8. Хімічні, технологічні, спеціальні та експлуатаційні властивості будівельних матеріалів.

Хімічні властивості.

Стійкість щодо мінералізованих середовищ (морські, ґрунтові та дренажні води з підвищеним вмістом солей) характеризується здатністю матеріалу працювати в таких середовищах без або з частковим зниженням міцності та маси, що допускається відповідними нормами.

Кислотостійкість - це здатність матеріалу чинити опір дії кислот, яка оцінюється втратою маси зразка матеріалу, витриманого в кислоті певної концентрації. Наприклад, кислотостійкість керамічних каналізаційних труб становить не менше як 92% (тобто втрати за масою - до 8%).

Лугостійкість - це здатність матеріалу чинити опір дії лугів практично без руйнування. Методика визначення лугостійкості така сама як і кислотостійкості.

Умовна оцінка стійкості матеріалів у кислих і лужних середовищах здійснюється за допомогою модуля основності М_о, %: (28)

Токсичність - це здатність матеріалу в процесі виготовлення, а особливо експлуатації за певних умов, виділяти шкідливі для здоров’я людини (отруйні) речовини. Деякі будівельні матеріали не дозволяється використовувати, наприклад, у житлових приміщеннях, дитячих закладах тощо. Зокрема, це стосується ряду матеріалів, виготовлених на основі синтетичних матеріалів (полімерів).

Технологічні властивості.

Технологічними вважаються будівельні матеріали, для виготовлення яких можна використовувати різноманітні технологічні прийоми (методи). До числа технологічних матеріалів можна віднести, наприклад, полімерні матеріали, деревину тощо.

Полірувальність - це здатність матеріалу сприймати обробку тонкими абразивними матеріалами (полірування), при цьому створюється гладенька блискуча поверхня та яскраво виявляються декоративні властивості матеріалу. Найчастіше поліруванню піддають природні кам’яні матеріали (мармур, граніт, дерево).

Подрібнюваність характеризує здатність матеріалу подрібнюватися внаслідок механічної дії переважно ударних навантажень, утворюючи зернистий матеріал у вигляді щебеню та піску.

Гвоздимість виражає здатність матеріалу утримувати цвяхи й шурупи за певних умов висмикування. Гвоздимість - особливо важлива для стінових матеріалів, застосовуваних у житловому будівництві. Висока гвоздимість притаманна деревині.

Формувальність характеризує здатність матеріалу набирати (заданої) форми внаслідок різних механічних впливів (пресування, видавлювання, прокатування, вібрування).

Розшаровуваність - це здатність пластично-в’язких матеріалів змінювати (погіршувати) однорідність будови при тривалому зберіганні (суспензії, емульсії), перевезенні (бетонна суміш), ущільненні та інших операціях.

Злежуваність - характерна для зернистих матеріалів, особливо порошкоподібних, які під час тривалого зберігання схильні до грудкування, ущільнення, втрати сипучості (гіпс, цемент).

Спеціальні влас-сті будівельних матеріалів.Для багатьох,особливо опоряджувальних, будівельних матеріалів, важливе значення мають оптичні (естетичні) властивості: колір, блиск, прозорість. Ці властивості зберігаються тривалий час у процесі експлуатації.

Колір матеріалів фізично можна пояснити вибірковим поглинанням видимої області спектра. Розрізняють ахроматичне (чорно-біле) і хроматичне (кольорове) забарвлення. У зв’язку з асоціативним сприйняттям кольорів розрізняють відтінки льоду (короткохвильові - голубі, сині, фіолетові) і вогню (довгохвильові - червоні, оранжеві, жовті).

Блиск - властивість матеріалів відбивати світло, що на них падає. Для надання блиску застосовують полірування до дзеркальної поверхні, нанесення глазурі (кераміка ), емалі (скло) і т. ін.

Прозорість - це здатність матеріалу пропускати світлові промені, яка забезпечує наскрізну видимість. До прозорих матеріалів належить віконне листове скло, світло пропускна здатність якого 84...87 %, деякі полімерні матеріали: оргскло, склопластики, плівки.

Експлуатаційні властивості.Атмосферостійкість - це здатність матеріалу чинити опір руйнуванню під дією атмосферних факторів: нагрівання (вдень) і охолодження (вночі); змочування та висушування; дії пилу й ін.

Під повітростійкістю розуміють здатність матеріалу витримувати багаторазове гігроскопічне зволоження й висушування, при яких не спостерігається деформацій, втрати міцності, не знижується несуча здатність.

Біостійкість - це здатність матеріалу чинити опір руйнуванню під впливом біологічних процесів, які можуть виникати під час експлуатації споруд (мох, лишайники, гниття деревини, грибкові організми).

Старіння характеризується зміною в часі структури та якості будівельних матеріалів під дією різних факторів у процесі експлуатації. Супроводжується появою тріщин, підвищення крихкості, вицвітанням та іншими явищами, які знижують якість матеріалу.

Надійність - узагальнена характеристика матеріалу, яка включає довговічність, безвідмовність, ремонтопридатність і схоронність.

Довговічність - це здатність матеріалу служити довгий час у конкретних кліматичних і виробничих умовах у встановленому режимі без утрати експлуатаційних якостей. Довговічність оцінюється допустимим строком служби. Наприклад, для залізобетонних виробів установлені три ступені довговічності : І - не менше 100 років; ІІ - не менше 50 років; ІІІ - не менше як 20 років.

Безвідмовність - характеризується властивістю матеріалу зберігати працездатність протягом певного часу без вимушених перерв на ремонт (за певних умов експлуатації).

Ремонтопридатність - це властивість виробу сприймати ремонт і налагодження, внаслідок яких відновлюється якість виробу.

Схоронність - здатність матеріалу не втрачати якісних показників протягом строку зберігання й транспортування, встановлених технічною документацією.