Тема 6. Управління трудовим колективом

План лекції

1. Сутність і класифікація організацій.

2. Колективи (групи) працівників в організації.

3. Процес менеджменту.

1. Сутність і класифікація організацій

Організація – це група людей, діяльність якої сідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

Організації класифікують за різними ознаками:

1. За способом і метою утворення:

• формальні – це групи працівників, діяльність яких свідомо планується, регулююється, мотивується для досягнення певної мети (підприємства, відділи, підпрозділи);

• неформальні – це групи працівників, що виникають і функціонують спонтанно. Найчастіше входять до складу формальної організації, створюються на основі спільних інтересів (групи любителів певних видів спорту, туризму, мистецтва).

2. За кількістю цілей:

• прості: мають одну ціль;

• складні: мають комплекс цілей (більшість).

3. За формами: підприємства, господарські товариства, банки, страхові компанії тощо.

4. За характером адаптації до змін:

• механістичні (консервативні, негнучкі);

• органістичні (динамічні, гнучкі, демократичні).

Організації характеризуються такими загальними особливостями:

• визначенням місії та цілей;

• наявністю ресурсів: люди, капітал, матеріали, технологія, інформація;

• залежністю від зовнішнього середовища;

• горизонтальним поділом праці, який зумовлює утворення відповідних підрозділів і служб;

• вертикальним поділом праці;

• необхідністю управління;

• наявністю формальних і неформальних груп;

• здійсненням певних видів діяльності.

2. Колективи (групи) працівників в організації

Колектив (група) – це дві і більше осіб, які взаємодіють між собою таким чином, що кожна особа впливає на конкретних людей (працівників) і одночасно перебуває під впливом інших осіб.

Групи, які створені волею працівників організації називаються формальними, іх функція – виконання певних завдань, досягнення конкретних цілей. У кожній організації існує 3 типи формальних груп:

• групи керівників (директор, заступники);

• цільові виробничі групи (групи технологів, фінансистів, дизайнерів);

• комітети (група, якій делегують повноваження для виконання певного завдання. Їх типи: спеціальний (для розв’язання певних завдань), постійний (комісія з розгляду скарг, науково-технічна рада).

Спільні характеристики формальних і неформальних груп:

• ними управляють лідери;

• мають структуру управління і взаємодії;

• використовують у своїй діяльності неписані правила;

• застосовують певну ситему винагород, заохочень, санкцій.

Відмінності:

• формальні групи створюються продумано, а неформальні спонтанно;

• до формальних груп вступають з метою реалізації її цілей, досягнення престижу, доходу, до неформальної – для задоволення потреб у причетності, взаємодопомозі, взаємозахисті, спілкуванні;

• формальна група створюється за рішенням керівників, неформальна внаслідок зацікавленості, симпатії.

Особливості неформальних груп:

• встановлення групових еталонів, допустимої поведінки, жорстких санкцій;

• опір змінам, який виникає у зв’язку із загрозою існуванню неформальної групи;

• наявність неформальних лідерів, визнаних групами.

Менеджер повинен навчитись ефективно управляти неформальними групами:

- визнати існування неформальної групи, а атакож те, що її ліквідація може спричинити розпад формальної організації;

- впливати на діяльність неформальної групи за допомогою загальних методів;

- залучати їх лідерів до прийняття управлінських рішень;

- здійснювати оперативне забезпечення працівників точною інформацією з метою запобігання неправдивим чуткам, які може поширювати неформальна група.