2. Контрольні питання для самоперевірки знань з теми
1. Визначте поняття реалізації права.
2. Як співвідносяться реалізація права та правове регулювання?
3. Яке співвідношення реалізації права і юридичної практики?
4. Назвіть види реалізації права та наведіть їх обґрунтування.
5. Визначте форми реалізації права та їх обумовленість способами правового впливу.
6. Яке співвідношення форм реалізації права та ступеню правової активності суб'єкта?
7. Чому застосування права є особливою формою його реалізації?
8. Дайте визначення застосування права.
9. Назвіть ознаки та суб'єктів застосування права.
10. Визначте стадії застосування права і їх зміст.
11. Яке співвідношення стадій застосування права та процесуальних форм правозастосовчої діяльності?
12. Дайте визначення правозастосовчого акту.
13. Назвіть види правозастосовчого акту.
14. Наведіть обґрунтування співвідношення правового, індивідуально-правового та правозастосовчого акту.
15. Визначте структуру правозастосовчого акту і зміст його структурних частин.
16. Яке поняття та значення прогалин у праві (законодавстві)?
17. Охарактеризуйте види прогалин.
18. Охарактеризуйте відмінність заповнення та подолання прогалин.
19. Визначте способи подолання прогалин при застосуванні права і їх характеристику.
20. Визначте поняття і значення колізії та конкуренції в праві.
21. Яке співвідношення колізії та конкуренції в праві?
22. Назвіть способи подолання конкуренції при застосуванні права та охарактеризуйте їх.
23. Що означає поняття тлумачення права?
24. Що таке юридична герменевтика?
25. Визначте етапи, зміст і значення тлумачення права.
26. Назвіть способи тлумачення права і охарактеризуйте їх.
27. Охарактеризуйте види тлумачення права за обсягом.
28. Визначте види тлумачення права за суб'єктом і дайте їм характеристику.
29. Визначте поняття акту тлумачення права (інтерпретаційного акту) і його співвідношення із правовим актом.
Механізм і ефективність правового регулювання суспільних відносин
1. Схеми та визначення
Правове забезпечення – це дія системи організаційно-правових і правових засобів впливу на суспільні відносини і поведінку людей.
Правовий вплив – це вплив (дія) системи правових засобів (спеціальних правових засобів, інших правових явищ) на суспільні відносини і поведінку людей.
Правове регулювання – це результативний вплив права на суспільні відносини з метою їх упорядкування і досягнення правопорядку, який здійснюється за допомогою системи спеціальних правових засобів.
Механізм дії права – це система засобів результативного впливу права на суспільні відносини, опосередкованого іншими, неюридичними (соціальними, психологічними й т.д.) факторами і процесами.
Юридичний механізм дії права (механізм правового регулювання) – це система взаємозалежних спеціальних правових засобів результативного впливу права на суспільні відносини з метою їх упорядкування.
Соціальний механізм дії права – це система взаємозалежних соціальних факторів, які опосередковують переведення вимог правових норм і принципів у правову поведінку суб'єктів.
Психологічний механізм дії права – це система взаємозалежних психологічних засобів впливу на формування мотивації правової поведінки суб'єктів.
Законність – це принцип і режим строгого, неухильного дотримання вимог правових норм всіма зобов'язаними особами.
Правопорядок – це якісний стан упорядкованості відносин у суспільстві, засноване на праві та законності.
Правова свідомість – це форма суспільної свідомості, що представляє сукупність уявлень, поглядів, почуттів і переживань, які характеризують ставлення суспільства (в т.ч. і конкретних індивідів) до бажаного та/або дійсного права.
Правова ідеологія – це сукупність науково-виражених та домінуючих у даному суспільстві правових ідей, теорій, концепцій, поглядів, принципів, вимог суспільства (верств населення, різних груп, індивідів).
Правова психологія – це сукупність почуттів, емоцій, установок, орієнтацій, оціночних відносин до права і практики його реалізації, характерних як для окремого індивіда, груп людей, так і для всього суспільства в цілому.
Правова активність – це форма правової свідомості, яка виражається у внутрішньо усвідомленому, цілеспрямованому, суспільно-корисному, ініціативному діянні (дії або бездіяльності) суб'єктів у сфері права.
Правовий нігілізм - це форма правової свідомості, яка виражається в запереченні соціальної та інструментальної цінності права і, як наслідок, характеризується байдужим або вкрай негативним ставленням до права.
Правова культура (у широкому сенсі) – це якісний стан суспільства на конкретному етапі історичного розвитку, що виражається в широті, реальності та гарантованності прав людини, ефективності їх захисту, досконалості чинного законодавства, режимі законності в правотворчій та правореалізаційній діяльності, стабільності правопорядку, високому рівні правового виховання суспільства, ціннісному ставленні до правових пам'яток і традицій.
Правова культура (у вузькому сенсі) – це розуміння права, переконаність у його цінності та слідування йому.
Правове виховання – це система заходів, які здійснюються державою, громадянами, їх об'єднаннями, громадськими організаціями з метою формування позитивної правової свідомості і правової культури особистості та суспільства в цілому.
Правова пропаганда – це діяльність, спрямована на поширення правових ідей у суспільстві з метою формування певного світогляду і правової свідомості.
Правова агітація – це діяльність, спрямована на поширення правових ідей з метою впливу на свідомість, настрої суспільства, правову активність мас на основі переважно усних виступів, засобів масової інформації.
Правова освіта – це процес набуття та засвоєння систематизованих правових знань, оволодіння навичками і вміннями в сфері реалізації права.
Самовиховання – це діяльність суб'єкта, спрямована на підвищення рівня його правової свідомості та правової культури.
Ефективність правового регулювання – це співвідношення між кінцевим результатом дії норми права і тих соціально-корисних цілей, для досягнення яких ця норма була прийнята.
Метод спостереження представляє собою збір інформації за допомогою безпосереднього сприйняття і фіксації фактів, що свідчать про той або інший рівень ефективності права.
Метод опитування суспільної думки представляє собою збір інформації за допомогою постановки питань респондентам в усній (інтерв'ювання) або письмовій (анкетування) формі.
Метод експертних оцінок являє собою збір інформації за допомогою опитування компетентних осіб (експертів), що володіють необхідними знаннями і досвідом у сфері права.
Метод аналізу документів представляє собою вивчення та інтерпретацію відомостей, які містяться в правових документах, з метою визначення ефективності права.
Контент-аналіз представляє собою вивчення нормативних документів на основі фіксації кількісних даних тексту, що мають значення для їх змісту.
Метод правового експерименту представляє собою дослідження предмету в точно врахованих умовах, які дозволяють спостерігати за ходом процесів, що протікають, а також відтворювати його при повторенні умов.