановлених або об'єктивно сформованих і загальновизнаних правил поведінки (норм).
Індивідуальне регулювання – це впорядкування відносин на основі спеціально для даного випадку (ad hoc) прийнятого рішення.
Піднормативне регулювання – це впорядкування відносин за допомогою вирішення конкретних справ (оцінки фактів реального життя), здійснюється відповідно до норми, маючи при цьому індивідуальний характер.
Система нормативного регулювання – сукупність соціальних і технічних регуляторів, що забезпечують упорядкованість відносин людей.
Соціальні норми – соціально та економічно обумовлені правила загального характеру, що регулюють відносини між людьми, соціальними групами, організаціями.
Технічні норми – правила, що регулюють відносини людей до природи.
Інтерес у праві виступає як реальна спонукаюча причина, що обумовлює мотивацію поведінки згідно або всупереч правилам, що містяться в юридичних нормах, спрямованих на впорядкування суспільних відносин.
Воля в праві означає вільне усвідомлення і його виявлення за допомогою закріплення правил поведінки в юридичних нормах, а також вільне усвідомлення і слідування (або відступ) цим правилам. При цьому право, як результат узгодження індивідуальних воль, в остаточному підсумку закріплює волю держави (суб'єкта правотворчості).
Справедливість у праві виражає принцип: «Права одного суб'єкта закінчуються там, де починаються права інших суб'єктів» і означає вимогу належної, обумовленої поданнями про права людини, поведінки всіх суб'єктів суспільного життя (громадян, держави і т.д.).
Гуманізм у праві виражається у визнанні людини в якості вищої соціальної цінності та нормативному закріпленні реальних механізмів реалізації і захисту його прав і свобод.
Існуюче в праві виражається, по-перше, у закріпленні правом прав і свобод (можливої поведінки) суб'єктів суспільних відносин, і, по-друге, у сприйнятті права як реального регулятора відносин у суспільстві (право як воно є).
Належне в праві виражається, по-перше, у закріпленні правом обов'язків (належної поведінки) суб'єктів суспільних відносин, і, по-друге, у сприйнятті права як ідеалу регулювання відносин у суспільстві (право, яким воно повинно бути).
Об'єктивне право – система офіційно виражених і визнаних у суспільстві правил (регуляторів), які охороняються державою, згідно з якими поведінка членів суспільства оцінюється як правомірна або неправомірна.
Суб'єктивні права – система закріплених в об'єктивному праві дозволів (можливостей) здійснення відповідної поведінки, результатом якої є придбання (досягнення) матеріальних і/або нематеріальних благ.
Юридичні обов'язки – система закріплених в об'єктивному праві приписів (необхідностей, зобов’язань) здійснення певної поведінки, що забезпечує реалізацію суб'єктивних прав.
Правові принципи, дефініції і т.д. – система закріплених в об'єктивному праві основ, визначень і т.п., що забезпечують дію права як регулятора поведінки.
Взаємодію права і держави виражають три концепції:
1) етатична – держава визначає право, домінує над ним;
2) функціональна – держава охороняє право, право закріплює державу як таку;
3) природньо-правова (моральна) – право закріплює державу як таку, домінує в суспільстві та захищає його від свавілля державної «машини».
Взаємодія права і економіки виражається в соціально-економічній обумовленості права та у вторинному впливі права на економіку.
Взаємодія права та політики припускає первинність права стосовно здійснення політичної діяльності в суспільстві.
Системність означає внутрішньо погоджену єдність всієї сукупності правових норм даної держави.
Логічна структурованість виражається внутрішньою будовою системи права (галузі права, інститути права і т.д.).
Нормативність виражає зовнішній і внутрішній вигляд права, його визначеність як системи правил – норм.
Соціально-політична стабільність припускає незмінність права з погляду загальнолюдських цінностей і моральних принципів.
Динамізм виражає «гнучкість» і досконалість права як регулятора суспільних відносин.
Забезпеченість державним примусом означає, що право охороняється державою і правопорушення тягне застосування примусових заходів.
Функції права – це основні напрямки його впливу на суспільні відносини, обумовлені сутністю та соціальною цінністю права в суспільстві.
Функція громадянської згоди полягає в регулюванні правом суспільних відносин у повній відповідності з досягнутими в ході історичного розвитку суспільства уявленнями про загальнолюдські цінності.
Функція соціального захисту полягає в реальному забезпеченні правом ціннісного ставлення до людини, його прав і свобод.
Інформаційна функція полягає в повідомленні (доведенні до відома) суб'єктів суспільного життя про напрямки регулювання суспільних відносин, їх права та обов'язки.
Комунікативна функція полягає у формуванні правом правил цивілізованого спілкування членів суспільства і закріпленні принципу: «Права та свободи людини закінчуються там, де починаються права і свободи інших людей».
Виховна функція полягає у формуванні правом позитивної правосвідомості та поваги до соціально-правових цінностей.
Регулятивна функція права полягає в закріпленні суспільних відносин на основі встановлення прав і обов'язків суб'єктів (статична) і наступному їх упорядкуванні (динамічна).
Охоронна функція права полягає в забезпеченні захисту суб'єктивних прав і виконанні юридичних обов'язків.