51. Акустичні матеріали та вироби, використання

Акустичні матеріали призначені для забезпечення необхідних умов слухового сприйняття, зниження рівня шуму, а також звукоізоляції приміщення. Головна їх особливість – це висока пористість, яка забезпечує їх низьку тепло- та звукопровідність.

Акустичні матеріали поєднують у дві групи – звукопоглинальні та звукоізоляційні. Основне призначення перших – зниження рівня шуму за рахунок зменшення енергії відбитих звукових хвиль.Наприклад, це мінераловатні плити, акустичний цементний фіброліт, деревоволокнисті плити. Якщо в матеріалі сполучені пори, то набувають здатність до звукопоглинання також ніздрювата кераміка, скло, бетон та інші. Основне призначення других – для ізоляції від ударних та інших шумів, що передаються через перекриття та перегородки. Їх застосовують у вигляді прокладок та прошарків в конструкціях. Звукоізоляційними матеріалами є мінераловатні мати та плити, деревоволокнисті плити, пінопласти та пориста гума.

52. Загальні відомості про органічні в’яжучі речовини. Бітуми й дьогті. Властивості бітумів.

Бітумними та дьогтьовими матеріалами називають матеріали, отримані на основі бітуму або дьогтю. До них відносять бітумні та дьогтеві в'яжучі та різновидні матеріали на їх основі: емульсії, пасти, асфальтові мастики, розчини та бетони, рулонні та штучні вироби. Загальними особливостями цих матеріалів є висока водостійкість, водонепроникність, хімічна стійкість, підвищена адгезійна здатність.

Бітуми та дьогті отримують із різних матеріалів і різними способами, однак їх об'єднує ряд загальних властивостей, зумовлених відносною близкістю складу і структури. Найважливішими компонентами як бітумів так і дьогтів є масла та смоли, що являють собою рідке середовище, в якому дисперговані тверді фази: для бітуму в основному асфальтени, а для дьогтю — вільний вуглець.

Асфальтени — високомолекулярні сполуки з молекулярною масою 900…6000, що вміщують переважно сполуки вуглецю з киснем, сіркою та азотом.

Смоли — мають молекулярну масу 500…2000, консистенція їх змінюється від тягучої липкої до твердої аморфної маси.

До бітумів належать природні бітуми, асфальтові породи, нафтові бітуми. Дьогті як будівельні в'яжучі речовини використовують в значно меншій мірі ніж бітуми. Це викликано низьким інтервалом термостабільності, підвищеною здатністю до старіння, дефіцитністю дьогтьових продуктів, що використовуються як цінна хімічна сировина, токсичність.

53. Матеріали на основі бітумів і дьогтів. Показники якості. Застосування.

Природні бітуми – це в’язкі рідини та твердоподібні речовини, що утворились внаслідок природного процесу окислювальної полімеризації нафти. Проте природні бітуми у чистому вигляді зустрічаються рідко, найчастіше вони зустрічаються в осадових гірських породах.

Асфальтові породи – це пористі гірські породи (вапняки, доломіти, піщаники, глини, піски, сланці) просочені бітумом.

Нафтові бітуми залежно від способу переробки поділяють на залишкові бітуми, окислені, крекінгові.

Окислений бітум отримують шляхом окислення гудронів чи залишкових бітумів при температурі 180…280⁰С.

Гудрон – це залишок відгонки з мазуту масляних фракцій. Він є основною сировиною для отримання нафтових бітумів (використовують його як в’яжучу речовину в дорожньому будівництві).

Крекінгові бітуми отримують при крекінгу (розкладанні при високій температурі) нафти та нафтових масел з метою отримання більшого виходу бензину.

До дьогтів відносять конденсовані продукти деструктивної (без доступу повітря) перегонки твердого палива та нафти.

Найбільш розповсюдженні кам’яновугільні дьогті. При переробці кам’яного вугілля отримують кокс, коксовий газ, бензол, аміак і кам’яновугільну смолу – “сірий дьоготь”. При розробці сирого дьогтю дістають аміачну воду, масла та твердий залишок – пек. В будівництві використовують переважно відігнані чи складені кам’яновугільні дьогті. Відігнані дьогті отримують очисткою сирого дьогтю від води та інших легких речовин, складені – при з’єднані пеків з дьогтьовими маслами.