2. Контрольні питання для самоперевірки знань з теми

1. Які види поведінки в сфері права Ви знаєте?

2. Що таке правова поведінка?

3. Дайте визначення правомірної поведінки.

4. Яка структура правомірної поведінки?

5. Яка класифікація правомірної поведінки?

6. Дайте порівняльну характеристику видів правомірної поведінки за мотивацією.

7. Що таке неправомірна поведінка?

8. Як співвідносяться поняття «неправомірна поведінка» і «правопорушення»?

9. Що таке правопорушення?

10. Які види правопорушень Ви знаєте?

11. Що таке склад правопорушення?

12. Дайте характеристику суб'єкта правопорушення.

13. Що таке об'єкт правопорушення?

14. Що становить суб'єктивну сторону складу правопорушення?

15. Які елементи характеризують об'єктивну сторону складу правопорушення?

16. Які види складу правопорушення Ви знаєте?

17. Що таке об'єктивно-протиправна дія?

18. Визначте поняття юридичної відповідальності.

19. Яке співвідношення юридичної і соціальної відповідальності?

20. Яке значення для встановлення юридичної відповідальності має свобода волі суб'єкта?

21. Визначте ознаки юридичної відповідальності і її види.

22. Охарактеризуйте функції юридичної відповідальності.

23. Яке значення мають принципи юридичної відповідальності?

24. Що виступає підставою юридичної відповідальності? Наведіть обґрунтування відповіді.

25. Визначте співвідношення юридичної відповідальності і державного примусу.

26. Наведіть обґрунтування («за» або «проти») виділення проспективного і ретроспективного аспектів юридичної відповідальності.

Поняття і ознаки держави. Її сутність і функції

1. Схеми та визначення

Суспільство – це історично сформована система соціальних відносин індивідів, їх спільнот та об'єднань.

Особлива публічна влада як ознака держави характеризується:

- наявністю спеціального апарату людей, які уповноважені управляти державою, нічим іншим (крім управління) не займаються (таким чином відбувається подальший розвиток поділу праці, управлінська робота відокремлюється від інших справ у суспільстві);

- наявністю спеціального матеріального фонду (скарбниця, бюджет), з якого здійснюється оплата праці цього апарату;

- наявністю спеціальної (податкової) системи для створення спеціального матеріального фонду;

- наявністю спеціальних установ примусу, оскільки влада в державі спирається на авторитет сили: поліція (міліція), армія, розвідка, в'язниці та ін.

Територія як ознака держави означає, що населення (народ держави) закріплюється за територією держави через приналежності до неї (підданство, громадянство).

Суверенітет (від фр. souverainete – верховна влада) як ознака держави має дві сторони – внутрішню і зовнішню, і виражає незалежність і самостійність держави в рішенні власних справ.

Наявність права як ознака держави свідчить про те, що право, виступаючи регулятором суспільних відносин, оформляє і закріплює створення самої держави, визначає необхідний порядок ведення справ та виступає критерієм значимості діяльності держави.

Держава як соціальне явище:

- виражає винятково функцію спілкування людей, опосередковану їх психікою, тобто вона не може бути визначена як та, що стоїть поруч із людьми або над ними, отже, вона (держава) існує тільки шляхом внутрішнього відтворення її кожним наступним поколінням людей;

- означає особливу універсальну організацію суспільства, універсалізм якої визначається комплексністю, многоаспектністю та розмаїттям розв'язуваних державою завдань, а також тим, що це єдина організація, яка є першоджерелом «права» на примус і владу (всі інші організації одержують це «право» від держави та здійснюють це «право» від імені держави), що володіє спеціальними засобами забезпечення виконання своїх владних рішень;

- являє собою організацію, що виконує функцію соціального арбітрування (за допомогою права), тобто шляхом перерозподілу матеріальних благ (відносно інвалідів, пенсіонерів і т.д., невиробничих галузей господарства та ін.), держава вирішує різні соціальні проблеми і таким чином сприяє вирішенню соціальних конфліктів і зняттю соціальної напруженості в суспільстві.

Як юридичне явище держава характеризується як суб'єкт права, наділений правами і обов'язками, суб'єкт юридичної відповідальності. У цьому сенсі держава - це особлива організація, корпорація, що має апарат, який безпосередньо забезпечує її (корпорації) життєдіяльність та дисципліну (правопорядок).

Сутність держави виражає призначення держави в суспільстві, основу її функціонування за допомогою поєднання управління і примусу та реалізації у функціях держави.

Управління – систематична, упорядкована діяльність держави (в особі її органів), спрямована на задоволення потреб усього суспільства, яка підкоряється вимогам закону.

Примус – законодавчо регламентована діяльність держави, яка здійснюється за допомогою правомірних дій її органів, спрямована на забезпечення реалізації суб'єктами конкретних правових приписів та підтримку правопорядку.

Функції держави – це основні напрямки діяльності держави, що виражають її сутність.

Механізм держави – це система державних органів і організацій, що беруть участь у здійсненні функцій держави, і засобів забезпечення державної влади.

Державний апарат – це система державних органів, які забезпечують здійснення функцій держави.

Законодавчі органи – це державні органи, сформовані на виборчій основі, головна функція діяльності яких полягає у прийнятті та затвердженні законодавчих актів.

Виконавчі органи – це державні органи, які призначаються у встановленому законом порядку, головна функція діяльності яких полягає у виконанні актів законодавчої влади.

Судові органи – це державні органи, які призначаються у встановленому законом порядку, головна функція діяльності яких полягає у здійсненні правосуддя на основі принципів законності та незалежності.

Первинні органи – це державні органи, створені безпосередньо народом на виборчій основі.

Похідні органи – це державні органи, створені (сформовані) іншими (насамперед, первинними) державними органами та, які внаслідок цього опосередковано виражають волю народу.

Єдиноначальні органи – це державні органи, які ухвалюють рішення щодо принципу єдиноначальності (одноосібно керівником).

Колегіальні органи – це державні органи, які ухвалюють рішення щодо принципу колегіальності (за допомогою колективного узгодження, голосування і т.д.).

Органи загальної компетенції – це державні органи, повноваження яких поширюються на управління всіма сферами громадського життя і можуть бути обмежені лише на підставі прямої вказівки в законі.

Органи спеціальної компетенції – це державні органи, повноваження яких обмежені управлінням певною сферою громадського життя через пряму вказівку закону.

Вищі органи – це органи влади держави в цілому, які очолюють ієрархію державних органів і мають повноваження щодо управління державою в цілому.

М ісцеві органи – це державні органи, підлеглі вищим органам держави (у федерації – центральним органам) та наділені повноваженнями щодо управління певною частиною держави.

Центральні органи – це державні органи (у федерації), підлеглі вищим органам держави та наділені повноваженнями щодо управлінню певною частиною держави (суб'єкта федерації).

Регіональні органи – це державні органи, підлеглі вищим органам держави (центральним органам у федерації) та наділені повноваженнями управління певною сукупністю адміністративно-територіальних утворень.

Бюрократизм – система управління, заснована на формальному (сугубо канцелярському) ставленні до справи, тяганині у веденні справ, ізоляції від інтересів і потреб людини, перевазі форми над реальною сутністю справи.