2. Контрольні питання для самоперевірки знань з теми
1. Що такий правовий вплив?
2. Дайте визначення правового регулювання.
3. Як співвідносяться правове забезпечення, правовий вплив і правове регулювання?
4. Назвіть стадії правового регулювання. Дайте характеристику кожної стадії.
5. Що лежить в основі виділення загальнодозвільного і дозвільного типів правового регулювання?
6. Що таке механізм правового регулювання?
7. Яке співвідношення механізму правового регулювання і механізму дії права?
8. Визначте структуру механізму дії права.
9. Яке співвідношення юридичного механізму дії права і механізму правового регулювання?
10. Визначте структуру механізму правового регулювання.
11. Як співвідносяться поняття «правове регулювання», «законність» і «правопорядок»?
12. Що таке правова свідомість?
13. Які функції правосвідомості Ви знаєте?
14. Визначте структуру правової свідомості.
15. Які види правосвідомості Ви знаєте?
16. Дайте визначення правової культури.
17. Яка структура правової культури?
18. Назвіть види правової культури.
19. Що таке правове виховання? Визначте його значення.
20. Що таке ефективність правового регулювання?
21. Назвіть основні методи визначення ефективності правового регулювання.
Правомірна і неправомірна поведінка. Юридична відповідальність
1. Схеми та визначення
Поведінка людини – це сукупність (система) взаємозалежних діянь (дій, бездіяльності), реакцій людини, спрямованих на досягнення певного результату.
Поведінка поза сферою права правом не оцінюється і регулюється іншими (насамперед, моральними) соціальними нормами (наприклад, відносини любові, дружби, поваги до старшого і т.д.).
Юридично байдужна поведінка також правом не оцінюється і не регулюється, насамперед, в силу того, що вона і не вимагає правового опосередкування. При цьому, вона може і не піддаватися впливу з боку інших соціальних норм (наприклад, захоплення спортом, музикою і т.д.).
Поведінка в сфері права через свою важливість має потребу в правовій оцінці та характеризується наступними ознаками:
- соціальна значимість (впливає на стан суспільних відносин і суспільства в цілому, викликає певну реакцію з боку інших людей);
- інтелектуально-вольовий характер (суб'єкт усвідомлює свою поведінку і контролює її);
- правова регламентація (регулюється нормами права);
- здійснюється у сфері, підконтрольній державі (держава за допомогою правотворчої та правозастосовчої діяльності впливає на поведінку суб'єктів, а також виступає гарантом права);
- викликає певні (позитивні або негативні) юридичні наслідки.
Зловживання правом - це вид поведінки в сфері права (правової поведінки), яка зовні відповідає діючим правовим нормам, але заподіює шкоду правам і законним інтересам інших осіб, держави, суспільства.
Неправомірна поведінка – це соціально-шкідлива поведінка особи, яка не відповідає нормам права.
Об'єктивно-протиправна дія – це суспільно-шкідливе, протиправне діяння неделіктоздатного (через малолітства, психічне захворювання, слабоумство і т.д.) суб'єкта, що виключає застосування до нього юридичної відповідальності (тобто містить всі ознаки правопорушення, крім винного, деліктоздатного суб'єкта).
Вина – це соціально-шкідливе, протиправне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, за яке передбачена юридична відповідальність (цивільно-правова, адміністративна, дисциплінарна, матеріальна та ін.).
Злочин - це соціально-небезпечне, протиправне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної (осудної) особи, за яке передбачена кримінальна відповідальність.
Соціально-активна правомірна поведінка характеризується високим ступенем правової активності та відповідальності особи, що не тільки знає правові приписи, але і активно реалізує їх у своїй поведінці, прагнучи досягти максимального ефекту.
Законослухняна правомірна поведінка характеризується трохи меншим, у порівнянні із соціально-активною поведінкою, ступенем правової активності та проявляється у свідомому підпорядкуванні осіб вимогам правових приписів (насамперед, це стосується зобов’язань і заборон).
Звична правомірне поведінка являє собою вид правомірної поведінки, яка здійснюється через звичку (багаторазове повторення).
Конформістська правомірна поведінка характеризується прагненням особи пристосуватися до зовнішніх обставин, до навколишнього середовища, діяти за принципом: «Як всі, так і я», що свідчить про низький рівень правосвідомості та правової активності.
Маргінальна правомірна поведінка характеризується підпорядкуванням особи вимогам правових норм, але не через високий ступінь усвідомлення необхідності такої поведінки, а з урахуванням інших (негативних) мотивів – страху перед покаранням, осудом з боку оточення або з міркувань вигоди.
Склад правомірної поведінки – сукупність елементів, необхідних і достатніх для кваліфікації діяння як правомірного.
Склад правопорушення – це сукупність елементів, необхідних і достатніх з погляду чинного законодавства для кваліфікації діяння як правопорушення.
Суб’єкт правопорушення – фізична або юридична особа, наділена деліктоздатністю.
Об'єкт правопорушення –правовідносини, що охороняються законом, з приводу матеріальних і нематеріальних благ, яким правопорушенням заподіюється шкода.
Суб'єктивна сторона характеризує внутрішню сторону правопорушення і виражається, насамперед, у психічному ставленні особи до свого діяння і його наслідків.
Об'єктивна сторона характеризує зовнішню сторону правопорушення і виражається, насамперед, у самому протиправному діянні, його соціально шкідливих наслідках і причинно-наслідковому зв'язку між ними.
Відповідальність – це міра соціальних вимог, запропонованих індивіду (колективному суб'єкту) державою та суспільством.
Проспективний аспект відповідальності пов'язаний із сучасною та майбутньою належною (відповідальною) поведінкою.
Ретроспективний аспект відповідальності пов'язаний з минулою «неналежною» (безвідповідальною) поведінкою.
Ретроспективний аспект відповідальності має переважне значення для поновлення порушених суб'єктивних прав, оцінки невиконання обов'язків, відшкодування виновно заподіяного збитку, примусу порушника до претерпівання несприятливих для нього наслідків і т.п.
Юридична відповідальність (ретроспективний аспект) – це обов'язок правопорушника претерпіти несприятливі правові наслідки (примусові заходи) у встановленому процесуальному порядку.
Державний примус (у широкому сенсі) - це частина сутності держави, що виражається поєднанням управління та примусу.
Державний примус (у вузькому сенсі) - це міра несприятливих наслідків, яка передбачена правовою нормою (санкцією) і встановлена для правопорушника (таким чином реалізуються функції юридичної відповідальності).